Вояки Української повстанської армії не сподівалися перемоги над нацистськими і радянськими військами, але вірили в перемогу ідеї незалежної української держави. Про це сказав в інтерв’ю Українській службі Бі-Бі-Сі останній командувач УПА Василь Кук, з яким розмовляв Фідель Павленко.
Бі-Бі-Сі: Ветерани УПА не відзначають 9 травня як день Перемоги. Це для Вас не свято. Чи могли би ви переглянути таке ставлення, якби, скажімо, відзначалася не перемога у Великій Вітчизняній війні, а перемога над нацизмом – зрештою, проти нацистів УПА теж воювала?
В. Кук: Це не може бути для нас святом саме в цей день. Західна історіографія визнає Другу світову війну, але вона завершилася лише з капітуляцією Японії. Щодо перемоги над нацизмом – ми, звісно, були раді, але з України нацистів вигнали вже наприкінці 1944 року, і далі тривала наша війна проти іншого окупанта – радянського, проти так званого “совєтського режиму”, який пробував створити “совєтський” народ. Радянський уряд вів війну проти України, він знищував Україну, і коли ми говоримо про Українську повстанську армію, ми постійно наголошуємо: ми не воювали проти російського народу чи жодного іншого народу. Ми вели боротьбу проти більшовистських окупантів і ця боротьба почалася відразу зі вступом совєтської армії в Україну.
За що билися
Бі-Бі-Сі: Але у лавах Радянської, чи, як ви кажете, совєтської армії також було чимало українців, їх було мобілізовано декілька мільйонів. Вони воювали проти німців, воювали і проти УПА, і в них є своя правда, вони кажуть, що звільняли Батьківщину, як вони тоді розуміли.
В. Кук: Все правильно, і тут треба дуже чітко розрізняти, що ми не воювали проти тих червоноармійців, які воювали проти німецьких поневолювачів. Є історичні документи, наші письмові звернення, наприклад, такі: “Брати червоноармійці, ви прийшли до своїх українських сіл і міст. Ви б’єте німців, і ми б’ємо німців, тож у нас спільна мета”. Але окрім тих червоноармійців були ще НКВД, КГБ, які заарештовували, висилали і вбивали українців. Є архівні документи, які свідчать, що лише з 1944 до 1946 року вони вбили 110 тисяч 835 людей – це документи міністерства внутрішніх справ Української РСР. Заарештовано було майже 250 тисяч людей, і багатьох з них було засуджено на смерть. Ще під час першої окупації 1939-1941 років було вислано понад мільйон людей із західних земель. Комусь треба було боронити ці землі, і це робила УПА. Ми також билися проти німецьких націонал-соціалістів, і Червона армія билася проти них, але за що? Ми боролися за незалежність України, а вони – за відновлення і поширення радянської імперії.
Умови співпраці
Бі-Бі-Сі: Чи можливе зараз примирення ветеранів УПА з ветеранами Червоної армії – зрештою, тепер ці ветерани живуть в одній державі – Україні?
В. Кук: Справа не в тому, що ми є в конфлікті з ветеранами. Ветерани є різні. Є Всеукраїнське об’єднання ветеранів Другої світової війни на чолі з академіком Юхновським, і з цими людьми ми чудово співпрацюємо. З тими людьми, які воювали проти нацизму, в нас не було і нині немає ворожнечі. Але є верхівка інших ветеранських організацій. Наприклад, та, яку очолює генерал Герасімов. Ця верхівка є виразно анти-українською. В неї навіть символіка і емблематика залишається радянською. Вони і досі вважають себе патріотами Радянського Союзу, а відтак – проти незалежної України. Тому з ними в нас не може бути співпраці. Але з тими ветеранами, які виступають за незалежну Україну, в нас ворожнечі немає.
Бі-Бі-Сі: Як один з кроків до примирення ветеранів пропонувалася участь ветеранів УПА у марші ветеранів у Києві 9 травня. Як Ви ставитеся до таких пропозицій?
В. Кук: Ми не можемо цього робити. Від Української повстанської армії ніколи не було пропозицій, що ми хочемо взяти участь у святкуванні перемоги над фашизмом. УПА досі не визнана в українській державі навіть учасником Другої світової війни, а вона повинна бути визнана борцями за державну незалежність України.
Питання статусу
Бі-Бі-Сі: Чи Ви сподіваєтесь на те, що президент Ющенко і нова українська влада нарешті визнають УПА?
В. Кук: Нещодавно відбувся круглий стіл за участі ветеранських організацій, спілки офіцерів, науковців, істориків, і ми ухвалили звернення до президента, щоби визнати усіх учасників національно-визвольної боротьби 1920-х - 1960-х років борцями за державну незалежність України. Зараз лише в організації ветеранів УПА понад 6 тисяч членів. Ми повинні отримати інший статус, а не статус учасника бойових дій, чи учасника “Вєлікой отєчествєнной войни”. Уряд наш не є проти цього, але коли це виноситься як законопроект до парламенту, там і досі зберігається більшість, яка не хоче визнати УПА як борця проти тоталітарної системи і більшовистського терору. Йдеться про комуністів, соціалістів, Партію Регіонів.
Вірили в ідею
Бі-Бі-Сі: УПА билася проти двох тоталітарних режимів, проти усіх, хто заперечував ідею української незалежності. У Вас ніколи не виникало пригніченості через усвідомлення певної приреченості цієї боротьби, усвідомлення, що шансів перемогти нацистську військову машину і радянську військову машину не було – з військової точки зору?
В. Кук: Це якраз одностороння оцінка, бо Українська повстанська армія вела боротьбу в двох напрямках – ідейному і мілітарному. Ясно, що у мілітарному ми навіть не розраховували на якусь перемогу проти гітлерівської чи радянської армії. Але нам треба було, щоби пануючою стала ідея української незалежної держави. Ми в цю ідею вірили, ми відчували, що тенденція кожного народу мати свою державу є настільки нормальною і природньою, що вона швидше чи пізніше переможе. Ми вірили в перемогу, і з тою вірою працювали. Але ми знали також, що за ту ідею треба активно боротися, не боятися за неї вмерти – і тільки тоді вона переможе. А як не буде таких борців, то ідея ніколи не переможе – вона умре, затухне і ми зникнемо як нація. Тому першою нашою заповіддю борців за державну незалежність було: “Здобудеш українську державу – або згинеш в боротьбі за неї”.
Бі-Бі-Сі: Ви вважаєте, що ідея перемогла? Держава є, - а чи є нація?
В. Кук: Ідея перемогла. Є держава і є нація, хоча хтось цього може і не визнавати. Тепер від нашої діяльності залежить, якою буде ця держава, від нашої участі у розбудові тої держави. Нам треба найголовніше чіткіше акцентувати і національну мову українську, і культуру, і освіту, і виховання дітей, і в тому дусі спрямовувати діяльність уряду. Тоді не буде жодних сумнівів у нашій перемозі.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Армія безсмертних. Вони мислили в категоріях тисячоліть.
Світ:
05050901e.jpg
В. Кук: Це не може бути для нас святом саме в цей день. Західна історіографія визнає Другу світову війну, але вона завершилася лише з капітуляцією Японії. Щодо перемоги над нацизмом – ми, звісно, були раді, але з України нацистів вигнали вже наприкінці 1944 року, і далі тривала наша війна проти іншого окупанта – радянського, проти так званого “совєтського режиму”, який пробував створити “совєтський” народ. Радянський уряд вів війну проти України, він знищував Україну, і коли ми говоримо про Українську повстанську армію, ми постійно наголошуємо: ми не воювали проти російського народу чи жодного іншого народу. Ми вели боротьбу проти більшовистських окупантів і ця боротьба почалася відразу зі вступом совєтської армії в Україну.
За що билися
Бі-Бі-Сі: Але у лавах Радянської, чи, як ви кажете, совєтської армії також було чимало українців, їх було мобілізовано декілька мільйонів. Вони воювали проти німців, воювали і проти УПА, і в них є своя правда, вони кажуть, що звільняли Батьківщину, як вони тоді розуміли.
В. Кук: Все правильно, і тут треба дуже чітко розрізняти, що ми не воювали проти тих червоноармійців, які воювали проти німецьких поневолювачів. Є історичні документи, наші письмові звернення, наприклад, такі: “Брати червоноармійці, ви прийшли до своїх українських сіл і міст. Ви б’єте німців, і ми б’ємо німців, тож у нас спільна мета”. Але окрім тих червоноармійців були ще НКВД, КГБ, які заарештовували, висилали і вбивали українців. Є архівні документи, які свідчать, що лише з 1944 до 1946 року вони вбили 110 тисяч 835 людей – це документи міністерства внутрішніх справ Української РСР. Заарештовано було майже 250 тисяч людей, і багатьох з них було засуджено на смерть. Ще під час першої окупації 1939-1941 років було вислано понад мільйон людей із західних земель. Комусь треба було боронити ці землі, і це робила УПА. Ми також билися проти німецьких націонал-соціалістів, і Червона армія билася проти них, але за що? Ми боролися за незалежність України, а вони – за відновлення і поширення радянської імперії.
Умови співпраці
Бі-Бі-Сі: Чи можливе зараз примирення ветеранів УПА з ветеранами Червоної армії – зрештою, тепер ці ветерани живуть в одній державі – Україні?
В. Кук: Справа не в тому, що ми є в конфлікті з ветеранами. Ветерани є різні. Є Всеукраїнське об’єднання ветеранів Другої світової війни на чолі з академіком Юхновським, і з цими людьми ми чудово співпрацюємо. З тими людьми, які воювали проти нацизму, в нас не було і нині немає ворожнечі. Але є верхівка інших ветеранських організацій. Наприклад, та, яку очолює генерал Герасімов. Ця верхівка є виразно анти-українською. В неї навіть символіка і емблематика залишається радянською. Вони і досі вважають себе патріотами Радянського Союзу, а відтак – проти незалежної України. Тому з ними в нас не може бути співпраці. Але з тими ветеранами, які виступають за незалежну Україну, в нас ворожнечі немає.
Бі-Бі-Сі: Як один з кроків до примирення ветеранів пропонувалася участь ветеранів УПА у марші ветеранів у Києві 9 травня. Як Ви ставитеся до таких пропозицій?
В. Кук: Ми не можемо цього робити. Від Української повстанської армії ніколи не було пропозицій, що ми хочемо взяти участь у святкуванні перемоги над фашизмом. УПА досі не визнана в українській державі навіть учасником Другої світової війни, а вона повинна бути визнана борцями за державну незалежність України.
Питання статусу
Бі-Бі-Сі: Чи Ви сподіваєтесь на те, що президент Ющенко і нова українська влада нарешті визнають УПА?
В. Кук: Нещодавно відбувся круглий стіл за участі ветеранських організацій, спілки офіцерів, науковців, істориків, і ми ухвалили звернення до президента, щоби визнати усіх учасників національно-визвольної боротьби 1920-х - 1960-х років борцями за державну незалежність України. Зараз лише в організації ветеранів УПА понад 6 тисяч членів. Ми повинні отримати інший статус, а не статус учасника бойових дій, чи учасника “Вєлікой отєчествєнной войни”. Уряд наш не є проти цього, але коли це виноситься як законопроект до парламенту, там і досі зберігається більшість, яка не хоче визнати УПА як борця проти тоталітарної системи і більшовистського терору. Йдеться про комуністів, соціалістів, Партію Регіонів.
Вірили в ідею
Бі-Бі-Сі: УПА билася проти двох тоталітарних режимів, проти усіх, хто заперечував ідею української незалежності. У Вас ніколи не виникало пригніченості через усвідомлення певної приреченості цієї боротьби, усвідомлення, що шансів перемогти нацистську військову машину і радянську військову машину не було – з військової точки зору?
В. Кук: Це якраз одностороння оцінка, бо Українська повстанська армія вела боротьбу в двох напрямках – ідейному і мілітарному. Ясно, що у мілітарному ми навіть не розраховували на якусь перемогу проти гітлерівської чи радянської армії. Але нам треба було, щоби пануючою стала ідея української незалежної держави. Ми в цю ідею вірили, ми відчували, що тенденція кожного народу мати свою державу є настільки нормальною і природньою, що вона швидше чи пізніше переможе. Ми вірили в перемогу, і з тою вірою працювали. Але ми знали також, що за ту ідею треба активно боротися, не боятися за неї вмерти – і тільки тоді вона переможе. А як не буде таких борців, то ідея ніколи не переможе – вона умре, затухне і ми зникнемо як нація. Тому першою нашою заповіддю борців за державну незалежність було: “Здобудеш українську державу – або згинеш в боротьбі за неї”.
Бі-Бі-Сі: Ви вважаєте, що ідея перемогла? Держава є, - а чи є нація?
В. Кук: Ідея перемогла. Є держава і є нація, хоча хтось цього може і не визнавати. Тепер від нашої діяльності залежить, якою буде ця держава, від нашої участі у розбудові тої держави. Нам треба найголовніше чіткіше акцентувати і національну мову українську, і культуру, і освіту, і виховання дітей, і в тому дусі спрямовувати діяльність уряду. Тоді не буде жодних сумнівів у нашій перемозі.
------------------------------
В тему:
Дерзайте, діти Бога!
Честь і слава
Раса Христа
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта