mc_life's blog

Що ми маємо у підсумку? Дві великі центральні вулиці повернули собі імперські назви, одна маленька центральна і одна маленька вулиця віддаленого району перейменовані на честь українських героїв. При цьому понад 70 вулиць, провулків та інших об’єктів і досі носять відверто радянські ідеологічні назви (це без урахування назв на честь радянських космонавтів, культурних і спортивних діячів, та героїв 2-ї Світової війни). Тому рахунок ведуть проросійські ідеологічні сили.

Варто розуміти просту істину – якби суди нормально працювали і ухвалювали справедливі рішення, якби вони не були наскрізь корумпованими і забюрократизованими, більшість мітингів та протестів просто б не відбувались. У них не було б потреби, адже люди відстоювали б свої права у судах. Тому мирні зібрання – це очевидний індикатор суспільної проблеми.

Спершу говорили, що коаліція робить безпрецедентний крок – спочатку формує задачі, а потім підбирає під них виконавців – міністрів чи голів комітетів. Натомість, як завжди, отримали виконавців, які після свого призначення починають вигадувати, що ж їм робити на новій посаді.

Побутує думка, що Майдан створив в Україні повноцінне громадянське суспільство. На справді, все з точністю до навпаки. Це громадські активісти створили Майдан. Отже, громадянське суспільство в Україні існувало задовго до того. Але Майдан дозволив йому проявитись.

Вибори в чотирьох мажоритарних округах Кіровоградської області, на відміну від 99-го, мали загальну спільну рису. У всіх означених округах перемогли одіозні кандидати, що мають безпосередній стосунок до старої владної системи і перемогли за рахунок технологій прямого чи опосередкованого підкупу виборців. При чому більшість їх найближчих суперників користувалась тими ж методами.

Ми завжди хочемо всього і одразу. А так не виходить. Доводиться все робити поступово. Привели до влади президента, депутатів, а з ними і всіх інших посадовців, і чекаємо, що вони самі зроблять нам рай на землі… І, зрештою, розчаровуємось. Чому? Бо на них необхідно не тільки сподіватись. За ними варто спостерігати, їх треба контролювати. На них потрібно впливати.

Європейці вірять у те, у що їм зручно вірити. Адже, в часи інформаційних технологій, будь-яка людина, при бажанні, може без зусиль докопатись до істини. Однак сите і байдуже західне суспільство не хоче знати правду. Вони хочуть, щоб нічого не заважало їхньому розміреному життю. Заради власного спокою вони ладні за будь-яку ціну відкупитись від Росії. Ціна української території їх цілком влаштувала б.

По-перше, необхідно відзначити, що перемогу на цих виборах за списками здобули переважно нові партії. В Кіровоградській області вони, як правило, не мають партійних структур. Якщо вони претендують на успіхи в місцевих виборах, необхідно негайно зайнятись партійним будівництвом.

Здавалося б, державний діяч, генерал-полковник (як гучно пише російська Вікіпедія), мав би мати якусь офіцерську честь… а виходить так, що великою державою керують брехливі нікчеми і боягузи, що живуть у власному світі ілюзій.

Вибори завершились і, не зважаючи на продовження процесу підрахунку голосів, загальна картина зрозуміла. Можемо братись за аналіз.