У свій час геніальний французький вчений Паскаль, „якого вчать у школі” і якому вдячне чи не дуже людство завдячує законом Паскаля з властивою йому влучністю сказав: досить із Франції вивезти 300 інтелектуалів і французи перетворяться на націю ідіотів. Такою нацією легко маніпулювати, таких людей дуже просто дурити, а вони навіть не усвідомлюють цього. З такою нацією можна робити що завгодно. Тому зовсім не випадково, всі загарбники в Україні починали з переслідування, переселення і фізичного знищення інтелектуальної національної еліти. Далі всіх у цьому напрямку просунулися російські більшовики на чолі з Лєніним. Завершив його справу Сталін.

Відомий вислів Лєніна, що інтелігенція є не мозком, а лайном нації. Тому всіх російських інтелігентів завантажили в пароплави і відправили за кордон. Особливу небезпеку для комуно-сіоністів Радянського Союзу складали українські інтелектуали. Тому їх не відправляли за кордон, а вивезли до Соловків, де невдовзі і розстріляли. В 1939 році, коли радянські війська увійшли до Західної України, точно таку ж операцію провели і щодо західноукраїнської інтелігенції. Нація в один момент втратила голову і вже не могла самоорганізуватися для відсічі вбивцям під час Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. і в післявоєнний час.

Найгірше для інтелектуальної еліти, коли до влади в країні приходять кримінальні елементи. Вони «шкірою» відчувають, що обкрадати, грабувати, визискувати вже не якийсь там банк, квартиру чи окрему людину на вулиці, а цілий народ можна лише знищивши інтелектуальну еліту нації. Нині це важко зробити, як було раніше, фізично, тому в хід ідуть інші методи. Наприклад, як в Україні, припинення фінансування наукових проектів, витіснення науковців за кордон, штучне відсторонення інтелектуалів від управління державою, перетворення наукової роботи на непрестижне заняття тощо.

Прикладів, коли до влади в країні приходять відверті бандити, які сиділи ту тюрмі за розбій у світі, слава богу, не багато. Але коли таке трапляється, більшої біди для суспільства не можна і придумати. При цьому, як вчить історія, кримінальні елементи при владі завжди здійснюють одну й ту ж тактику. До повного захоплення влади вони проводять доволі помірковану політику. Лише тотально захопивши владу, вони „відриваються по повній”. Класичний випадок — СРСР. У цій державі до влади прийшли бандит грабіжник Сталін і злодій-„форточник” Свердлов. Останній одразу ж віддав безпрецедентний в історії людства наказ розстріляти царську родину. Що будуть витворяти „наші” „форточники” за умови повного захоплення влади в Україні, можна лише здогадуватися. Але бандитське рейдерство, яке розцвіло за нинішньої влади, говорить, що цей шлях буде класичним...

Нині ні для кого в Україні не є секретом, що у виборчих списках багатьох партій на виборах 2006 р. було немало кримінальних елементів і авторитетів. Незаперечним є те, що таких людей було набагато більше, ніж професорів і академіків. Професорів, звичайно, справжніх, а не з двома літерами ф... В „дострокових” списках поменшало і тих, і інших. Справедливості ради, треба відмітити, що перших, тобто професорів кримінального світу, поменшало не скрізь. А ось справжніх професорів зі списків багатьох партій просто повимітали. На дострокових виборах, багато найвпливовіших партій зробили ставку не на інтелект, а на гроші. Це класична стратегічна помилка.

Який інтелектуальний рівень багатьох людей „з грошима”, не хочеться й говорити. Він написаний на їхніх обличчях, проглядає в їхніх манерах, відображений у чисельних анекдотах про олігархів. Те що говорять ці люди, навіть з вмонтованими у вухо мікрофонами, по яких вишколені дублери підказують, що їм ректи в той чи інший момент, каже, що тут уже не допоможе ніхто і ніщо. Розумні люди свідомо відсторонені від керівництва державою. У нас панують сірі людці і сірі нудні думки. Томі чекати в найближчий час „прориву” аж ніяк не випадає. Прорив у будь-якій справі — це коли інтелект множиться на гроші, а не коли до одних грошей додаються інші.

Знаменита „російська”, а точніше єврейська мафія у США, яка витворилася з емігрантів з колишнього СРСР у 90 роки ХХ ст.. легко перемогла і підпорядкувала собі всі інші мафіозні угрупування цієї країни, включаючи і знамениту сицилійську мафію, лише одним простим способом, до якого до неї ніхто не міг додуматися. Вона включила до керівництва своєї організації університетських професорів. Виявилося, що якраз інтелект, а не гроші, зброя чи сила здатні на реальний прорив.

Без інтелектуального підґрунтя будь-яка справа приречена на стратегічну поразку. Чим більший масштаб задуманого, тим потужніше інтелектуальне забезпечення має бути. Можна оточити себе амбітними дурнями і тішити себе тим, що вони дурніші і безглуздіші за вас. А можна організувати навколо себе інтелектуальне середовище як трамплін для власного стрибка. Так зробили найуспішніші президенти США Клінтон і Рейган. Взяти хоча б голлівудського актора Рейгана, ім’я якого носить цілий напрямок сучасної економічної науки і практики — „рейганоміка”. В економіці Рейган мало що розумів. Але він був від природи розумною людиною. Це він дав завдання знайти до того нікому невідомого університетського професора Мілтона Фрідмена. Результатом їх співпраці і стала „рейганоміка” для США і світу і Нобелівська премія для самого Фрідмена.

Коли в керівництві держави панує кримінальний елемент, чекай біди. Україна аж ніяк не є винятком. За час непрофесійного керівництва державою і панування так званої „коаліції” у нас витворилася класична у світовій економічній науці „економіка катастроф” Її гаслом стало „ні дня без катастрофи” і „ні тижня без підвищення цін”. Усі, хто має більше однієї клепки в голові пам’ятає, що за так званого „помаранчевого” уряду 95-тий бензин у Києві коштував 3 грн. 20 коп. За „професіоналів” з „коаліції”, його ціна зросла до 4 грн 70 коп. Всього то менше як за рік. Грандіозні і масштабні, мало не щоденні катастрофи на залізниці і на морі, за які ніхто не відповідає, стали нормою життя. Хіба це не класична „економіка катастроф”?

Як цікаво, напевно, психологу-фізіономісту вивчати фотографії першої десятки основних партій і блоків. Найкраще тут, безперечно, виглядає „Наша Україна” і „Народна самооборона”. За кількістю інтелектуальних облич, звичайно. В деяких інших „парламентських” і непарламентських партій серед першої десятки присутні типажі, які ніби щойно зійшли зі сторінок багато ілюстрованої книги Ломброзо „Про типи злочинців.” Куди заведуть країну і націю такі люди і який „обрив” нас чекає, покаже майбутнє...

Найбільші партії України однозначно не мають адекватного простору і часу інтелектуального забезпечення. У них відсутні конструктивні ідеї і хоча б один справжній ідеолог. Жодна з існуючих парламентських партій не має не те що стрункої, а взагалі будь-якої ідеології. Іноді можна почути, що така ідеологія є хіба що у комуністів. Це безглузде твердження. Комуністична ідеологія в ХХІ століття повністю себе вичерпала і збанкрутіла. Про те, що це дійсно так, говорить абсолютно божевільна для К. Маркса чи В. Лєніна коаліція в „українському” парламенті „комуністів” з найбільшими в країні капіталістами–олігархами. Комуністична ідеологія, якби вона дійсно була на озброєнні у КПУ, такого ніколи б не дозволила.

Відсутність ідеологічної основи в найбільших партій України однозначно говорить про відсутність у них стратегічної перспективи. Тому фактично вони є політичним гумусом, перегноєм для тих політичних сил, які прийдуть на політичну арену нашої країни після них уже озброєні відповідними ідеями й ідеологами.

-------------------------------------
В тему:

Нова Угода партії снайперів

Діалектика влади

Суперкорпорація Україна

Реформація: 25 пунктів

Раціоналізація держави