Напередодні чергової річниці державного свята Незалежності України ми стали свідками чергового корупційного скандалу. П'ятий рік триває війна Росії проти України, восьмий рік триває влада Зеленського, якого "мудрий нарід" обрав Президентом України у 2019 році.
Значна частина активів, нерухомості та сімей "еліти" знаходиться за кордоном. Багато з них мають подвійне або потрійне громадянство. У разі серйозної загрози вони мають можливість швидко евакуюватися.
НАБУ і САП розкрили деталі операції «Феміда» щодо діяльності злочинної організації. Учасники організації підробляли документи та судові рішення, після чого переоформлювали корпоративні права підприємств на підконтрольних осіб. Для отримання доступу до державних реєстрів вони залучали хакерів.
Розслідування НАБУ та САП під кодовою назвою «Форест Гамп» стосується незаконного звільнення під заставу фігуранта справи «Мідас» ексміністра Германа Галущенка, який мав дуже багато на представників влади Зеленського і міг би піти на угоду зі слідством.
Екс-міністр оборони України Михайло Федоров у своєму зверненні 18 серпня де-факто звинуватив Зеленського в узурпації влади і закликав провести вибори. Це складно, але складність не означає неможливість. Україна вже багато разів робила те, що світ вважав неможливим.
Ще ніколи в кадровій поілтиці Зеленського не було такої кричущої невідповідності людей їхнім новим посадам. Причому сам спосіб призначень і переміщень так само небезпечний для держави, як і вибір прізвищ. Бо ґрунтується на відданості й заточений на виконання потрібних особисто Зеленському, а не державі завдань.
Це був не день наступу, а день передачі. Урочистої, без опору, за протоколом: Путін – сюди, Україна – туди. А нам нав’язують формулу – «початок широкомасштабного вторгнення». Але це – спотворена формула, зручна для тих, хто хоче приховати правду. Насправді 24 лютого – це не початок. Це фінал. Це провал церемонії капітуляції. І як тільки ми вголос скажемо, що влада була готова до здачі, а не до бою – розвалиться вся фальшива вертикаль її героїзму.
Чому ж концепція «наукового» соціалізму, не зважаючи на цю обставину, залишається популярною і досі серед широкого загалу? Соціалізм слід сприймати не як вирок, який не можна скасувати, а як виклик, який потрібно прийняти з надією на перемогу.
16 липня Зеленський змінив уряд. Новим міністром внутрішніх справ став Іван Вигівський, який до цього очолював Національну поліцію України. Близьке оточення нового міністра роками синхронно просувалося кар’єрними сходами разом із ним та отримувало дорогі службові квартири і вищі посади навіть попри гучні скандали.
Сім років Україна живе без затвердженої програми дій уряду. Новий Кабмін знову ризикує уникнути конкретних зобов’язань і відповідальності. Програма дій уряду є критично важливою для відповідальності міністрів, оскільки вона виступає своєрідним «контрактом» між виконавчою владою, парламентом та громадянами, визначаючи конкретні зобов'язання посадовців.
Навколо Володимира Зеленського сформувалося вузьке коло людей, до чиїх порад він дослухається. Найвпливовішими фігурами в цьому колі є Єрмак та голова парламентської фракції "Слуга народу" Давид Арахамія.
Цими днями найвища державна влада України пішла на кадрову авантюру, що викликала масштабне незадоволення, передовсім, військовиків. Заміна міністра оборони, який на практиці довів ефективність обраної ним стратегії ведення війни – а значення дронових технологій у завданні дошкульних ударів по російській інфраструктурі та енергетиці є загальновідомим – є не просто ірраціональним, а й відверто небезпечним кроком.
Як брат директора ДБР отримав 143 об’єкти нерухомості від забудовника, щодо якого згодом було розпочато розслідування ДБР. «Ініціатива 143» – акт солідарності українських журналістів, що вирішили підтримати колег зі «Слідства.Інфо» та ЦПК, яким Печерський суд заборонив публікувати розслідування.
Центральною темою збірки є проблема української національної ідентичності, державності та місця українців у власній країні. “Сокира” – це поневолена українська нація, “колода” – неукраїнська корумпована влада, а сам “політ” – неминучий революційний процес звільнення нації та зміни влади на українську за суттю”, – пояснив автор книги.
