Соціоніка не може бути у замкненому просторі, вона знаходить все більше і більше своїх прихильників, про неї дізнаються в різних країнах, перекладають іншими мовами. Соціоніка народилася в маленькій країні Литві, населення якої складає всього 3 мільйони. Прижилася в Україні і продовжує розвиватися. Як і все нове, соціоніка розвивається різними шляхами, виокремлюючись за течіями. Підхоплюють її і психологи.
Винахідниця цієї науки Аушра Аугустинавічуте почала свій шлях у соціоніку з психології та інформатики, й показала, що геніальне може бути простим. Соціоніку не зрозуміти і не прийняти просто неможливо. Директор Всеукраїнського Центру Соціоніки, будучи у Аушри в гостях, сказав їй, що вона винайшла те, чого й сама ще до кінця не усвідомлює, але те, що нею винайдено і описано, на практиці діє на всі сто, за деяким незначним виключенням.
Про більшість соціоніків і їх діяльність можна дізнатись на інших сайтах Ми ж опишемо напрямки діяльності соціоніків, з якими знайомі.
У Києві існує, крім Центру Соціоніки, ще три соціонічні організації і окремі соціоніки:
1. Міжнародний інститут Соціоніки, де займаються збором інформації, виданням наукового журналу "Психологія і соціоніка міжособових стосунків" та організацією міжнародних соціонічних конференцій, які проводяться щорічно у кінці вересня у Будинку Вчених.
2. Інститут системології і соціоніки, на базі якого діє Клуб соціоніки, де викладаються теоретичні розробки і проводяться диспути. Семінари відбуваються другого і четвертого понеділка у Будинку Вчителя.
3. "Школа Гуленка", де проводяться викладання теоретичної соціоніки і поглядів В.Гуленка, автора кількох книг з соціоніки, ідентифікація типів при заданні питань і груповому оговоренні висновків щодо визначеного типу. Попереджають, що методик точного визначення типів не мають, а тому типи не визначають.
4. Журнал духовної, владної, бізнесової і професійної еліти "Перехід-IV", головний редактор якого І.Каганець, автор кількох книг із соціоніки українською мовою, друкує у журналі соціонічні статті.
Підхопили соціоніку і психологи: на базі клубу "Камертон" проводяться соціонічні тренінги, метою яких є навчити грати ролі різних соціонічних типів для "виграшу" у певних ситуаціях спілкування.
Заслуговує схвалення ентузіазм любителів соціоніки в Клубі соціоніки м. Львова. Вони читають лекції в школах, ввели предмет соціоніки у Військовому інституті при НУ "Львівська політехніка", друкуються в місцевих газетах. Але вважають, що методик точного визначення типу не існує, і визначають типи колективним обговоренням, іноді роблячи висновок: " Ви або такий тип, або такий". Захоплюються визначенням типів відомих особистостей - зірок шоу-бизнесу, політиків, пишуть про них з точки зору соціоніки. Але яка це точка зору? Судіть самі, як звучить назва однієї із статей: "Дід Тараса Шевченка був "Гамлетом"...Львовом керує "Горький", а Києвом - "Штірліц". Уявіть тепер реакцію тих, хто про соціоніку не чув, а от побачив таку назву...
У Москві існує школа соціоніки Т.Прокоф'євої, де за трирічний термін викладається соціоніка та психоаналіз, визначають соціонічний тип і консультують.
У Санкт-Петербурзі працює група К.Мальської, де досліджують ознаки Рейніна, Ю.Дорожкін проводить заняття з онтопсихології та соціоніки, розповсюджує літературу і видає праці Аушри Аугустінавічюте, К.Філатова видає ще одну свою книгу із соціоніки, Д.Литов збирає інформацію із соціоніки та про діяльність соціонічних організацій і розповсюджує її різними мовами.
Цікавляться соціонікою і спеціалісти суміжних наук. Соціологи хочуть, щоб хтось із соціоніків зміг розібратися в соціології і навів там порядок, ввівши в її основу закони соціоніки.
Але чому соціоніка так важко входить у життя? Кажуть, що все нове приймається з труднощами. Ні! Просто, якщо психологія і соціологія використовується системою, то соціоніка служить людині. А системі вона не вигідна, оскільки кожна людина в державі існує в ролі "гвинтика", то й поводити повинна себе певним чином, щоб трималася система. Соціоніка ж допомагає людині вивільнитися від лицемірства, - бути природною, бути самою собою. А знаючи себе і маючи здоровий глузд, людина одразу відчує штучність і хибність системних догм, прагнутиме вивільнитися від них, іти своїм шляхом згідно власного незалежного розуміння, а відтак розхитуватиме й руйнуватиме те, що недієздатне.
Чому б самим соціологам не опанувати знання соціоніки, і подивитися, яким чином використовувати їх у соціології. Навіщо соціонікам двічі наступати на граблі, адже є вже невтішний досвід у справах із психологами, коли спеціалісти Центру Соціоніки пропонували під'єднатися до конкретної роботи психологів, але ні відгуків, ні підтримки так і не отримали. До речі, фахівці Центру Соціоніки за фахом психологи практики. І, глибоко знаючи проблеми психології, можуть їй дійсно практично допомогти. Та й у власній роботі з людьми застосовують комплексні підходи, використовуючи закони соціоніки, а там, де потрібно, застосовують і знання з психології.
Для всіх було б краще, щоб і психологи, і соціологи соціоніці не заважали, - адже відчуваючи її силу і зрозуміло чому, остерігаючись її ширшого поступу, вони ставляться до справжньої науки упереджено, застерігаючи від неї вже з вузівської лави, не забуваючи всіх попереджати: "Соціоніка - лженаука". Свого часу так називали кібернетику і генетику, які перевернули світ. Що тоді чекає на соціоніку? А можливості її важко переоцінити - вона справді здатна зробити життя кожного щасливим. Студенти роблять ксерокопії нечислених видань із соціоніки, самостійно цікавляться новими знаннями, і один з них з подивом і захватом сказав: "Спочатку я думав - що це якась забава, а тепер все більше впевнююсь, наскільки це серйозна наука, і як підтверджується вона у житті. А оскільки вона така практична, то це дійсна, життєздатна, найсерйозніша й найпотрібніша з усіх наук. Я вважаю, що мені в житті дуже пощастило, що натрапив на соціоніку. Тепер не уявляю собі життя без цих знань. Знадобиться на кожен день. Я її і зараз постійно використовую".
Отже, соціоніка дає практичні результати, необхідно лише надавати їм ширшого поступу.
Але не такого, як подібні придумки: дотоніка, фундаменталіоніка, аспектоніка, функціоніка, ноосоціоніка, соціоаналіз, системологія, психоінформатика, етносоціоніка, де соціоніку штучто відокремили від науки. Типують уже все підряд: і наукові течії, і політичні рухи, і міста, і вокзали, і тварин - для фантазій горизонт необмежений. А справжню соціоніку починають називати просто: "соціоніка особистості".
Соціоніку можна прийняти через практичне підтвердження, відчувши дію її законів на собі. І поки не оволодіють соціоніки технологією визначення соціонічних типів, яка дає правильні результати, не об'єднають свої зусилля, людям важко довіряти цій науці. Недовіра до соціоніки існує ще й через те, що типують видатних людей, і одна і та ж особистість у різних соціоніків належить до різних типів. Отож, такі визначення неправильні. Ще й користуються псевдонімами замість наукових термінів. А все це через те, що: по-перше, не всі соціоніки володіють надійною технологією визначення соціонічного типу; по-друге, не можуть донести можливості соціоніки, за потребою допомогти людині; по-третє, самі не отримали цієї допомоги, бо не відчули гармонії дуальних стосунків.
Епіцентром усіх праць А.Аугустинавічуте є "Дуальна природа людини". Це і є суттю самої науки соціоніки, її метою, а визначення соціонічного типу є підтвердженням цієї суті, без чого ця наука не може існувати.
Анатолій Гречинський
2 квітня 2004 р.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Аналіз соціонічного руху
Спецтема:
Соціоніка не може бути у замкненому просторі, вона знаходить все більше і більше своїх прихильників, про неї дізнаються в різних країнах, перекладають іншими мовами. Соціоніка народилася в маленькій країні Литві, населення якої складає всього 3 мільйони. Прижилася в Україні і продовжує розвиватися. Як і все нове, соціоніка розвивається різними шляхами, виокремлюючись за течіями. Підхоплюють її і психологи.
Винахідниця цієї науки Аушра Аугустинавічуте почала свій шлях у соціоніку з психології та інформатики, й показала, що геніальне може бути простим. Соціоніку не зрозуміти і не прийняти просто неможливо. Директор Всеукраїнського Центру Соціоніки, будучи у Аушри в гостях, сказав їй, що вона винайшла те, чого й сама ще до кінця не усвідомлює, але те, що нею винайдено і описано, на практиці діє на всі сто, за деяким незначним виключенням.
Про більшість соціоніків і їх діяльність можна дізнатись на інших сайтах Ми ж опишемо напрямки діяльності соціоніків, з якими знайомі.
У Києві існує, крім Центру Соціоніки, ще три соціонічні організації і окремі соціоніки:
1. Міжнародний інститут Соціоніки, де займаються збором інформації, виданням наукового журналу "Психологія і соціоніка міжособових стосунків" та організацією міжнародних соціонічних конференцій, які проводяться щорічно у кінці вересня у Будинку Вчених.
2. Інститут системології і соціоніки, на базі якого діє Клуб соціоніки, де викладаються теоретичні розробки і проводяться диспути. Семінари відбуваються другого і четвертого понеділка у Будинку Вчителя.
3. "Школа Гуленка", де проводяться викладання теоретичної соціоніки і поглядів В.Гуленка, автора кількох книг з соціоніки, ідентифікація типів при заданні питань і груповому оговоренні висновків щодо визначеного типу. Попереджають, що методик точного визначення типів не мають, а тому типи не визначають.
4. Журнал духовної, владної, бізнесової і професійної еліти "Перехід-IV", головний редактор якого І.Каганець, автор кількох книг із соціоніки українською мовою, друкує у журналі соціонічні статті.
Підхопили соціоніку і психологи: на базі клубу "Камертон" проводяться соціонічні тренінги, метою яких є навчити грати ролі різних соціонічних типів для "виграшу" у певних ситуаціях спілкування.
Заслуговує схвалення ентузіазм любителів соціоніки в Клубі соціоніки м. Львова. Вони читають лекції в школах, ввели предмет соціоніки у Військовому інституті при НУ "Львівська політехніка", друкуються в місцевих газетах. Але вважають, що методик точного визначення типу не існує, і визначають типи колективним обговоренням, іноді роблячи висновок: " Ви або такий тип, або такий". Захоплюються визначенням типів відомих особистостей - зірок шоу-бизнесу, політиків, пишуть про них з точки зору соціоніки. Але яка це точка зору? Судіть самі, як звучить назва однієї із статей: "Дід Тараса Шевченка був "Гамлетом"...Львовом керує "Горький", а Києвом - "Штірліц". Уявіть тепер реакцію тих, хто про соціоніку не чув, а от побачив таку назву...
У Москві існує школа соціоніки Т.Прокоф'євої, де за трирічний термін викладається соціоніка та психоаналіз, визначають соціонічний тип і консультують.
У Санкт-Петербурзі працює група К.Мальської, де досліджують ознаки Рейніна, Ю.Дорожкін проводить заняття з онтопсихології та соціоніки, розповсюджує літературу і видає праці Аушри Аугустінавічюте, К.Філатова видає ще одну свою книгу із соціоніки, Д.Литов збирає інформацію із соціоніки та про діяльність соціонічних організацій і розповсюджує її різними мовами.
Цікавляться соціонікою і спеціалісти суміжних наук. Соціологи хочуть, щоб хтось із соціоніків зміг розібратися в соціології і навів там порядок, ввівши в її основу закони соціоніки.
Але чому соціоніка так важко входить у життя? Кажуть, що все нове приймається з труднощами. Ні! Просто, якщо психологія і соціологія використовується системою, то соціоніка служить людині. А системі вона не вигідна, оскільки кожна людина в державі існує в ролі "гвинтика", то й поводити повинна себе певним чином, щоб трималася система. Соціоніка ж допомагає людині вивільнитися від лицемірства, - бути природною, бути самою собою. А знаючи себе і маючи здоровий глузд, людина одразу відчує штучність і хибність системних догм, прагнутиме вивільнитися від них, іти своїм шляхом згідно власного незалежного розуміння, а відтак розхитуватиме й руйнуватиме те, що недієздатне.
Чому б самим соціологам не опанувати знання соціоніки, і подивитися, яким чином використовувати їх у соціології. Навіщо соціонікам двічі наступати на граблі, адже є вже невтішний досвід у справах із психологами, коли спеціалісти Центру Соціоніки пропонували під'єднатися до конкретної роботи психологів, але ні відгуків, ні підтримки так і не отримали. До речі, фахівці Центру Соціоніки за фахом психологи практики. І, глибоко знаючи проблеми психології, можуть їй дійсно практично допомогти. Та й у власній роботі з людьми застосовують комплексні підходи, використовуючи закони соціоніки, а там, де потрібно, застосовують і знання з психології.
Для всіх було б краще, щоб і психологи, і соціологи соціоніці не заважали, - адже відчуваючи її силу і зрозуміло чому, остерігаючись її ширшого поступу, вони ставляться до справжньої науки упереджено, застерігаючи від неї вже з вузівської лави, не забуваючи всіх попереджати: "Соціоніка - лженаука". Свого часу так називали кібернетику і генетику, які перевернули світ. Що тоді чекає на соціоніку? А можливості її важко переоцінити - вона справді здатна зробити життя кожного щасливим. Студенти роблять ксерокопії нечислених видань із соціоніки, самостійно цікавляться новими знаннями, і один з них з подивом і захватом сказав: "Спочатку я думав - що це якась забава, а тепер все більше впевнююсь, наскільки це серйозна наука, і як підтверджується вона у житті. А оскільки вона така практична, то це дійсна, життєздатна, найсерйозніша й найпотрібніша з усіх наук. Я вважаю, що мені в житті дуже пощастило, що натрапив на соціоніку. Тепер не уявляю собі життя без цих знань. Знадобиться на кожен день. Я її і зараз постійно використовую".
Отже, соціоніка дає практичні результати, необхідно лише надавати їм ширшого поступу.
Але не такого, як подібні придумки: дотоніка, фундаменталіоніка, аспектоніка, функціоніка, ноосоціоніка, соціоаналіз, системологія, психоінформатика, етносоціоніка, де соціоніку штучто відокремили від науки. Типують уже все підряд: і наукові течії, і політичні рухи, і міста, і вокзали, і тварин - для фантазій горизонт необмежений. А справжню соціоніку починають називати просто: "соціоніка особистості".
Соціоніку можна прийняти через практичне підтвердження, відчувши дію її законів на собі. І поки не оволодіють соціоніки технологією визначення соціонічних типів, яка дає правильні результати, не об'єднають свої зусилля, людям важко довіряти цій науці. Недовіра до соціоніки існує ще й через те, що типують видатних людей, і одна і та ж особистість у різних соціоніків належить до різних типів. Отож, такі визначення неправильні. Ще й користуються псевдонімами замість наукових термінів. А все це через те, що: по-перше, не всі соціоніки володіють надійною технологією визначення соціонічного типу; по-друге, не можуть донести можливості соціоніки, за потребою допомогти людині; по-третє, самі не отримали цієї допомоги, бо не відчули гармонії дуальних стосунків.
Епіцентром усіх праць А.Аугустинавічуте є "Дуальна природа людини". Це і є суттю самої науки соціоніки, її метою, а визначення соціонічного типу є підтвердженням цієї суті, без чого ця наука не може існувати.
Анатолій Гречинський
2 квітня 2004 р.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта