Добрий день!

Сьогодні в Саудівській Аравії, у столиці Ер-Ріяді, відбулася надзвичайно важлива зустріч між офіційними делегаціями США та Російської Федерації. Американську сторону очолив Держсекретар США Марко Рубіо, тоді як російську делегацію представляв Міністр закордонних справ Сергій Лавров. Основною темою переговорів стала війна Росії проти України — питання її завершення, пошук компромісів, способи запобігти ескалації конфлікту.

Але найважливішим аспектом цих переговорів стало те, що Україну на них не запросили. Також були відсутні представники європейських країн. Це рішення викликало серйозний резонанс у міжнародній спільноті. У Росії таку ситуацію сприйняли як підтвердження зростання її статусу на світовій арені. З’явились голоси, що тепер Росія разом зі Сполученими Штатами будуть ділити світ, починаючи з України.

Цей формат зустрічі викликав асоціації з мюнхенською змовою 1938 року, коли без участі Чехословаччини її території були поділені між провідними державами. Тоді Захід погодився на агресивні вимоги нацистської Німеччини, що стало прологом до Другої світової війни. Багато хто вважає, що переговори в Ер-Ріяді можуть призвести до аналогічного сценарію.

Переговори без України: небезпечний прецедент

Відсутність України на переговорах створює серйозну загрозу для легітимності будь-яких досягнутих домовленостей. Як можна розв'язувати питання війни без участі сторони, яка стала жертвою агресії? Це породжує обґрунтовані побоювання, що доля України може бути вирішена без її згоди.

Росія вже почала висувати свої умови. Серед них — гарантії невступу України до НАТО, офіційне визнання російського контролю над окупованими територіями, включаючи Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку області. Ба більше, Москва вимагає перегляду документів НАТО щодо України, аби повністю виключити можливість її членства в Альянсі.

Для України такі умови є неприйнятними. Вони фактично закріплюють результати агресії та ставлять під сумнів право України на суверенітет.

Американська дипломатія: наївність чи стратегія?

Підхід США до переговорів демонструє відомий дипломатичний принцип — спробувати всі можливі шляхи, перш ніж дійти до правильного рішення. Як колись казав Уінстон Черчилль:

"Американці завжди знайдуть правильне рішення, але лише після того, як перепробують усі інші."

США намагаються знайти компроміс, навіть з агресивними режимами, вірячи, що діалог може привести до миру. Вони все ще розглядають Росію як потенційного партнера, з яким можна домовитись. Однак це може бути небезпечною ілюзією.

Росія сприймає будь-які поступки як прояв слабкості. Це частина її національного менталітету, де компроміс не є ознакою сили чи мудрості, а лише сигналом для подальшого тиску. Кремль хоче або домінувати, або підкорятися — середнього варіанту для нього не існує.

Чи може Америка змусити Україну до поступок?

Навіть якщо США та Росія досягнуть певних домовленостей, постає питання: як змусити Україну виконувати їх? Україна вже довела свою здатність чинити спротив навіть у найскладніших умовах. Зупинити підтримку? Такі спроби вже були. Наприклад, адміністрація Байдена кілька місяців не постачала зброю, пояснюючи це труднощами з фінансуванням. Однак українська армія продовжувала боротися.

Важелі впливу на Україну обмежені. Навіть економічний тиск чи спроби примусити до виборів навряд чи дадуть результат. Внутрішній опір будь-яким поступкам залишається потужним. І навіть якщо США зупинять постачання зброї, Україна вже здатна виробляти власне озброєння, а європейські країни продовжуватимуть підтримку.

Історичні паралелі: мюнхенська змова та уроки для сучасності

Переговори в Ер-Ріяді викликають асоціації з Мюнхенським зговором, коли провідні держави вирішили долю Чехословаччини без її участі. Тоді країна капітулювала, не давши наказу армії чинити спротив, хоча мала достатньо сил для оборони.

У випадку з Україною ситуація інша. Українська армія — це потужна сила, яка вже довела свою боєздатність. Ніхто не зможе змусити Україну до капітуляції. Ба більше, будь-яка спроба нав’язати рішення без участі України лише загострить конфлікт.

Що далі?

Переговори в Ер-Ріяді — це ще одна спроба США знайти шлях до завершення війни. Однак вони стикаються з проблемою: Росія висуває нереалістичні вимоги, тоді як Україна не готова поступатися своїм суверенітетом.

Світова спільнота має зробити висновки з історії. Жодні переговори без участі постраждалої сторони не можуть принести стійкого миру. Якщо США продовжать шукати компроміс із Росією, ігноруючи Україну, це може призвести до нової ескалації.

Проте, як показує історія, Америка зрештою знайде правильний шлях. Можливо, після кількох невдалих спроб, але вона все ж підтримає сторону, яка бореться за свободу.

Висновок:

Переговори без України — це шлях у нікуди. Україна готова боротися за свою свободу і не збирається здаватися. Історія показує, що лише рішучість і єдність можуть привести до перемоги.

Слава Україні! ----