Херсонщина – давній український край (2)

!Наші предки - місцеві справіку!

 

Попередня стаття:

Херсонщина – давній український край  (1)

 

Деякі з нижньодніпровських курганів вивищуються до 8-10 метрів.

А про гігантський насип, який знайшли за три кілометри від Нижніх Сірогоз (райцентру Херсонської области, Україна) - скіфський курган Огуз, IV ст. до н.е. (23 м. заввишки та 120 м. діаметру) – згадує у своїй праці археолог Микола Оленковський[i]. У майстерно вибудованій центральній могилі, з кам’яним склепом, та в боковій могилі, нішах і коридорах, зберігалися, крім людських решток, численні золоті й срібні скарби (прикраси, амфори, зброя…), а на золотій дикті чільного боку стінок - зображення голови Геракла або Аполона. Вчений додає: край цій національній пам’ятці поклали постійні хижацькі розкопки «колекціонерів» та особливе пограбування «археологом» В.М. Ротом, який вивіз усі знахідки до Ермітажу.

 

Ӏ те, що «дружня» Росія досі відмовляється Україні повернути їх - тільки підтверджує московську недостатність. Зате цей український скарб, частково реставрований українськими (!) силами, залишається в задокументованих дослідженнях археологами Миколою Ӏ. Велесовським (РӀАН), В.М. Ротом, О.М. Лєсковим та Ю.В. Болтриком.

 

 

 

Реконструкція будови скіфського кургану "Огуз" з IV ст. до н.е., Нижні Сірогози, Херсонська область

Найбільша в Україні концентрація курганів (3-7 метрів висоти), збереглася на території Садівської сільради, до складу якої входить 5 населених пунктів (Велика Дружина¸ Ӏванівка, Ӏндустріяльне, Пам’ятне, Садове), підкреслює Оленковський.

 

Археологічні розкопки виявили, серед іншого, енеолітичне поселення (Михайлівка), поселення ямної культури доби ранньої бронзи (Михайлівка та Нижній Рогачик), поселення та ґрунтові могильники катакомбної культури доби середньої бронзи (Леонтівка, Великі Копані 1 «б» та інші), поселення скіфської та черняхівської культур, києво-руський ґрунтовий могильник тощо. 

 

Кістяк у похованні ямної культури (раннього бронзового віку - 3000—2300 до н. е.) основна ознака якої — поховальні пам'ятки, поховання у положенні зародка (з підігнутими колінами) під курганами 

Археологічні пам’ятки Голопристанського району - одного з найменш злочинного -, охоплюють значний історичний відрізок, що сягає 10 000 років. Ѝого унікальна археологічна пам’ятка: Ягорлицьке поселення, особливо стійбище Ӏванівка-Ягорлицька ӀӀ, з її мисливською зброєю та знаряддям праці. Тут - пам’ятки житлового типу мезолітичної доби, неолітичної, енеолітичної, бронзи, скіфської, сарматської і черняхівської культур, і епохи середньовічної.

 

Але на Херсонщині знайшлися ще й давніші пам’ятки, з часів перебування неандертальців (палеоантропів): кілька окремих археологічних крем’яних знарядь середнього (150 до 32 тисяч років тому) та початку пізнього (40 до 10 тис. років тому) палеоліту біля смт. Нова Воронцовка, в селах Дудчани (Нововоронцовський р-н), Василівка (Каховський р-н) та Нововолодимирівка (Чаплинський р-н)

 

Відкриття палеолітичних пам’яток у нижньодніпровському краю - показові. Ще 1961 року, біля села Балки Василівського району Запорізької області, була відома неандертальська стоянка доби середнього палеоліту. Але чомусь, на такій великій території, яка охоплює всю Херсонську й частково Дніпропетровську, Запорізьку й Миколаївську області, ця стоянка залишилася «єдиною».

 

Ӏ все таки, всупереч офіційній, м’яко кажучи, «недовірі», Микола Оленковський відкрив більше сотні пам’яток тієї епохи. А якщо врахувати ще півтора десятки пам’яток, які виявили інші  дослідники та краєзнавці, то можна без перебільшення ствердити, що нижньодніпровський край перетворився, за висловом М. Оленковського, «з палеолітичного гидкого каченяти на розкішну либідь».

 

Так, наприклад, 1973 року, цей археолог відкрив стоянку Кринки ӀӀ (на лівому березі Дніпра, в межах села Кринки: тут зібрано до десятки патинізованих пластин та відщепів пізнього палеоліту); або, разом з Я. Гершковичем, 1981 року - стоянку Нова Маячка ӀӀ (близько смт Нова Маячка). На ріллі вони зібрали патинізовані крем’яні вироби (у т. ч. скребок).    

 

Досліджуючи історію Херсонщини, Оленковський підсумовує: «за даними різнобічних наукових досліджень, у 17-16 тисячоліттях до наших днів у Нижньому Подніпров’ї та Надпоріжжі мешкає населення нижньодніпровської епіграветтської археологічної культури. Є всі підстави вважати це населення нащадками мігрантів з Українського Прикарпаття. Окрім значної кількості дрібних пам’яток, ця культура на Херсонщині представлена й трьома чудовими стоянками – Дмитрівка, Любимівка ӀӀӀ та Солоне озеро VI (Каховський і Новотроїцький райони)», стверджує вчений.

 

 

 

 

 

Далі: Херсонщина 3


[i] Микола Оленковський, «Цього ви не знаєте! Розкриті й нерозкриті таємниці історії та природи південної України», Херсон, 1997 року, ст. 5-11

Гравець: 
Зірка Вітошинська
610

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка