Корупцію ("зіпсуття") часто порівнюють з багатоголовою гідрою. Не боротися з корупцією - означає підтримувати її. Ми на власні очі спостерігаємо, які руйнівні наслідки такої бездіяльності виникають у всіх сферах нашого життя. Тому проблема протидії цьому «внутрішньому ворогові» стоїть у нашій країні як ніколи гостро. То ж досвід інших країн дасть нам змогу отримати необхідні знання.
Стан, в який потрапляють країни з розвиненою корупційною системою вкрай жахливий.
Після здобуття незалежності в 1965 році Сінгапур знаходився в умовах цілковитих злиднів. Процвітання корупції в Сінгапурі, як прояв способу життя, притаманний азійському менталітетові, призвело до того, що країна знаходилася в дуже важкому економічному становищі і була наскрізь пронизана беззаконням.
Імпортувати доводилося навіть питну воду, будівельний пісок і найбільш необхідні види сировини. Своїх природних ресурсів в країни практично немає. Правоохоронні органи виявилися не в змозі протистояти організованій злочинності, а більшість чиновників брало участь в корупційних схемах. Населення мало низький рівень освіти і не вміло відстоювати свої права. Третина населення симпатизувала комуністам, а з сусідніми країнами склалися досить натягнуті відносини, які треба було оздоровлювати.
Не в кращому становищі опинилася і Грузія часів Шеварднадзе. Протягом останніх двох-трьох років президентства Шеварднадзе всі державні інститути були просто знищені зсередини корупцією. Найважливіші сектора грузинської економіки були поділені між представниками вузького кола наближених до влади людей. Самими видними фігурами в цьому клані були племінник Шеварднадзе, що контролював нафту і сигарети, зять Шеварднадзе, який очолював компанію "Magti", що працює в сфері надання послуг мобільного зв’язку, батько невістки Шеварднадзе, який був "Господарем" порту Поті, а також особистий лікар дружини, призначений державним міністром. При цьому дочка Шеварднадзе контролювала кіно і телебачення республіки....
Влада в Грузії втратила будь-який авторитет, і вищі представники влади нахабно і цинічно демонстрували свій добробут, нажитий абсолютно в очевидний для людей спосіб - корупцією. У 2001 році Шеварднадзе явно продемонстрував, що не збирається розлучатися з людьми, які намагалися утриматися при владі будь-що, збагачувалися за рахунок повного зубожіння населення.
У Грузії хронічно не виконувався навіть мінімальний державний бюджет. За 10-12 місяців не виплачувалися мізерні пенсії та зарплати. Люди перебували в злиденному стані - більшість з п’яти мільйонів жителів - були безробітні, майже мільйон людей намагалися знайти роботу в Росії. Пенсія в перерахунку становила п’ять євро на місяць. Середня заробітна плата становила 10-15 євро.
Представники нової влади, як в Сінгапурі, так і в Грузії, змушені були шукати шляхи боротьби в першу чергу з корупцією держслужбовців усіх рівнів, яка унеможливлювала здійснення економічних перетворень.
Існує декілька факторів корупції і боротьба повинна вестися в комплексі заходів.
Дуже суттєвими чинниками, які дозволяють існування корупції - є надмірне державне втручання в економіку, монополізація окремих секторів економіки, контроль держави над ресурсною базою.
Лідери як Сінгапуру так і Грузії зрозуміли, що одним з основних завдань є необхідність приватизації підприємств, що знаходяться в державній власності. Приватизація - це можливість відмовитися від практики, коли величезні підприємства нібито перебувають під державним контролем, а насправді відбувається розтягування можновладцями по різних кутках всього найціннішого, що є на цих підприємствах. Необхідно, щоб люди знали, хто чим володіє, чому і за яку суму та чи інша людина стала власником того чи іншого підприємства. І тільки після того можна зробити економіку відкритою для конкуренції, як внутрішньої, так і міжнародної. Держава повинна мати мінімальний вплив на економіку. Рушійною силою в розвитку економічної стабільності може бути тільки приватний сектор. Усій країні - пенсіонерам, студентам, вчителям - буде краще, якщо більше людей зможуть проявляти свою ініціативу, домагатися успіху. Такий підхід демонструє, що тільки демократія є необхідною умовою стабільного економічного зростання і перемоги над бідністю.
Нове керівництво Грузії вирішило взяти курс на максимальне відкриття економіки. Більшість найбільших держкомпаній було виставлено на продаж без будь-яких обмежень для покупців. Жодних пільг для «національного капіталу» не було. Єдина перевага, якою могли користуватися місцеві бізнесмени, - відсутність мовного бар’єру і можливість першими дізнатися про приватизацію того чи іншого об’єкта з газетних публікацій. Основними покупцями дрібних об’єктів стали місцеві компанії, великих - іноземні.
Ситуація з приватизацією великих підприємств змінилася в Грузії, за шкалою Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), з 3,3 балів у 2003 році до 4,0 у 2007-му. Може здатися, що прогрес невеликий, але тільки сім країн з двадцяти дев’яти з перехідною економікою мають таке значення індексу (для порівняння: показник Росії за той самий період знизився з 3,3 до 3,0).
За приватизацією пішли інвестиції. Сукупні прямі іноземні інвестиції в економіку Грузії у 2004-2009 роках склали $ 6,5 млрд. За привабливістю для іноземних інвесторів і за обсягами отриманих зовнішніх інвестицій Грузія зрівнялася з новими членами ЄС. У розмірах грузинського бюджету кошти, отримані від приватизації та інвестицій, були дуже суттєвими і сягали від 10% до 30% від ВВП (за кожним показником), що перевищує подібні індекси у всіх країнах колишнього СССР.
Іншим суттєвим чинником розгулу корупції є слабкість закону, відсутність прозорої і чіткої законодавчої бази і занадто часта зміна економічного законодавства, неадекватні міри покарання за корупційні оборудки, можливість впливу на судові рішення, наявність норм в законах, що дозволяють суб’єктивне трактування нормативних актів
В Сінгапурі першою проблемою, з якою зіштовхнувся новий уряд у боротьбі з корупцією був саме закон, що регулює боротьбу з корупцією. Він був відверто слабкий. Багато корупційних злочинів виявилися поза сферою його дії, а працівники правозахисних органів не мали влади, яка б давала їм можливість ефективно виконувати свої функції. Більш того, знайти докази злочинів було вкрай складно через неефективність законодавства та залучення величезної кількості держслужбовців в корупційну практику.
Тому скорочення можливості для вчинення корупційних дій було здійснене вжиттям цілої низки заходів, які були закріплені в Законі про запобігання корупції та наділення Бюро з розслідування корупції особливими повноваженнями. Сталося спрощення процедур прийняття рішень, була усунена будь-яка двозначність у законах у результаті видання простих і зрозумілих правил. Відбулося скасування дозволів і ліцензування. Дії держслужбовців були повністю регламентовані, бюрократичні процедури спрощені, був забезпечений суворий нагляд за дотриманням високих етичних стандартів.
В Грузії лідери нової формації також вирішили почати з законодавчої бази. Відмовившись від прийняття традиційного антимонопольного законодавства, грузинська влада прийняла Закон „Про вільну і конкурентну торгівлю", який був направлений в першу чергу не стільки на унеможливлення монополізації різних сфер бізнесу, скільки на відмову від обмеження конкурентного середовища.
Повноваження державних органів були істотно скорочені, кількість контрольованих ними процесів зменшена, а самі вони поставлені в жорсткі рамки щодо планування своєї діяльності і за часом реагування на запити бізнесу і населення. Все це скоротило регулювання як ринку, так і інших сфер діяльності до мінімуму. Так, кількість ліцензій, які видаються держслужбовцями та дозвільних процедур, контрольованих ними, скоротилася з майже з тисячі до 140 штук, а держстандарти були відмінені практично всі.
Родючим грунтом для розвитку корупційного середовища великою мірою є громіздкий і неефективний бюрократичний апарат та відносно низька оплата праці державних службовців.
Державні службовці в Сінгапурі мали куди більш скромний достаток в порівнянні з працівниками комерційного сектору. Багато хто з них використовував посадове становище в особистих цілях. У результаті хабарі стали єдиним способом отримання доступу до ресурсів.
Тому оплата праці держслужбовців - дуже важливий аспект. Висока зарплатня не гарантує того, що корупції не буде, але вона сильно скорочує мотивацію хабарників. Уряд вирішив: і поліцейський, і клерк повинні отримувати такий дохід, щоб спокуса брати хабарі зникла. Держслужбовцям, що займають відповідальні посади, були підняті зарплати до рівня, характерного для топ-менеджерів приватних корпорацій. Міністрам та суддям у Сінгапурі встановили астрономічну платню - 100 тис. дол США на місяць. Проте ніяких пільг, охорони, автомобіля з водієм та службової дачі міністру не належиться - тільки за особисті гроші.
Але це не означає щорічного автоматичного збільшення платні можновладцям, тому що доходи приватного сектора то підвищуються, то знижуються. То ж зарплатню держслужбовців на всіх рівнях державної ієрархії уряду Сінгапуру прив’язали до рівня зарплатні у приватному секторі та в залежності від нього щороку переглядають. І якщо люди в країні починають отримувати менші доходи - відповідно скорочуються заробітні плати й урядовців.
При перегляді в 1989 і 1994 рр.. зарплати вищим державним службовцям Сінгапуру підвищили до такої міри, що вони стали найбільшими в світі. Тим не менш, коли в 1995 році доходи в приватному секторі знизилися, то було відповідно зменшено і платню всіх міністрів і вищих посадових осіб.
Нова влада Грузії також вирішила скористатися досвідом Сінгапуру. Зі скороченням бюрократичного апарату одночасно було значно підвищено заробітні плати держслужбовцям і поліцейським. В країні з 2003 року середня заробітна плата збільшилася у 8 разів. У той же час, зарплата в армії або поліції набагато перевищує цей рівень. Так, дільничний заробляє від $ 400 до $ 500 на місяць, патрульний - до $ 1000, а керівники відділів та фахівці-професіонали ще більше.
Але висока заробітна плата і суспільне становище повинні накладати на держслужбовців і велику відповідальність, насамперед - перед законом.
В Сінгапурі кожен держслужбовець при прийомі на службу і далі щорічно зобов’язаний декларувати своє майно та інвестиції в бізнес, включаючи вкладення дружини і залежних від нього дітей. Невідповідність багатства і одержуваної платні веде, як мінімум, до адміністративного розслідування. Якщо держслужбовець володіє частками в приватних компаніях, йому можуть запропонувати продати паї та акції, щоб уникнути конфлікту інтересів.
Окрім того, держслужбовці кожен рік зобов’язані подавати спеціальну декларацію про відсутність у них боргів. Вважається, що держслужбовець, який наробив боргів, швидше знехтує своїми посадовими обов’язками заради власної вигоди, тобто, скоріше буде залучений в корупційні схеми. Надання держслужбовцем неправдивих відомостей в такій декларації призводить до звільнення його зі служби.
З метою вислідити „ліві" доходи чиновників, у Сінгапурі заснована спеціальна контора - Corrupt Practices Investigation Bureau, у перекладі - «Бюро з розслідування корупції». Агенти Бюро перевіряють банківські рахунки і майно не тільки самих держслужбовців, а й їхніх дітей, дружин, родичів і навіть друзів! Якщо клерк і його сім’я живуть невідповідно до своїх статків, Бюро автоматично, не чекаючи команди згори, починає розслідування. Коли міністр у декларації про доходи вказує, що у нього у володінні одна іржава машина, це лише в нашій країні нікого не дивує. У Сінгапурі після такого звіту автоматично стартує перевірка - і міністру не поздоровиться. Кожен громадянин має право звертатися до Бюро зі скаргою на дії держслужбовців і вимагати відшкодування збитків. Але надання неправдивих відомостей і наклеп, у свою чергу, також карається тюремним ув’язненням.
Та чи не найголовнішим у боротьбі з корупцією є принцип рівності закону, однакового ДЛЯ ВСІХ. Бюро очолюється директором, який безпосередньо підпорядковується главі держави. Агентство не залежить від поліції та інших урядових відомств, включаючи держслужбовців у ранзі міністрів. А тому має право притягнути до суду будь-якого громадянина, незалежно від його статусу, рангу або віросповідання.
Винятків для вищих держслужбовців, як це має місце в нашій країні, не робиться. То ж кожен працівник, щодо якого є інформація про участь у корупційних діях, повинен бути покараний. Розслідування були ініційовані навіть проти близьких родичів прем’єр-міністра Сінгапуру. Ряд міністрів, викритих у корупції, були засуджені до різних термінів ув’язнення, або покінчили життя самогубством, або втекли з країни. В такий спосіб були знищені механізм кланових структур, експлуатація «дружніх зв’язків», блат, традиція «дарування» подарунків-хабарів.
Грузія свого часу також оголосила війну хабарникам у держструктурах, що керували державою. Нова влада не шкодувала нікого, і ранг підозрюваного не був перешкодою. З моменту приходу до влади Саакашвілі за корупцію були заарештовані декілька міністрів і шість членів пропрезидентської більшості у парламенті.
Був заарештований колишній керівник залізниці за нецільове використання коштів. Головний футбольний керівник країни був заарештований після того, як у пресі з’явилася інформація про те, що на особистих рахунках Жорданія у швейцарських банках осідали суми, одержувані при переході грузинських футболістів у закордонні клуби. Він був відпущений на свободу, заплативши до бюджету держави 742 тисячі ларі (приблизно 350 тис. дол).
На борту літака Тбілісі - Париж був заарештований зять Шеварднадзе, який провів у в’язниці два місяці за звинуваченням генпрокуратури Грузії в приховуванні від податків. Гроші, перераховані родиною Шеварднадзе для звільнення засновника компанії стільникового зв’язку "Магтіком" Георгія Джохтаберидзе в розмірі $ 15,5 мільйона, були використані для фінансування поточних платежів по зарплатах і пенсіях, а $ 2 мільйони, що залишилися - спрямовані в грузинські збройні сили. „Це гроші, які вкрала сім’я Шеварднадзе, і мені вже набридли кривляння цієї сім’ї щодо їх порядності", - сказав Саакашвілі.
Через деякий час був закритий потужний конгломерат в Аджарії. У вересні 2004 року Верховний суд Аджарської автономної республіки за клопотанням місцевої прокуратури оголосив особисте майно Аслана Абашидзе і більше 20 його родичів нажитим незаконно. Після цього аджарське бюро виконавчого департаменту міністерства юстиції Грузії заарештувало майно клану Абашидзе - будинки і дачі на березі моря, земельні ділянки, дорогі автомобілі, твори мистецтва, банківські рахунки і автозаправні станції. Майно сім’ї Абашидзе, яке оцінюється у $ 55 млн, конфісковано відповідно до постанови Верховного суду Аджарії. Це більше ста об’єктів рухомого і нерухомого майна, а також частка у ряді підприємств автономної республіки. Всі ці гроші було направлено в бюджет країни і використано для здійснення реформ.
Завдяки описаним вище заходам, організація Transparency International, що відслідковує рівень корупції, помістила острів Сінгапур на ТРЕТЄ місце у своєму рейтингу. Тобто країна перебуває на одному рівні з Норвегією та Данією, в числі п’яти найменш корумпованих держав світу. Хабарництво тут відсутнє як таке: чиновники не беруть плату, суди ефективні, а бізнесмени нікому не платять відкатів.
Грузія у міжнародному рейтингу простоти і зручності ведення бізнесу, що розробляється Світовим банком, піднялася з 150-го місця, яке вона займала у 2004 р на 11-е місце, випередивши такі поважні країни, як Швеція та Фінляндія. У міжнародному рейтингу сприйняття корупції, який складається Transparency International, за період 2004 - 2008 рр. Грузія піднялася з 124-го на 67-е місце і знаходиться на одному рівні з деякими членами ЄС.
Та головне, заради чого є сенс вести боротьбу з корупцією - то звичайні люди. Як зауважив один грузин: "Раніше люди не знали, на якому вони світі, як їм правильно діяти, і що з ними станеться завтра, або за рік. Зараз кожен може з великою часткою ймовірності прогнозувати своє життя. Якщо я розпочинаю бізнес у Грузії - я знаю, як мені діяти, щоб залишатися в межах закону, і можу передбачити, скільки часу та коштів мені знадобиться на ті чи інші поточні справи. Я можу розраховувати свої прибутки та витрати - і, швидше за все, не зустріну на своєму шляху непередбачених перепон, окрім здорової конкуренції. А відповідно, я знаю, що зможу утримувати свою родину, і знаю, як мені необхідно жити та як працювати, щоб моя родина жила в достатку і в майбутньому".
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Боротьба з корупцією: досвід Сінгапуру і Грузії
Світ:
Корупцію ("зіпсуття") часто порівнюють з багатоголовою гідрою. Не боротися з корупцією - означає підтримувати її. Ми на власні очі спостерігаємо, які руйнівні наслідки такої бездіяльності виникають у всіх сферах нашого життя. Тому проблема протидії цьому «внутрішньому ворогові» стоїть у нашій країні як ніколи гостро. То ж досвід інших країн дасть нам змогу отримати необхідні знання.
12031901e.jpg
Стан, в який потрапляють країни з розвиненою корупційною системою вкрай жахливий.
Після здобуття незалежності в 1965 році Сінгапур знаходився в умовах цілковитих злиднів. Процвітання корупції в Сінгапурі, як прояв способу життя, притаманний азійському менталітетові, призвело до того, що країна знаходилася в дуже важкому економічному становищі і була наскрізь пронизана беззаконням.
Імпортувати доводилося навіть питну воду, будівельний пісок і найбільш необхідні види сировини. Своїх природних ресурсів в країни практично немає. Правоохоронні органи виявилися не в змозі протистояти організованій злочинності, а більшість чиновників брало участь в корупційних схемах. Населення мало низький рівень освіти і не вміло відстоювати свої права. Третина населення симпатизувала комуністам, а з сусідніми країнами склалися досить натягнуті відносини, які треба було оздоровлювати.
Не в кращому становищі опинилася і Грузія часів Шеварднадзе. Протягом останніх двох-трьох років президентства Шеварднадзе всі державні інститути були просто знищені зсередини корупцією. Найважливіші сектора грузинської економіки були поділені між представниками вузького кола наближених до влади людей. Самими видними фігурами в цьому клані були племінник Шеварднадзе, що контролював нафту і сигарети, зять Шеварднадзе, який очолював компанію "Magti", що працює в сфері надання послуг мобільного зв’язку, батько невістки Шеварднадзе, який був "Господарем" порту Поті, а також особистий лікар дружини, призначений державним міністром. При цьому дочка Шеварднадзе контролювала кіно і телебачення республіки....
Влада в Грузії втратила будь-який авторитет, і вищі представники влади нахабно і цинічно демонстрували свій добробут, нажитий абсолютно в очевидний для людей спосіб - корупцією. У 2001 році Шеварднадзе явно продемонстрував, що не збирається розлучатися з людьми, які намагалися утриматися при владі будь-що, збагачувалися за рахунок повного зубожіння населення.
У Грузії хронічно не виконувався навіть мінімальний державний бюджет. За 10-12 місяців не виплачувалися мізерні пенсії та зарплати. Люди перебували в злиденному стані - більшість з п’яти мільйонів жителів - були безробітні, майже мільйон людей намагалися знайти роботу в Росії. Пенсія в перерахунку становила п’ять євро на місяць. Середня заробітна плата становила 10-15 євро.
Представники нової влади, як в Сінгапурі, так і в Грузії, змушені були шукати шляхи боротьби в першу чергу з корупцією держслужбовців усіх рівнів, яка унеможливлювала здійснення економічних перетворень.
Існує декілька факторів корупції і боротьба повинна вестися в комплексі заходів.
Дуже суттєвими чинниками, які дозволяють існування корупції - є надмірне державне втручання в економіку, монополізація окремих секторів економіки, контроль держави над ресурсною базою.
Лідери як Сінгапуру так і Грузії зрозуміли, що одним з основних завдань є необхідність приватизації підприємств, що знаходяться в державній власності. Приватизація - це можливість відмовитися від практики, коли величезні підприємства нібито перебувають під державним контролем, а насправді відбувається розтягування можновладцями по різних кутках всього найціннішого, що є на цих підприємствах. Необхідно, щоб люди знали, хто чим володіє, чому і за яку суму та чи інша людина стала власником того чи іншого підприємства. І тільки після того можна зробити економіку відкритою для конкуренції, як внутрішньої, так і міжнародної. Держава повинна мати мінімальний вплив на економіку. Рушійною силою в розвитку економічної стабільності може бути тільки приватний сектор. Усій країні - пенсіонерам, студентам, вчителям - буде краще, якщо більше людей зможуть проявляти свою ініціативу, домагатися успіху. Такий підхід демонструє, що тільки демократія є необхідною умовою стабільного економічного зростання і перемоги над бідністю.
Нове керівництво Грузії вирішило взяти курс на максимальне відкриття економіки. Більшість найбільших держкомпаній було виставлено на продаж без будь-яких обмежень для покупців. Жодних пільг для «національного капіталу» не було. Єдина перевага, якою могли користуватися місцеві бізнесмени, - відсутність мовного бар’єру і можливість першими дізнатися про приватизацію того чи іншого об’єкта з газетних публікацій. Основними покупцями дрібних об’єктів стали місцеві компанії, великих - іноземні.
Ситуація з приватизацією великих підприємств змінилася в Грузії, за шкалою Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), з 3,3 балів у 2003 році до 4,0 у 2007-му. Може здатися, що прогрес невеликий, але тільки сім країн з двадцяти дев’яти з перехідною економікою мають таке значення індексу (для порівняння: показник Росії за той самий період знизився з 3,3 до 3,0).
За приватизацією пішли інвестиції. Сукупні прямі іноземні інвестиції в економіку Грузії у 2004-2009 роках склали $ 6,5 млрд. За привабливістю для іноземних інвесторів і за обсягами отриманих зовнішніх інвестицій Грузія зрівнялася з новими членами ЄС. У розмірах грузинського бюджету кошти, отримані від приватизації та інвестицій, були дуже суттєвими і сягали від 10% до 30% від ВВП (за кожним показником), що перевищує подібні індекси у всіх країнах колишнього СССР.
Іншим суттєвим чинником розгулу корупції є слабкість закону, відсутність прозорої і чіткої законодавчої бази і занадто часта зміна економічного законодавства, неадекватні міри покарання за корупційні оборудки, можливість впливу на судові рішення, наявність норм в законах, що дозволяють суб’єктивне трактування нормативних актів
В Сінгапурі першою проблемою, з якою зіштовхнувся новий уряд у боротьбі з корупцією був саме закон, що регулює боротьбу з корупцією. Він був відверто слабкий. Багато корупційних злочинів виявилися поза сферою його дії, а працівники правозахисних органів не мали влади, яка б давала їм можливість ефективно виконувати свої функції. Більш того, знайти докази злочинів було вкрай складно через неефективність законодавства та залучення величезної кількості держслужбовців в корупційну практику.
Тому скорочення можливості для вчинення корупційних дій було здійснене вжиттям цілої низки заходів, які були закріплені в Законі про запобігання корупції та наділення Бюро з розслідування корупції особливими повноваженнями. Сталося спрощення процедур прийняття рішень, була усунена будь-яка двозначність у законах у результаті видання простих і зрозумілих правил. Відбулося скасування дозволів і ліцензування. Дії держслужбовців були повністю регламентовані, бюрократичні процедури спрощені, був забезпечений суворий нагляд за дотриманням високих етичних стандартів.
В Грузії лідери нової формації також вирішили почати з законодавчої бази. Відмовившись від прийняття традиційного антимонопольного законодавства, грузинська влада прийняла Закон „Про вільну і конкурентну торгівлю", який був направлений в першу чергу не стільки на унеможливлення монополізації різних сфер бізнесу, скільки на відмову від обмеження конкурентного середовища.
Повноваження державних органів були істотно скорочені, кількість контрольованих ними процесів зменшена, а самі вони поставлені в жорсткі рамки щодо планування своєї діяльності і за часом реагування на запити бізнесу і населення. Все це скоротило регулювання як ринку, так і інших сфер діяльності до мінімуму. Так, кількість ліцензій, які видаються держслужбовцями та дозвільних процедур, контрольованих ними, скоротилася з майже з тисячі до 140 штук, а держстандарти були відмінені практично всі.
Родючим грунтом для розвитку корупційного середовища великою мірою є громіздкий і неефективний бюрократичний апарат та відносно низька оплата праці державних службовців.
Державні службовці в Сінгапурі мали куди більш скромний достаток в порівнянні з працівниками комерційного сектору. Багато хто з них використовував посадове становище в особистих цілях. У результаті хабарі стали єдиним способом отримання доступу до ресурсів.
Тому оплата праці держслужбовців - дуже важливий аспект. Висока зарплатня не гарантує того, що корупції не буде, але вона сильно скорочує мотивацію хабарників. Уряд вирішив: і поліцейський, і клерк повинні отримувати такий дохід, щоб спокуса брати хабарі зникла. Держслужбовцям, що займають відповідальні посади, були підняті зарплати до рівня, характерного для топ-менеджерів приватних корпорацій. Міністрам та суддям у Сінгапурі встановили астрономічну платню - 100 тис. дол США на місяць. Проте ніяких пільг, охорони, автомобіля з водієм та службової дачі міністру не належиться - тільки за особисті гроші.
Але це не означає щорічного автоматичного збільшення платні можновладцям, тому що доходи приватного сектора то підвищуються, то знижуються. То ж зарплатню держслужбовців на всіх рівнях державної ієрархії уряду Сінгапуру прив’язали до рівня зарплатні у приватному секторі та в залежності від нього щороку переглядають. І якщо люди в країні починають отримувати менші доходи - відповідно скорочуються заробітні плати й урядовців.
При перегляді в 1989 і 1994 рр.. зарплати вищим державним службовцям Сінгапуру підвищили до такої міри, що вони стали найбільшими в світі. Тим не менш, коли в 1995 році доходи в приватному секторі знизилися, то було відповідно зменшено і платню всіх міністрів і вищих посадових осіб.
Нова влада Грузії також вирішила скористатися досвідом Сінгапуру. Зі скороченням бюрократичного апарату одночасно було значно підвищено заробітні плати держслужбовцям і поліцейським. В країні з 2003 року середня заробітна плата збільшилася у 8 разів. У той же час, зарплата в армії або поліції набагато перевищує цей рівень. Так, дільничний заробляє від $ 400 до $ 500 на місяць, патрульний - до $ 1000, а керівники відділів та фахівці-професіонали ще більше.
Але висока заробітна плата і суспільне становище повинні накладати на держслужбовців і велику відповідальність, насамперед - перед законом.
В Сінгапурі кожен держслужбовець при прийомі на службу і далі щорічно зобов’язаний декларувати своє майно та інвестиції в бізнес, включаючи вкладення дружини і залежних від нього дітей. Невідповідність багатства і одержуваної платні веде, як мінімум, до адміністративного розслідування. Якщо держслужбовець володіє частками в приватних компаніях, йому можуть запропонувати продати паї та акції, щоб уникнути конфлікту інтересів.
Окрім того, держслужбовці кожен рік зобов’язані подавати спеціальну декларацію про відсутність у них боргів. Вважається, що держслужбовець, який наробив боргів, швидше знехтує своїми посадовими обов’язками заради власної вигоди, тобто, скоріше буде залучений в корупційні схеми. Надання держслужбовцем неправдивих відомостей в такій декларації призводить до звільнення його зі служби.
З метою вислідити „ліві" доходи чиновників, у Сінгапурі заснована спеціальна контора - Corrupt Practices Investigation Bureau, у перекладі - «Бюро з розслідування корупції». Агенти Бюро перевіряють банківські рахунки і майно не тільки самих держслужбовців, а й їхніх дітей, дружин, родичів і навіть друзів! Якщо клерк і його сім’я живуть невідповідно до своїх статків, Бюро автоматично, не чекаючи команди згори, починає розслідування. Коли міністр у декларації про доходи вказує, що у нього у володінні одна іржава машина, це лише в нашій країні нікого не дивує. У Сінгапурі після такого звіту автоматично стартує перевірка - і міністру не поздоровиться. Кожен громадянин має право звертатися до Бюро зі скаргою на дії держслужбовців і вимагати відшкодування збитків. Але надання неправдивих відомостей і наклеп, у свою чергу, також карається тюремним ув’язненням.
Та чи не найголовнішим у боротьбі з корупцією є принцип рівності закону, однакового ДЛЯ ВСІХ. Бюро очолюється директором, який безпосередньо підпорядковується главі держави. Агентство не залежить від поліції та інших урядових відомств, включаючи держслужбовців у ранзі міністрів. А тому має право притягнути до суду будь-якого громадянина, незалежно від його статусу, рангу або віросповідання.
Винятків для вищих держслужбовців, як це має місце в нашій країні, не робиться. То ж кожен працівник, щодо якого є інформація про участь у корупційних діях, повинен бути покараний. Розслідування були ініційовані навіть проти близьких родичів прем’єр-міністра Сінгапуру. Ряд міністрів, викритих у корупції, були засуджені до різних термінів ув’язнення, або покінчили життя самогубством, або втекли з країни. В такий спосіб були знищені механізм кланових структур, експлуатація «дружніх зв’язків», блат, традиція «дарування» подарунків-хабарів.
Грузія свого часу також оголосила війну хабарникам у держструктурах, що керували державою. Нова влада не шкодувала нікого, і ранг підозрюваного не був перешкодою. З моменту приходу до влади Саакашвілі за корупцію були заарештовані декілька міністрів і шість членів пропрезидентської більшості у парламенті.
Був заарештований колишній керівник залізниці за нецільове використання коштів. Головний футбольний керівник країни був заарештований після того, як у пресі з’явилася інформація про те, що на особистих рахунках Жорданія у швейцарських банках осідали суми, одержувані при переході грузинських футболістів у закордонні клуби. Він був відпущений на свободу, заплативши до бюджету держави 742 тисячі ларі (приблизно 350 тис. дол).
На борту літака Тбілісі - Париж був заарештований зять Шеварднадзе, який провів у в’язниці два місяці за звинуваченням генпрокуратури Грузії в приховуванні від податків. Гроші, перераховані родиною Шеварднадзе для звільнення засновника компанії стільникового зв’язку "Магтіком" Георгія Джохтаберидзе в розмірі $ 15,5 мільйона, були використані для фінансування поточних платежів по зарплатах і пенсіях, а $ 2 мільйони, що залишилися - спрямовані в грузинські збройні сили. „Це гроші, які вкрала сім’я Шеварднадзе, і мені вже набридли кривляння цієї сім’ї щодо їх порядності", - сказав Саакашвілі.
Через деякий час був закритий потужний конгломерат в Аджарії. У вересні 2004 року Верховний суд Аджарської автономної республіки за клопотанням місцевої прокуратури оголосив особисте майно Аслана Абашидзе і більше 20 його родичів нажитим незаконно. Після цього аджарське бюро виконавчого департаменту міністерства юстиції Грузії заарештувало майно клану Абашидзе - будинки і дачі на березі моря, земельні ділянки, дорогі автомобілі, твори мистецтва, банківські рахунки і автозаправні станції. Майно сім’ї Абашидзе, яке оцінюється у $ 55 млн, конфісковано відповідно до постанови Верховного суду Аджарії. Це більше ста об’єктів рухомого і нерухомого майна, а також частка у ряді підприємств автономної республіки. Всі ці гроші було направлено в бюджет країни і використано для здійснення реформ.
Завдяки описаним вище заходам, організація Transparency International, що відслідковує рівень корупції, помістила острів Сінгапур на ТРЕТЄ місце у своєму рейтингу. Тобто країна перебуває на одному рівні з Норвегією та Данією, в числі п’яти найменш корумпованих держав світу. Хабарництво тут відсутнє як таке: чиновники не беруть плату, суди ефективні, а бізнесмени нікому не платять відкатів.
Грузія у міжнародному рейтингу простоти і зручності ведення бізнесу, що розробляється Світовим банком, піднялася з 150-го місця, яке вона займала у 2004 р на 11-е місце, випередивши такі поважні країни, як Швеція та Фінляндія. У міжнародному рейтингу сприйняття корупції, який складається Transparency International, за період 2004 - 2008 рр. Грузія піднялася з 124-го на 67-е місце і знаходиться на одному рівні з деякими членами ЄС.
Та головне, заради чого є сенс вести боротьбу з корупцією - то звичайні люди. Як зауважив один грузин: "Раніше люди не знали, на якому вони світі, як їм правильно діяти, і що з ними станеться завтра, або за рік. Зараз кожен може з великою часткою ймовірності прогнозувати своє життя. Якщо я розпочинаю бізнес у Грузії - я знаю, як мені діяти, щоб залишатися в межах закону, і можу передбачити, скільки часу та коштів мені знадобиться на ті чи інші поточні справи. Я можу розраховувати свої прибутки та витрати - і, швидше за все, не зустріну на своєму шляху непередбачених перепон, окрім здорової конкуренції. А відповідно, я знаю, що зможу утримувати свою родину, і знаю, як мені необхідно жити та як працювати, щоб моя родина жила в достатку і в майбутньому".
В тему:
Сингапурський гетьманат
Як перемогти корупцію: досвід Гонконгу
До всесвітньої української держави-громади
Варнова економіка Третього Гетьманату
Корупція та історія: історичні реалії й українські аналогії
Скільки коштує підкуп непідкупного судді
Президент повинен збагачуватися лише разом з українським народом
Відновлення смертної кари має стосуватися економічних злочинів в особливо великих розмірах
Головною загрозою національній безпеці України є її владна верхівка
Свята простота
Етногенез-IV, або що таке Арійський Стандарт
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта