Чи є українцем Кирило Буданов? Запитайте Зеленського, або Як нам стати нацією

Що таке етнос

Для відповіді на це запитання треба з’ясувати, що таке етнос? Відповідь дає наука про істинні значення слів – етимологія: від гелленських ἔτυμον (етимон), тобто «істина» і -λόγος (логос), тобто наука. Згідно з етимологією, істинне значення слова етнос – це «група своїх людей». З ним прямо пов’язане слово ἔϑος (етос) – звичай. Який етос, такий і етнос. Понад те, етос творить етнос, адже етнос – феномен динамічний, і це питання ми вже розглянули у статті «Етнічна належність – це не індульгенція від предків, а поточний стан свідомості, який може змінитися (+аудіо)».

Чому так важливе поняття «групи своїх людей», тобто етнічності? Тому, що воно народжує довіру, а довіра – це основа життя в соціумі. Там, де є довіра, усе робиться в тисячі разів ефективніше, швидше і приємніше, ніж там, де цієї довіри нема. Тому етнічність – це надважливий чинник виживання й розвитку кожної людини і кожної спільноти.

Етнічний інтерес

«Група своїх людей» – це завжди група зі спільним інтересом. Етнічна довіра народжує згуртовану діяльність задля спільних інтересів: ти знаєш, що людина твого етносу допоможе тобі, адже у вас є спільний інтерес. Це породжує етнічну солідарність та синергію.

З другого боку, це дає розуміння, що інша етнічна група може мати свої інтереси, які можуть не збігатися з інтересами твоєї групи. Тому так важливо розрізняти, до якого етносу належить людина, тобто кого вона вважає «своїми людьми».

Наївно вважати, що людина з чужого етносу захищатиме інтереси твого етносу. Це можливо тільки тоді, коли такий захист збігається з інтересами її власного етносу: кожна етнічна група зобов’язана спочатку дбати про власний інтерес, інакше вона не виживе. Так само не виживе етнос, який доручає дбати про свої інтереси представникам інших етносів.

Зеленський і українська справа

Наприклад, у 2019 році український народ обрав президентом Володимира Зеленського – виразного представника етносу євреїв. Українці наївно вважали, що він як «політичний українець» буде просувати українську справу і дбати про їхній інтереси. 

Проте наступні події показали, що принцип етнічної солідарності працює без винятків: Зеленський оточив себе «групою своїх людей». Природно, що до цієї довіреної групи увійшли люди з виразною єврейською ідентичністю: Андрій Єрмак, Ірина Мудра, Сергій Шефір, Тімур Міндіч.

Кейс Буданова

З цього ряду якось вибивається Кирило Буданов, який вважається українцем. Але яким – політичним чи етнічним? У такій важливій справі як керування державою довіра стоїть на першому місці. Буданов є керівником Офісу Президента України, отже належить до групи довіри Президента Зеленського. Завдяки глибокій довірі Зеленський доручає йому різні «делікатні доручення», наприклад, незаконне збирання застави для визволення з СІЗО іншої довіреної особи – Германа Галущенка.

А чи є у нас об’єктивні критерії для визначення, до якого етносу належить людина і, відповідно, інтереси якої «групи своїх людей» вона буде просувати під час своєї діяльності? Для відповіді на це запитання інколи доводиться проводити ціле дослідження.

Наприклад, цей же Кирило Буданов. Яка його «група своїх людей»? Ми про це можемо судити тільки на основі непрямих доказів, хоча система слабких доказів з незалежних джерел може стати сильним доказом.

З відкритих джерел відомо, що:

• Буданов навчався в єврейському класі і навіть пам’ятає іврит («Навчався він у 128 школі на лівому березі. Це не була школа біля дому – дорога займала багато часу, але недарма»).

• Буданов «дружить із головним рабином України Моше Реувеном Асманом і спілкується з єврейською громадою. У його приймальні в Офісі стоїть менора».

• Єврей Сергій Любарський стверджує, що Кирило Буданов є частиною спільноти, яку очолює Йонатан Маркович, і вказує на ймовірну потребу в його захисті в контексті розслідувань НАБУ: «Я думаю, что скоро нам придётся спасать не только рядового Геращенко, не только Мудрую, но и Буданова, который странным образом является членом еврейской общины всё того же Джонатана Марковича, где Буданова я видел» (07:38 – 08:05).

• Дружина Буданова має ім’я Маріанна, яке популярне в євреїв, але не властиве українцям, і має нехарактерну для українців зовнішність.

• Буданов запалив головну ханукальну свічку в єврейському громадському центрі «Бейт Менахем» в Києві, куди спеціально приїхав, ризикуючи життям. щоб запалити ханукальні свічки разом із єврейською громадою.

• У 2020 році Буданова призначили головою ГУР за лояльність до Єрмака під час скандалу «Вагнергейт»: за словами Романа Червінського, тоді Буданов заявив: «Ми будемо виконувати все, що наказує Єрмак» і примушував офіцерів ГУР давати неправдиві свідчення на користь Єрмака.

• Начальником Буданова є єврей Зеленський, заступником – єврейка Мудра, а з різними «делікатними» проханнями чи дорученнями до нього звертається єврей Міндіч, і Буданов виконує ці прохання (як із заставою за Галущенка).

• Судячи з записів НАБУ, Буданов зі своїми спілкується російською мовою, українська його явно напружує і втомлює.

Довіра до своїх

Найважливіше, що Буданову довіряє Зеленський, отже вважає його «своєю людиною» – членом свого етносу. Довіра є головним критерієм належності людини до «групи своїх людей». Але довіра – це річ глибока, внутрішня, суб’єктивна, часто прихована. Наприклад, про довіру Зеленського до Буданова ми дізналися тільки завдяки витягнутим на поверхню аудіозаписам НАБУ.

А чи є зовнішні, об’єктивні індикатори етнічної ідентифікації? Наприклад, кого можна вважати українцем?

Як ми вже говорили, головне щоб людина вважала себе українцем і щоб так само вважали інші українці – тільки така взаємна згода народжує феномен «своїх людей». З усім тим є три ключові індикатори, які допомагають розпізнати своїх і відрізнити їх від чужих. Що більше індикаторів «засвітилось», то надійніша ідентифікація.

Три індикатори розпізнавання своїх

Розпізнавання забезпечують три головні чинники:

1) притаманний українцям антропологічний тип і взагалі зовнішній вигляд – це те, що ми визначаємо з першого погляду;

2) українська мова як рідна, а не іноземна – це те, що зчитується з перших хвилин спілкування;

3) український етнічний стереотип поведінки, етнічна солідарність, просування українських інтересів – це те, що проявляється у першій спільній справі.

За великим рахунком, своїм (членом твого етносу) є той, з ким ти готовий породичатися, наприклад, через одруження своїх дітей. Адже іноді запитують, а чи можна вважати українцем людину, яка говорить і поводиться як українець, але має інший антропологічний тип? Це залежить від відповіді на запитання «Чи готовий я стати його кровним родичем?»

Проте згаданих індикаторів замало для того, щоб етнічна спільнота на практиці швидко розпізнавала своїх і діяла згуртовано. Наприклад, єврейка Ірина Мудра має більш-менш європейську зовнішність, у неї українське прізвище, вона володіє українською мовою. Але якби вона сама не розповіла англомовному джерелу, що завжди усвідомлювала себе єврейкою і має родину та власність в Ізраїлі, то ми б досі вважали, що вона, як і Буданов, належить до української «групи своїх людей», працює на український інтерес і українці можуть їй довіряти.

Це дуже важливо, адже людина може бути морально бездоганною і дуже шанованою у своїй етнічній спільноті, як, наприклад, рабин Йонатан Маркович або бізнесмен Тімур Міндіч, але якщо ця людина належить до іншого етносу, то в першу чергу (а також другу і третю) відстоюватиме інтерес саме своєї етнічної групи. Це природна річ, адже етнос, який цього не робить, асимілюється тими, хто це робить, і зникає з історичної арени.

Єврейська система ідентифікації своїх

Отже, питання ідентифікації своїх є критично важливим для існування етносу. У євреїв це питання вирішується завдяки наявності чітко відокремленого релігійного культу, системи виховання та освіти, культу Голокосту, системі синагог (іудейських громад), відкритій та прихованій підтримці своїх у бізнесі та політиці. 

Завдяки етнічній солідарності владна верхівка в Україні має надвисоку концентрацію євреїв, про що ми вже говорили у статті «Захоплення держави (state capture) і панівна еліта України: спроба політологічного визначення». Причому єврейська етнічна солідарність в Україні не є феноменом XXI століття, адже виразно проявилась уже в XVII столітті.

А чи знає історична наука приклади надійної української етнічної ідентифікації, чіткої масової організації та рішучих солідарних дій?

Феномен Запорозької Січі

Найяскравішим і найповчальнішим прикладом української організації є Запорозька Січ, діяльність якої народила оновлений український етнос, відомий під етнонімом «козаки», тобто «воїни», «мечники» (від індоєвропейського «кес» – меч). Ядром оновленого українського етносу тоді став військово-чернечий Орден запорожців, офіційно відомий під назвою «Військо Запорозьке». Погляньмо на ключові особливості цього Ордену.

1. Головною метою Ордену був захист Козацької віри, тобто у січовиків була власна оригінальна та самобутня релігійна система (відмінна від церковного католицького та православного іудохристиянства, особливо московського).

2. Відкритість для всіх охочих, що поділяли козацьку релігійну мету: запорожцем міг стати чоловік з будь-яким етнічним корінням, адже етнос – це динамічна відкрита система.

3. Тотальне спілкування українською мовою, а не польською, московською, татарською чи іншою. Українська мова мала стати рідною для кожного січовика.

4. Чітка меритократія: увійти до січового лицарства можна було лише після підтвердження своїх заслуг під час військового походу або іншої критично важливої справи.

5. Ефективна самоорганізація та самодисципліна: кожен член ордену вільно обирав свого курінного отамана, але після цього чітко виконував усі його накази.

6. Масштабованість: звичаї куреня масштабувалися на рівень усього коша, а в 1648 році були за кілька місяців масштабовані на всю Україну. Відбулося «покозачення України» і заснування Козацької держави. Етнос, який створив власну етнічну державу, перетворюється на націю. Нація – це не спільний паспорт, а державно організований етнос.

7. Етнічна солідарність: кожен січовик давав священну обітницю захищати своїх братчиків-запорожців навіть ціною власного життя.

У сучасній воюючій Україні відбувається процес новітнього етнотворення, коли на її захист стали не лише корінні українці, а й добровольці з неукраїнським походженням. Для нас це «група своїх людей», де головною ознакою етнічної ідентифікації є самовіддана боротьба за український інтерес.

Висновок

Єврейська етнічна консолідація з центром в Офісі Президента Зеленського створює потужний стимул для української етнічної консолідації. В умовах екзистенційної російсько-української війни ми або відтворимо досвід Запорозької Січі, сформуємо новітній український етнос козаків і станемо структурованою етнічною нацією зі своєю Українською Вільною Державою, або аморфний український етнос безславно зникне з історичної арени і стане поживою для сусідніх етносів.