Аріянство, аріохрестиянство, іудохристиянство

Пелагій був одним із тих, хто проповідував аріанство в Західній Римській імперії. У пізніші часи діяльність Пелагія була сфальсифікована. Мета цієї фальсифікації полягала у тому, що необхідно було відколоти Пелагія від загального аріанського руху і зробити з нього такого собі сектанта-єретика, який, не маючи ніякої основи, вигадав нову єресь, яку він активно проповідував, хоча відомо, що основа його проповіді базувалася на вченні антіохійських аріанських богословів, а сам Пелагій підтримував тісні зв'язки з східним аріанським духовенством.

Кожен знає, що для підготовки тіста і випікання хліба потрібно доволі багато часу, праці, грошей, енергії. Натомість «термоядерний» арійський хліб робиться просто, швидко і дешево. Ось орієнтовна схема...

Щороку 19 січня українці здійснюють масовий ритуал очищення водою. Цей прадавній народний обряд називається Водохрещенням або Водохрещем. Очевидно, що він виконувався задовго до приходу Ісуса Хреста, проте один з найдавніших його описів знаходимо саме в Євангелії.

Він уряджував диспути з представниками інших віросповідань, організовував аріянські з’їзди і сам займався пропагуванням віри, був щедрим меценатом справ, що стосуються аріянства. Він придбав обширні землі на Лівобережжі, на берегах Ворскли та Орелі, а орендаторами в цих маєтках настановлював аріян.

Після воскресіння Ісуса фарисеї зрозуміли, що потерпіли поразку і неспроможні зупинити рух за Царство боже. Але якщо рух неможливо зупинити, то його можна спробувати розкласти зсередини, очолити і спрямувати у протилежному напрямку.

Актуальні статті про вчення Ісуса Хреста, раннє хрестиянство, походження аріянства та іудохристиянства, аріянство Римської імперії та України-Русі, хрещення Володимира Великого і зрада Ярослава Кривого, вірування слов’ян (готів, гунів, вандалів), інформаційні війни, кирилиця і глаголиця, козацьке хрестиянство, інформаційна зброя, фарисейська хуцпа, хула проти Святого Духа, справжня історія Ісуса Хреста, відродження аріянства нового циклу.

Козаччина була спробою відновлення на вищому рівні давнього, органічно притаманного українцям способу життя, заснованого ще в часи народження Трипільської цивілізації. Основою цього способу життя було аріянство.

Вибухоподібне поширення аріянства в Україні й усьому світі пояснюється тим, що воно не конфліктувало з місцевими етнічними віруваннями, а розвивало їх, раціоналізувало, очищувало від забобонів і підіймало на вищий рівень.

Держава Володимира Великого була надпотужною, її не можна було здолати із-зовні. Тому була застосована відпрацьована технологія взаємного нацьковування, отруєння і руйнування зсередини.

Архієпископ Євсевій Нікомедійський передав Вульфилі естафету Антиохійської школи аріохрестиянства, після чого спокійно помер. Оскільки Вульфила був слов’янином, то в його особі естафету аріянства отримав слов’янський суперетнос.

Головна причина несамовитого фальшування історії готів криється в тому, що готи-скіфи-слов’яни з самого початку були носіями істинного вчення Ісуса Хреста, натомість Рим, Александрія і Константинопіль духовно виродились і стали на сторону Його ворогів.

Феодосій просував аріянство силою примусу, а тому мимоволі став його могильщиком. Церква, взята під захист і управління держави, згодом перетворилася на слухняний її інструмент. Держава задушила церкву у своїх палких обіймах. Церква дозволила себе підкупити, – і це підірвало її творчий дух, немислимий без свободи і змагальності.

Нікейський символ віри було скасовано вже через 3 роки після його прийняття. Аріянство стало об’єднуючою релігією Римської імперії, а імператор Костянтин Великий зарахований до лику святих як член аріянської церкви. Тож іудохристиянству донині доводиться крізь зуби визнавати, що ця видатна історична особистість належала до релігії, яку вони вважали і досі вважають найбільшою єрессю і найбільшою загрозою для свого існування.

Апостолом його вважали тільки іудохристияни, оскільки Шауль ніколи не бачив Ісуса, тож не міг називатися не тільки апостолом, а й навіть учнем. Більше того, він не мав хрестиянських учителів, а тому мало що розумів з учення Хреста.

Масштаби релігійних репресій римської влади перебільшені в сотні разів, цілеспрямованої державної політики гоніння іудохристиян чи аріохрестиян не існувало. Була реакція уряду на доноси й антидержавні виступи, зокрема, відмову від військової повинності, неповагу до атрибутів держави, міжцерковні розбірки. Репресії стосувалися переважно іудеїв та іудохристиян.