Нещодавно за “круглим столом” зібралися представники Всеукраїнського громадського об’єднання “Нова формація” і керівники кількох головних управлінь Державної податкової адміністрації України, щоб обговорити зміни до законів “Про податок на прибуток підприємств” та “Податок на додану вартість”.

До такого спілкування обидві сторони вже дозріли: підприємці не проти (звісно ж, у розумних межах) поділитися своїми доходами з державою, а податківці вже не вбачають апріорі мало не в кожному з них правопорушника. Навпаки, сторони готові дослухатися до пропозицій одна одної щодо вдосконалення законодавства й разом лобіювати прийнятні норми.

Заступник голови ДПА України Олексій Шитря вважає, що до Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” свого часу було внесено стільки змін і доповнень, що “нині його важко назвати законом”. Високопосадовець стурбований тим, що при розгляді у профільному парламентському комітеті нових поправок, а потім і на голосуванні законопроекту в другому читанні не було враховано урядових пропозицій. Їхню суть пояснив начальник Головного управління методології ДПАУ Володимир Піхоцький. Кабмін, а заодно з ним і податкова наполягають на чіткому визначенні норми “звичайної ціни”, яка фігуруватиме у двох податкових законах. Вони пропонують три випробуваних у світовій практиці методи, тоді як народні депутати схильні визначати таку норму умовами контракту на підставі діючих вільних цін. До того ж урядовці й податківці хочуть, аби правильність цін доводили не платники, а податківці. Останні з цим не погоджуються і пророкують численні судові позови через брак чітко визначеної межі цього поняття. Саме тому податкова мріє, щоб не вона, а їй доводили цю правильність.

У підприємців на цей головний біль чиновників і парламентаріїв свої ліки — вони за скасування “звичайної ціни” взагалі. Президент компанії “Кармен” Олександр Бондар пояснює таку позицію дуже просто. Якщо дати узгоджену ціну на контракт, який укладається на рік, то на такий самий термін реєструється й ціна. Однак вона впродовж цього часу змінюється кілька разів, чого ніхто не відстежує. Тож і виявляється, що не в системах суть справи, а в створенні комфортних податкових умов. Інакше капітал втече туди, де такі умови є (офшори чи Західну Європу).

Так само просто, тобто через скасування, підприємці радять вирішити ще одну проблему — існування подвійного обліку (бухгалтерського і податкового).

— Наша фірма “Мінолта-Україна” щорічно витрачає на податкові накладні 36 тисяч гривень,— поскаржилася головний бухгалтер компанії Тетяна Костик. — За місяць ми виписуємо 1800 таких паперів тим, кому продаємо продукцію, й отримуємо 400 на товари, які самі закуповуємо. Кому і яка користь від цього?

Запитання лишилося без відповіді, оскільки й податківці не в захваті від існування подвійного обліку. Адже за перевірками в одних документах фіксуються доходи, а в інших (за тими ж операціями) — збитки. І це не через чиюсь підступність, а через невміння бухгалтера зорієнтуватися в складній заплутаній системі. Якщо її не змінити, потрібно створювати інститут аудиторів — знавців законодавства, котрі переберуть на себе функції, з якими бухгалтери не можуть упоратися.

Але ж і на аудит потрібні гроші. А за нинішніми законодавчими нормами вони до витрат підприємств не зараховуються. От і маємо зачароване коло на кшталт того, що вже існує в податку на додану вартість. Тут така плутанина, що навіть фахівці неспроможні розібратися. Поле дії чинного закону зруйноване безсистемними змінами й численними пільгами. Спільної мови щодо нових поправок не знаходять ні урядовці з парламентаріями, ні підприємці з податківцями. Держава недоотримує значних сум ПДВ і водночас сама є боржником перед експортерами.

— Внутрішній податок на додану вартість треба відмінити,— переконаний Олексій Шитря.— А експортний має відшкодовуватися одразу, як тільки буде підтверджено фактичний перетин кордону. Однак, якщо фірма торгує протягом року і наприкінці показує від’ємний результат, то тут аудиту треба розібратися, що сталося...

З самим податковим законодавством також розбиратимуться, і вже найближчим часом, не чекаючи затвердження нового кодексу. Змін і доповнень до чотирьох найважливіших законів вимагає прийняття бюджету на наступний рік. От тільки чи буде почуто законотворцями все те, що говорилося за “круглим столом” підприємцями й податківцями? Вони, хоча й дивляться на проблему з різних боків, єдині в тому, що майбутнє України за малим та середнім бізнесом. Наразі його частка у внутрішньому валовому продукті ледве сягає 10 відсотків, тоді як у Сполучених Штатах вона дорівнює 80.