Динаміка демосів: стартап, ріст, розмноження, омолодження – дороговказ для Aryan Softwerk

Демос і його джерело сили

Сучасна соціологія оперує поняттям «природні», або «органічні групи». Такі групи вільно (природно) формуються людьми на основі спільних інтересів, спільних захоплень та взаємних симпатій, а не під тиском зовнішніх обставин. Важливо, що людина вільно, за власним бажанням входить до такої групи однодумців – і так само вільно з неї виходить.

Так от, демос – це правильно організована природна (органічна) соціальна група. Правильність організації полягає в тому, що демос має чисельність від 22 до 100 особисто знайомих людей, має голову (керівника), має «дéмено» – групу з 8 посадовців (4 чоловіка-офіцери і 4 жінки-діяконіси) і живе згідно з чіткими правилами.

Відмінність між демосом і звичайною органічною спільнотою приблизно така ж, як між структурованою нацією та аморфним етносом. Фактично демос – це шляхетна мікронація. Нація третього рівня – шляхетна (арійська) нація – складається з демосів.

Дивовижна сила демосів захована в їх надскладній внутрішній соціальній структурі, завдяки якій усі знають усіх, усі довіряють усім, усі цікавляться усіма та всі симпатизують усім – відтак усі легко взаємодіють з усіма. В результаті кожен член демосу завжди прагне підтримати, отже посилити кожного іншого члена демосу.

Проведімо мислений експеримент. Уявімо собі групу з сотні членів. Вона може бути як механічною, так і органічною.

Екстремальною (ідеальною) механічною групою є така, в якій люди зовсім не цікавляться одне одним і добровільно діють тільки поодинці. Це те, що називається «соціальний пісок». Кожна людина в такій групі пов’язана тільки з собою, тому може покладатися тільки на власні сили. У такій групі сумарно існує тільки 100 зв’язків, відтак сила такої групи складає 100 одиниць.

А тепер погляньмо, що відбудеться, якщо приблизно такі ж самі люди об’єдналися в органічну (природну) групу з сотні членів. У цьому випадку кожна людина має 100 зв’язків, відтак сумарно в групі працюють 100х100=10000 (десять тисяч) зв’язків. Кожен зв’язок – це допомога, підтримка, підсилення інформацією, знаннями, порадами, знайомствами, грошима, технікою, продовольством, працею, емоціями, молитвами. Сила такої групи складає 10000 одиниць.

Легко побачити, що ідеальна органічна група в сотню разів потужніша, ніж ідеальна механічна група. В реальних групах розрив буде не такий великий, адже навіть у механічній групі, скажімо, мешканців типового багатоквартирного будинку люди можуть мати по кілька зв’язків. З усім тим, очевидно, що органічна група на порядок потужніша, ніж група механічна.

З усього цього можна зробити помилковий висновок, що просте збільшення чисельності органічної групи зробить її ще потужнішою. Наприклад, якщо здійснити екстраполяцію на групу з 1000 членів, то її потужність, здавалось би, може становити мільйон одиниць (1000х1000). Проте це так не працює, подібно як збільшення ваги людини після перевищення деякого пікового значення не робить її сильнішою. Понад те, надмірна вага ослаблює людину і навіть веде її до передчасної смерті.

А чи є «оптимальна вага» для демосу? Відповідь дає сучасна наука, зокрема соціологія та антропологія.

Показати попередні статті

Цифрона 18
Вгору просування
Без краплі вагання!
Піраміда заохочує.
Проте матеріальне
Просто тривіальне
Духа височінь підіймаємо!

Межа зростання

Як з’ясувалося, пік ефективності демосів досягається при чисельності, яка наближається до сотні осіб – це нижня межа «Числа Данбара» (100–230). Після досягнення цієї межі починається неминуча поява в демосі малознайомих або взагалі незнайомих людей, оскільки звичайна людина не спроможна відстежувати таку велику кількість соціальних зв’язків. Це створює ґрунт для шахрайства та соціального паразитизму і призводить до розмивання довіри між членами демосу, а відтак до зниження загальної ефективності, основаної на цій довірі.

Якщо продовжити аналогію з людським тілом, то кожен член демосу – це наче один кілограм ваги його колективного тіла. Скажімо, сто кілограмів ваги є оптимальним для високого чоловіка атлетичної статури, натомість кожний надмірний кілограм послаблює його функціонал. Подібним чином оптимальною «вагою» для демосу є сотня членів, а якщо ця «вага» стає завеликою, то починаються соціальні «хронічні недуги».

Принцип піраміди

Природне обмеження загальної чисельності демосу створює обмеження для його вертикального зростання. І це зрозуміло: щоб підійматися вгору, треба розширювати базу. Це ще називають принципом піраміди: що вища вершина, то ширша основа. Справді, адже що чисельніша спільнота, то більше можливостей для її розвитку – наукового, культурного, технологічного. Скажімо, спільнота з сотні людей може спорудити будинок, але не може створити власну аерокосмічну промисловість – це під силу лише багатомільйонній нації.

Отже, демосу треба рости. Проте, як ми вже з’ясували, перевищення певної межі чисельності призводить до зниження ефективності демосу як природної групи – тоді він або розпадається, або перероджується у «механічну» групу. У другому випадку фізично ця група може зберегтися, але вона вже не буде вільною, природною, органічною. Для збереження цілісності механічної групи необхідні штучні, зовнішні, примусові чинники.

Але як подолати суперечність між обмеженістю зростання групи «в ширину» та духовною потребою «вгору просування без краплі вагання»? Підказку дає самé поняття «органічна група».

Соціальні організми

Органічна (природна) група є соціальним організмом, тому для її дослідження доцільно використовувати аналогії з біологічним організмом, в тому числі людським. При цьому пам’ятаємо застереження, що біологічний та соціальний організми не є тотожними, – йдеться лише про подібність і реалізацію загального принципу організму.

Почнімо з того, що будь-який організм народжується, зростає, досягає зрілості та розмножується, а також має засоби оновлення.

Початок, або стартап

Біологічний організм починається з заплідненої яйцеклітини. Подібним чином демос починається зі шляхетної людини, що запліднена ідеєю перетворення аморфної спільноти на злагоджений соціальний організм, сприятливий для особистого та колективного вдосконалення, досягнення особистого і колективного щастя.

Для реалізації цієї ідеї людина ініціює створення демосу й виступає його засновником, або запалює цією ідеєю іншу людину, яку вважає більш придатною для ролі засновника. Хай там як, а демос починається з однієї відповідальної людини, яка бере на себе роль засновника, голови, монарха, в ігрових термінах – короля або королеви.

Так творяться демоси «лідерської моделі» організації. У цій моделі вирішальне слово має голова демосу.

Проте можлива й «колективна модель» – це коли група однодумців обирає з-поміж себе когось найбільш відповідного ролі «монарха», а потім спільними зусиллями підтягує його на цю роль. Така модель «виборної монархії» має біологічну аналогію – коли мурашки обирають з-поміж себе звичайну крилату мурашку, посилено її годують і врешті-решт перетворюють на королеву мурашника.

Так творяться демоси «колективної моделі» організації. У цій моделі вирішальне слово залишається за громадянами демосу.

Лідерська і колективна модель

Кожна модель має свої переваги та недоліки. Принципова відмінність між ними в тому, що в колективній моделі громадяни обирають голову, а в лідерській – голова обирає громадян. У першому випадку громадяни-засновники запрошують свого однодумця стати головою, а в другому випадку голова-засновник запрошує однодумців приєднатися до нього, як це було в Галілейській церкві-демосі Ісуса Хреста. 

Це веде до відмінностей в організації життя демосу.

1. У лідерській моделі авторитет голови тримається передусім на його особистій харизмі, компетентності та надійності. Натомість в колективній моделі авторитет виборного голови тримається передусім на авторитеті його посади.

2. У лідерській моделі голова несе повну персональну відповідальність за свої дії. Натомість у колективній моделі відповідальність голови поділяється з тими, хто його обрав.

3. У лідерській моделі голову не можна змістити та переобрати – лише він сам може покинути свою посаду, призначити собі наступника або запропонувати громадянам обрати собі нового голову. В останньому випадку він може або зберегти лідерську модель (в якій голова обирається довічно), або змінити її на колективну модель з виборним головою.

Натомість у колективній моделі працює процедура переобрання голови демосу – згідно з правилами, зафіксованими у статуті цього демосу. Кожен демос може ухвалювати свої правила.

4. У лідерській моделі голова призначає посадовців – офіцерів та діяконіс – з числа громадян, а в колективній моделі громадяни обирають цих посадовців.

Легко побачити, що, у порівнянні з колективним демосом, лідерський демос дає значно більше свободи для свого голови і значно більше залежить від його особистих якостей. Якщо голова має третій рівень розвитку (тобто є реалізованою людиною, арієм, шляхетним) і перебуває у Просторі волі, то керований ним демос буде успішнішим при застосуванні саме лідерської моделі.

А що робити, якщо лідер «зіпсується»? Адже громадяни лідерського демосу не можуть усунути «монарха».

Ця проблема спокійно вирішується завдяки тому, що демоси – це природні групи, які вільно й легко формуються, і так само вільно й легко розформовуються або переформовуються. Якщо частині громадян не подобається чинний «монарх», то вони просто виходять з його демосу і тут же засновують новий демос з новим головою – згідно з тією моделлю, яка їм більше подобається. Будь-який авторитетний громадянин може оголосити заснування нового демосу і закликати всіх бажаючих перейти до нього.

З цього випливає ще одна перевага лідерського демосу – відсутність внутрішньої боротьби за владу та загрози перехоплення управління при збереженні внутрішньої змагальності. 

І ось тут ми переходимо до питання зростання демосу та його розмноження.

Дитинство, підлітковість, повноліття, молодість, зрілість

Зростання демосу – це наче набирання ваги: кожен новий член демосу – це плюс один умовний кілограм до ваги «колективного тіла».

Це зростання починається з того, що ініціатор-засновник знаходить кількох однодумців. Група з трьох, чотирьох чи п’яти людей – так звана «мала група» – відповідає стану дитинства нового соціального організму.

Якщо однодумців стає шестеро – то це вже перехід від малої до середньої групи, чисельність якої становить від 6 до 21. Можна вважати, що такий прото-демос виходить з дитячого віку і стає «демосом-підлітком».

А що означає число 21, тобто голова і 20 громадян? Річ у тім, що 20 – це максимальна кількість слухачів, яких може навчати голова з відстеженням їх індивідуальних реакцій. Якщо слухачів стає більше, то вчитель змушений спілкуватися з учнями як з цілісною групою – тобто він уже навчає не окремих слухачів, а групу в цілому. З цієї причини у шкільних класах не може бути більше ніж 20 учнів, інакше це вже буде не проведення уроків, а читання лекцій. 

Звідси наступний перехід: якщо чисельність прото-демосу досягає 22, то він перетворюється на «велику групу», тобто досягає «повноліття» і стає «юнаком».

А коли настає вік молодості? Тоді, коли в прото-демосі сформовано повноцінну систему керування – так зване «демено», що складається з чотирьох офіцерів та чотирьох діяконіс. Демос чисельністю 22 члени, який має демено з 8 осіб, вважається молодим. Це вже сформований соціальний організм – з власною системою керування. Власне, це і є ДЕМОС у точному сенсі цього слова. Для подальшого збільшення своїх можливостей йому треба зростати кількісно – «нарощувати м’язи» і «збільшувати вагу».

Наступний етап – досягнення зрілого віку. Це вершина життєспроможності демосу як колективної істоти. Зрілість досягається тоді, коли чисельність демосу наближається до його «оптимальної ваги», тобто до сотні членів. Якщо більше – то це вже «перезрілість».

Описані вище аналогії між розвитком індивідуального та колективного організму виглядають цілком доречними. Відмінність у тому, що в окремої людини етапи дитинства, підлітковості, юності, молодості та зрілості тісно пов’язані з календарним віком, перехідними віхами якого є умовні 12, 20, 30 і 40 років:

дитинство – до 12 років, тобто до часу, коли починається статеве дозрівання;

підлітковість – до 20 років, коли завершується статеве дозрівання і майже припиняється збільшення зросту;

юність – до 30 років, коли в цілому завершується формування головного мозку та інших систем;

молодість – від 30 до 40 років, коли людина досягає вершини своїх психофізичних можливостей;

зрілість – після 40 років, коли збереження людиною свого функціоналу потребує щораз більших спеціальних зусиль.

У колективному організмі нема такої календарної запрограмованості – часові проміжки визрівання демосу визначаються передусім здібностями, знаннями та вольовими якостями його засновників, а перехідні віхи – 6, 22, 13+9, 100 – основані на природних особливостях індивідуальної та групової психології.

В обох випадках виразними віхами зростання є:

1) вага: у людини вимірюється в кілограмах, у демосі – в кількості членів;

2) самокерованість: у людини проявляється в самостійному мисленні, у демосі – в наявності демена з восьми посадовців.

Розмноження

Коли людина наближається до піку своїх можливостей, вона зазвичай продовжує посилювати себе шляхом заснування сім’ї та народження дітей. У демосів таким природним способом власного посилення є заснування дочірніх демосів, а також утворення дружніх союзів з іншими демосами.

Необхідність розмноження основана на імперативному обмеженні «ваги» колективного тіла, яка не може перевищувати 100 осіб. Якщо в демосі більше ніж 100 громадян (умовно кажучи – понад 100 кг), то це вже сприймається як шкідлива надмірна вага і небезпечне «ожиріння» («перезрілість»). За визначенням, такий «ожирілий» колектив взагалі перестає вважатися демосом. «Перезрілість» – це ознака старості, а демоси мають мають бути завжди молодими. 

Для того, щоб демос міг зростати без втрати «спортивної форми» і без старіння, найбільш підготовлені громадяни засновують дочірні демоси – або з власної ініціативи, або за дорученням голови демосу. Бажано, щоб такі демоси мали виразну спрямованість – були технологічними, освітніми, бізнесовими, науковими, духовними, територіальними чи іншими стартапами.

Перевага новоствореного демосу зі статусом дочірнього в тому, що він починає життя не з «порожнього місця», а за підтримки материнського демосу – подібно до того, як діти починають самостійне життя за підтримки своїх батьків – порадами, грошима, зв’язками тощо.

Взаємодія між материнським і дочірнім демосом забезпечується тим, що голова дочірнього демосу залишається громадянином материнського демосу. Якщо ж голова демосу перестає бути громадянином материнського демосу, то такий демос втрачає статус дочірнього й відходить у «вільне плавання».

З другого боку, якщо самостійно існуючий демос бажає приєднатися до іншого демосу на правах дочірнього, то голова такого демосу набуває громадянства материнського демосу.

Ще один варіант – це якщо самостійно утворені демоси бажають створити спільну федерацію (братерство) на рівних правах. Для цього керівники сотенних демосів засновують новий – полковий – демос і стають його громадянами. Такий полковий демос діє за тими ж самими правилами, що й сотенний; єдина його особливість – наявність не менше 12 голів сотенних демосів. Якщо для сотенного рівня необхідно не менше 22 членів і демено з 8 осіб, то для полкового – не менше 12 голів сотенних демосів і демено з 8 осіб, які можуть бути як головами, так і звичайними громадянами полкового демосу.  

Проте є більш природний, еволюційний шлях формування полкового демосу – поступове перетворення базового, сотенного демосу на полковий. Демос, який сформував 12 дочірніх демосів, вважається полковим. В ідеальному випадку всі громадяни полкового демосу є головами дочірніх демосів.

Омолодження

У людини омолодження полягає в заміні старих клітин новими. У демосі його «клітинами» є громадяни. Омолодження демосу полягає в тому, що частина громадян материнського демосу добровільно переходить у громадянство дочірнього демосу, відтак звільняє місце для нових громадян.

З другого боку, голова демосу може власною волею переводити громадян до дочірніх демосів.

Також голова може позбавляти громадянства тих, хто не виявляє активність у справі керування демосом (політикою), і переводити їх у статус «жителів». Громадянин, який не цікавиться політичним життям демосу, фактично поводиться не як громадянин, а як «житель», тобто член демосу лише з економічними правами. В результаті такої ротації політично пасивний громадянин дає можливість новим громадянам проявити себе у сфері внутрішньої та зовнішньої політики.

Ще один спосіб омолодження – це ротація офіцерів та діяконіс. Члени цієї керівної групи («дéмена», «старшИни») можуть або заснувати новий демос, або повернутися до статусу простого громадянина.

Висновки

1. Джерелом сили демосу є його надскладна внутрішня структура з тисячами внутрішніх зв’язків, а також ефективне керівництво та перебування у просторі позитивних подій.

2. Чисельність демосу не може перевищувати сотні членів. Група з «надмірною вагою» перестає бути демосом.

3. Зростання демосу відбувається шляхом формування дочірніх демосів або об’єднання з іншими духовно близькими демосами.

4. Життя демосу як соціального організму багато в чому аналогічне до життя індивідуального людського організму, але не тотожне йому.

5. Подібно до людини, демос проходить етапи заснування (зачаття), народження, росту, розмноження та омолодження.

6. Якщо демос має яскравого лідера, то йому краще підходить лідерська модель. Метою колективної моделі є плекання лідерів.

7. Полковий демос діє за тими ж правилами, що й сотенний демос, зокрема, чисельність полкового демосу не може перевищувати сотні осіб. Відмінність лише в тому, що в полковому демосі має бути 12 чи більше голів сотенних демосів.

8. Органічну групу, яка має намір стати демосом, але ще не досягнула стану «молодості», називаємо прото-демосом. Молодість демосу – це чисельність більше ніж 22 особи і наявність керівної групи (демена) з 8 осіб.  

Руслана – Остання поема