Чи можливо було уявити поєднання двох принципово різних світів — колишніх українських конкурсних державних закупок і процедур закупівлі обладнання, робіт і матеріалів на приватних підприємствах?
Ці явища описувалися різними юридичними, математичними і, навіть, фізичними законами. Так було довго, поки наша держава, приватний бізнес і суспільство не створили принципово нову систему.
Головне — взяти вдалий приклад
Здійснивши першу за роки незалежності України справжню й ефективну системну реформу, її батьки-засновники (серед яких — і майданчик SmartTender) починали не з чистого аркуша. Вони використовували власні розробки, які створювались, оптимізувалися та випробовувалися на реальному бізнесі. Бази даних і додатки спочатку допомагали автоматизувати й робили зручнішими .
Вже тоді певна система, в кожного своя, працювала, економила кошти й час, знижувала ймовірність нецільового використання ресурсів приватного бізнесу, особливо — великого. Але те, що добре для розподілення й контролю коштів у компанії, так само підходить і державі. Тому і було створено ЦБД для нової системи публічних закупівель — ProZorro. Поступово всі вийшли з сутінків і стали доступними цілодобово в режимі online широкому загалу:
● потенційним учасникам торгів;
● контролюючим органам;
● громадським активістам;
● міжнародним партнерам.
Єдині принципи прозорості для всіх
Серед потенційних виконавців держзамовлення може бути не лише монополіст, який багато років контролював усі тендери своєї галузі. На його місце тепер здатні потрапити представники вітчизняного МСБ, інші державні підприємства (до створення ЦБД не всі “активи” України були обізнані щодо факту існування і можливостей одне одного) чи будь-хто інший. Варто лише із дотриманням розумних вимог закону запропонувати кращі і дешевші товари чи послуги. Хоча для бізнесу і для держави й існують окремі БД, тепер такі різні клієнти користуються одними й тими ж майданчиками.
Дивлячись у минуле, можна сказати, що створення централізованої бази даних було не лише проявом створення в Україні активного громадянського суспільства. Державу, яка розташована в самісінькому географічному центрі Європи, не могли обійти бурхливі процеси та наслідки всесвітньої цифрової революції. Реформація тендерних механізмів була лише питанням часу та влучної нагоди.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Тендери комерційні, тендери державні: такі різні, такі подібні
Світ:
Чи можливо було уявити поєднання двох принципово різних світів — колишніх українських конкурсних державних закупок і процедур закупівлі обладнання, робіт і матеріалів на приватних підприємствах?
Зміст
Ці явища описувалися різними юридичними, математичними і, навіть, фізичними законами. Так було довго, поки наша держава, приватний бізнес і суспільство не створили принципово нову систему.
Головне — взяти вдалий приклад
Здійснивши першу за роки незалежності України справжню й ефективну системну реформу, її батьки-засновники (серед яких — і майданчик SmartTender) починали не з чистого аркуша. Вони використовували власні розробки, які створювались, оптимізувалися та випробовувалися на реальному бізнесі. Бази даних і додатки спочатку допомагали автоматизувати й робили зручнішими .
Вже тоді певна система, в кожного своя, працювала, економила кошти й час, знижувала ймовірність нецільового використання ресурсів приватного бізнесу, особливо — великого. Але те, що добре для розподілення й контролю коштів у компанії, так само підходить і державі. Тому і було створено ЦБД для нової системи публічних закупівель — ProZorro. Поступово всі вийшли з сутінків і стали доступними цілодобово в режимі online широкому загалу:
● потенційним учасникам торгів;
● контролюючим органам;
● громадським активістам;
● міжнародним партнерам.
Єдині принципи прозорості для всіх
Серед потенційних виконавців держзамовлення може бути не лише монополіст, який багато років контролював усі тендери своєї галузі. На його місце тепер здатні потрапити представники вітчизняного МСБ, інші державні підприємства (до створення ЦБД не всі “активи” України були обізнані щодо факту існування і можливостей одне одного) чи будь-хто інший. Варто лише із дотриманням розумних вимог закону запропонувати кращі і дешевші товари чи послуги. Хоча для бізнесу і для держави й існують окремі БД, тепер такі різні клієнти користуються одними й тими ж майданчиками.
Дивлячись у минуле, можна сказати, що створення централізованої бази даних було не лише проявом створення в Україні активного громадянського суспільства. Державу, яка розташована в самісінькому географічному центрі Європи, не могли обійти бурхливі процеси та наслідки всесвітньої цифрової революції. Реформація тендерних механізмів була лише питанням часу та влучної нагоди.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта