mc_life's blog

Я не поширюю чуток про зустріч Тимошенко з Путіним, про таємну домовленість по здачі Українських територій тощо. Я просто аналізую факти. І вони не втішні. Забагато збігів, щоб не помічати закономірності…

За подіями в Криму ми дещо відволіклись від наших внутрішніх трансформацій у владі. А вони продовжують відбуватись. Схоже на те, що нам готують «договорнячок» у Раді, аби швидко, без громадського обговорення, без залучення експертів, не спитавши народу, протягнути таку редакцію Конституції, яка би влаштовувала Юлію Тимошенко та Москву.

Зрозумійте, Москві потрібен не Крим. Москві потрібна вся Україна. І наша беззахисність провокує на подальші агресії. Чим пізніше ми зважимось на симетричну відповідь, тим сильніше ворог закріпиться на нашій території і тим більше сили для подальшого наступу встигне стягнути.

Отож, у нас жодних подвійних стандартів. Народний бунт в Україні може відбутися виключно за участі народу – за участі громадян України. У Криму і в інших південно-східних областях народу я не помітив…

Все абсолютно прогнозовано. Ми перемогли режим Януковича і досягнули зміни еліт - першого етапу нашої революції. Однак до завершення революції ще дуже далеко. Адже ми боремось не за зміну еліт, а за зміну Системи. І в цьому завданні наш колишній тактичний союзник в особі парламентської опозиції автоматично перетворюється на ворога...

Нещодавно, у відповідь на свою статтю «Лінія фронту», отримав електронного листа від мешканця південно-східної України.

Сьогодні найгостріша боротьба точиться саме у південних та східних областях. Така ж, як у 2004-му точилась за центральні області. Лінія фронту боротьби із «совком» сьогодні проходить по лінії Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Дніпропетровської, Харківської та Луганської областей. Донбас та Крим досі знаходяться під повним контролем режиму, однак навіть там не зовсім спокійно.

Вибір необхідно робити кожному. Або продовжувати захищати кривавий режим на золотих унітазах, отримуючи від нього жалюгідні подачки, або приєднатись до боротьби за вільну країну і рівні права, отримавши можливість чесно заробляти і гідно жити.

Політика «затискання пружин» і «закручування гайок» неминуче призводить до збільшення сили опору і «зриву різьби». Цієї ночі в українців нарешті зірвало різьбу. Почалось справжнє повстання, якого вже давно не бачили київські вулиці.

Вже понад два місяці тривають масові протести в центрі Києва і майже у всіх великих містах України. Вони досі мають мирний характер. Їх досі не помічає влада. Їх досі підтримують звичайні люди.