Половина фейсбуку тролить Тимошенко – за те, що зробила Савченко депутатом. Друга половина полоще Порошенка – за те, що вручив їй звання «героя». Але насправді героєм і депутатом Надію Савченко зробили ми самі.
Зокрема і я. Три роки тому я теж переживав за долю цієї дівчини. Символізм цієї історії зашкалював – їй складно було не піддатися. Я піддався.
Втім, не тільки я. Репутаційний капітал у Надії Савченко був такий великий, що пригорнутися до джерела намагалися всі. Батьківщина привласнювала собі рейтинг Савченко у виборчій битві за парламент. А Банкова приватизувала її капітал, виписуючи вищу державну нагороду.
Але це все було б неможливо без нас. Саме наше захоплення українською військовою змушувало політиків розігрувати цю карту. Наші емоції подарували Савченко статус і рейтинг. І це хороший урок.
У 2014-му нам всім дуже потрібні були кумири. Соціальні мережі створювали халіфів на годину. У наші вікна можливостей здатний був пролізти хто завгодно. Реальність навколо нас надто вже нагадувала епос – і цьому епосу потрібні були герої.
Нас підвела звичка узагальнювати. Пройшов через фронт? Побував у полоні? Волонтерив? Ось, тримай презумпцію невинуватості і веди нас у світле майбутнє.
Ми часто говоримо про те, що Савченко завербували. Що вона – проект чужих спецслужб. Але навіть якщо залишити цю версію поза дужками – залишається головне. Надія Савченко – це приклад того, на що здатна бойовита кухарка, яка прорвалася у владу.
Вона не піднімалася соціальними сходами. Тими самими, що дарують досвід, знання і уявлення про те, як працює система. Савченко – це продукт соціального ескалатора. На нижню сходинку якого вона ступила в камуфляжі і в ньому ж зійшла в самому кінці.
І виявилося, що бути «представником нижчих верств населення» абсолютно не означає «бути корисним у владі». Що депутатство і політика вимагають елементарних знань про те, як влаштована держава. А якщо ти неосвічений і дурний, то ніяка щирість і енергійність не зроблять з тебе месію.
Ми звикли міряти людей пережитим. Але виявилося, що фронтовий досвід не робить зі свого володаря Рональда Рейгана і Лі Куан Ю. А вся твоя пасіонарність і бойовитість лише дозволяють тобі зробити більшу кількість помилок за одиницю часу.
Ні, це не означає, що ми не повинні боротися за тих, хто в полоні. Ні, це не означає, що ми повинні не цінувати ветеранів. Це означає лише те, що універсального досвіду не буває. Хороша людина – не професія. Точно так само, як і відважна, самовіддана або просто яка не надокучила.
З усіх заповідей наші люди найрідше дотримуються другої".
