В українській столиці досить відомий цей нігерієць, що намагається навчати мешканців міста, осяяного сяючим пророцтвом апостола Андрія Первозваного, власній версії того, що він називає християнством. Коментарі з приводу його персони зайві. Однак щойно мережею промайнуло повідомлення, яке змушує задуматися над багатьма питаннями, курсуючими в трикутнику нахабство-балакучість-толерантність.

Стверджується, що нігерійський пастор виступив із заявою перед конгресменами США на брифінгу в Капітолії. Після тривалої презентації себе і своєї церкви він сказав: ’’Від лиця України і Росії висловлюємо вдячність та підтримку вам за ваше рішення. Сьогодні усі ці люди все одне йдуть до пекла. Бо ж ми розуміємо, що Бог не дивиться на сьогоднішній день та земне життя людини. Він дивиться на вічність, і Йому важливо, щоб люди були спасенні у вічності. Вони все одне підуть в пекло, Саддам їх все одне вб’є. Після цієї війни у майбутньому будуть спасенні мільйони. Навіть якщо сотні тисяч загинуть у війні, вони загинуть в ім’я майбутніх поколінь та пробудження. Ми, християни націй, молимося за вас і благословляємо вас. Тому йдіть. За Осією (Осія 6:2) ми живемо у третій день, ми повинні йти і завойовувати. Нехай Президент Буш не звертає увагу на світову думку громадськості і приймає Боже рішення. Америка - це зброя суду в руках Бога. Ось ми, християни з націй, кажемо: ’’Йдіть на цю війну. Ми благословляємо вас’’. Це та інше повідомлення розіслано за підписом старшого пастора церкви Благодать І Любов Христова Ольги Пироженко.

Версія №1. Усе наведене вище є підступною вигадкою недоброзичливців чорношкірого пастора. Тоді і ставитися до поданого текстового повідомлення варто відповідним чином.

Версія №2. Усе наведене вище - правда. В цьому разі виникає цілий ланцюг закономірних питань. Хто дав право цьому африканському діячу робити будь-які висловлювання від імені нашої країни? Хто дав право цьому солодкоголосому нігерійцю від імені українських християн когось благословляти, а когось заганяти до пекла? Чи є доцільним з точки зору традиційної моральності та здорового глузду перебування в нашому домі невиважених балакучих осіб іноземного походження, що своєю поведінкою втручаються у тонку сферу міждержавних, національних та релігійних відносин? При бажанні перелік запитань можна продовжити.

На-сьогоднішній момент, з огляду на відсутність детальної інформації, право на життя мають обидві версії. Тим не менше гість з Африки мав би пояснити українській громаді, правда це чи ні. Правду народ має знати за будь-яких обставин. Хочеться це комусь, чи ні.