1. Герої

Тріада жіночих персонажів, яка сама по собі є символічною.

Бабця - Немічна і хвора. Мешкає у лісі, окремо від людей і далеко від селищ. Це свідчить про її близькість до смерті. В індоєвропейських народів густий ліс - мав зв*язок з землею, а також з підземним світом. У версії казки є свідчення про "три дуби біля хатинки бабусі" - три дуби - потрійність світоустрою - небо, земля, підземний світ. А дерево дуб вважалось у слов*ян, германців, кельтів деревом бога-громовержця, число три також є сакральним.

Мати - згадується лише принагідно і якось побіжно, образ не чіткий. Крім того вона живе у селищі з людьми, тобто це втіленя світу людського. Вона відправляє дочку через ліс де є вовк, і мати про це знає це не зовсім логічний вчинок з боку матері чи не так? Де ви таку матір бачили?  Більш того вона наказує не звертати з дороги. Бо там на неї чекає вовк. Отже дорога - це табу. Сакральна заборона яку не можна порушвати.

В цьому відношенні цікава деталь. Вовк не кидаєтсья на червону шапочку, а зманює з дороги. Його мета - змусити ч.ш. порушити табу і тоді вона стане йому доступною.

Червона Шапочка - за міфом бабуся подарувала шапочку дівчинці. Чому червону? Бо червоний колір смерті. Ще в епоху палеоліту люди, ховаючи померлих посипали їх охрою - кольору помираючого сонця. Щоб людина воскресла на сході сонця. Отже звідси - ч.ш. приречена на смерть.

Інша деталь - ч.ш. несе бабусі пиріжки і пляшку червоного вина. А це типові атрибути язичницьких піднесень мертвим (тризни). Зараз цей обряд зберігся в вульгаризованому вигляді в "гробках". Зараз залишають горілку, що є невірним, бо традиційно мертвим треба залишати вино. Також вином і пиріжками задобрювали багато інших істот потойбіччя.

Отже ч.ш. це втілення світу небесного. Помираючого сонця, якщо хочете. Звідси стає зрозумілим чому ч.ш. дитина. Бо особливо у слов*янський і германській традиціях діти були безгрішними душами, що належали небу. Звідси повір*я про лелеку (небесний птах), який приносить немовлята.

Дорога - гарант безпеки, сакральний шлях життя, відрегульованого табу.

Змістовним елементом міфу  є те, що вовк з*їв бабусю і дівчинку. Отже вовк очистив від смерті світ потойбічний і світ небесний, де відповідно вже мертві і безсмертні (боги). Отже ч.ш. виступала втіленням смерті. Але смерть залишилась в світі людей.

Тепер черга дійшла до вовка - персонажа, який несе основне семантичне навантеження міфу.

Вовк  - в уявленнях слов*ян і ін. індо-європейскьих народів втілення провідника в інший світ, посередник між світами живих і мертвих. Це своєрідний культурний герой. В обряді вовка людина очищаєтсья від смерті, уможливлює відродження людини в природі. Також вовк - чужі, мертві предки.

Пізнішим аналогом вовка - Герклі у етрусків, Геракл - греки, Геркулес - римляни. Вони здійснюють подорожі в підземний світ, уможливлюючи інкарнацію людини. Слов*яни, які ознайомились в Іллірії з культом Геракла називали його накидку зі шкури лева "гривастий вовк".

Розбираючись з ходом подій можна зазначити наступне: вовк з*їв бабулю без проблем, але як бути з червоною шапочку?

Вовк переодягся в бабусю. Навіщо? Бо істоті цього світу необхідно уподібнитись істоті потойбічній, щоб вступити в контакт з іншою істотою потойбіччя в даному випадук ЧШ-смертю. Тобто це певне магічне перевтілення. Тут постає цікавий аспект.

ч.ш. запитує: про вуха, про очі, про руки, а потім про пащу і вовк хапає її. Це дуже важливо. Бо всі ці три стадії саме в такому порядку відповідають відчуттям шаманів під час камлання. Тобто саме в такому порядку шаманам відкривається, поступово "світ духів".

Отже, висновки нашого аналізу: 1. Казка несе в собі розповідь про те, що буває коли порушуєш табу. 2. розповідь про магічний акт перевтілення. 3. Зображено контакт 3-ох стадій камлання - тобто передана інформація про шаманство. 4. Рот - контакт із ротом (коли ч.ш. запитує про зуби) пов*язаний із сутністю - нутром - тобто вовк сутнісно належить світу людей, коли ч.ш. відкриває це він з*їдає її.

Отже вовк виконав своє завдання  - він переміг смерть і добився безсмертя людської душі. Звідси тотем слов*ян - вовк.

Інтерполяцією в міф є образ мисливця, який рятує ч.ш. і бабусю. Це пізніша вставка в міф. Яка постулює перемогу людини над світом хтонічним, первісним. Вірогідно з*явилась в епоху розвиненого політеїзму. Коли утверджувались сили верховних богів.

Кінець вправи. Зверну вашу вагу ще на таку деталь - в міфі не буває випадковеостей і дрібниць. Все на своєму місці, все має значення і несе якийсь зміст. Але про це - наступного разу.

В тему: Вовки