Володимир Федько's blog

Промова Геббельса була присвячена оголошенню «тотальної війни» і одним з ключових питань в його промові було питання про соціальну справедливість під час війни: «…Тотальна війна стала справою всього німецького народу. Ніхто не має права ігнорувати висунуті нею вимоги. Мій заклик до тотальної війни від 30 січня був зустрінутий оглушливими оплесками. Тому я можу вас запевнити, що заходи, на які йде керівництво, перебувають у повній згоді з бажаннями німецького народу – як в тилу, так і на фронті. Народ готовий нести будь-яку ношу, аж до самої важкої, йти на будь-які жертви, якщо тільки це веде до великої мети – перемоги. [ Бурхливі оплески.] Це, природно, означає, що ноша повинна розподілятися порівну. [ Гучні схвалення.] Ми не можемо миритися з тією ситуацією, при якій тягар війни несе більша частина народу, в той час як його мала, пасивна частина намагається ухилитися від тягаря і відповідальності. Ті заходи, які ми прийняли, і ті заходи, які нам ще тільки належить прийняти, будуть наповнені духом націонал-соціалістичної справедливості. Ми не звертаємо уваги на клас або положення в суспільстві. Багаті і бідні, люди з вищих і нижчих шарів суспільства повинні розподіляти ношу порівну. Всі повинні виконувати свій обов'язок в цю важку хвилину – хочуть вони того чи ні».

Послана в Берлін 31 січня 1943 року з підвалу універмагу на колишній площі Героїв революції, в центрі зруйнованого Сталінграда, радіограма командування Шостої армії закінчувалася словами: «Вислухавши звернення Фюрера в нашому бункері, ми одностайно підняли руки для німецького вітання, можливо, в останній раз». Армія капітулювала. Був оголошений триденний державний траур. За розпорядженням Геббельса газети вийшли в чорних рамках. Радіопередачі починалися з глухого барабанного бою. «Фюрер надіслав до мене Бормана, щоб обговорити всебічно питання про тотальну війну. При всій серйозності обговорюваної теми для мене це – справжній тріумф: я констатую, що всі мої думки і побажання, які я невпинно висуваю ось уже півтора року, тепер одним поштовхом належить втілити в дійсність», – записав Йозеф Геббельс у своєму щоденнику. 14 лютого міністр пропаганди надиктував перші начерки промови, яка повинна була стати справжнім шедевром. І сьогодні вона вважається найбільш відомою промовою Геббельса. Він неодноразово переробляв текст і деякі занадто гострі моменти промови пом'якшив. Фрагменти, що стосуються зовнішньополітичних питань, він обговорив з дипломатами Вильгельмштрассе. У цей день все повинно було пройти без сучка і задирки. Грандіозний пропагандистський захід у Палаці спорту почався о п'ятій годині вечора18 лютого. У залі знаходилося 14 тисяч осіб. Широкий прохід, трибуна, прапори зі свастикою, гасло на всю стіну над головою оратора: «Тотальна війна – найкоротша війна!» Геббельс енергійно і з рішучим виразом обличчя підійшов до трибуни і почав свою знамениту промову, яка тривала 109 хвилин…

Кажуть, що війна – це продовження політики іншими засобами. Ленін, безсумнівно, перевернув би це формулювання і сказав би, що політика є продовженням війни, але в іншій формі. Найсуттєвішим впливом війни на свідомість людини є легалізація та освячення речей, які в мирний час є злочином. На війні перетворення квітучого краю в пустелю є тільки тактичним прийомом, грабіж перетворюється в «реквізицію», обман – у військову хитрість, готовність пролити кров брата виглядає проявом військового завзяття, безсердечність по відношенню до жертв – похвальним самовладанням, безжалісність і негуманність стають обов'язком. На війні всі засоби хороші і кращими є якраз ті, які найбільш засуджуються в звичайній людській практиці. І оскільки політика є замаскованим продовженням війни, правила війни перетворюються в принципи політики.

Ваш комуністичний режим є брехнею – він давно виродився в бюрократизм нагорі, в нову панщину, в підневільні, каторжні роботи внизу. Ваша «радянська влада» є суцільна брехня – погано прикрите свавілля однієї партії, яка знущається над всякими виборами і перетворює їх в негідну комедію. Ваша преса розбещена до мозку кісток можливістю брехати і обмовляти, тому що всім іншим затиснутий рот і можна не боятися ніяких спростувань. Ваші комісари розбещені до мозку кісток своїм всевладдям і безконтрольністю. При таких умовах не кричіть про «примазаних». Подібне притягується подібним. Моральне виродження особового складу комуністичної партії – це логічний наслідок того методу, яким добували їй владу і усталювали її.

Ми вже не віримо у пролетарську волю до солідарності. Ми вже не віримо ні у світову революцію, ні в порятунок світу. Ми не віримо ні в що інше, окрім нашої власної сили. У неї ми віримо усе палкіше з цілковитим фанатизмом, з усією волею до майбутнього, яка горить в нас. Ніхто не врятує нас, окрім нас самих. Якщо хтось вважає, що зможе це зробити, ми не захочемо, бо ми гордо віримо, що можемо зробити це самі. Ми соціалісти, германські соціалісти. Ми не хочемо бути показними. Ми не задоволені переконанням. Ми хочемо зміцнити і поглибити переконання працею і невтомним прагненням.

Чому весь світ відзначає Різдво Христове 25 грудня, а Росія і Україна 7 січня ?

Штурмові загони – це націонал-соціалістична революція! Продовження виступу рейхсміністра, начальника штабу СА Ернста Рема перед дипломатичним корпусом та іноземними журналістами, 18 квітня 1934 року.

Штурмові загони – це націонал-соціалістична революція! Виступ рейхсміністра, начальника штабу СА Ернста Рема перед дипломатичним корпусом та іноземними журналістами 18 квітня 1934 року

У Російському державному військовому архіві зберігається дуже цікавий документ – наказ № 213 від 3 листопада 1919 року, підписаний командувачем військами Південно-Західного фронту Шоріним, членом Революційної ради Трифоновим і Врід. Начальника штабу Генерального штабу Пугачовим про «затвердження відмітного нарукавного знака калмицьких формувань» із зображенням свастики. Причому свастика в наказі позначається словом «люнгтн», тобто буддійська «лунгта», що означає – «вихор», «життєву енергію»

Жертви Голодомору, особливо серед «фольксдойче», стали об’єктом розслідування спеціальних дослідницьких команд СС у перші місяці окупації України військами Вермахту. Ними цікавилися команди доктора К. Штумппа, який походив з німецьких колоністів Одещини, але у 1918 р. виїхав до «Фатерлянду». Конкретно статистикою померлих від голоду німців опікувалася команда «R», виконуючи завдання Генріха Гіммлера. Дослідницькі команди уважно вивчали територію південних районів України, формували списки депортованих, репресованих і померлих від голоду («Verhungertenliste»), останні налічувалися десятками і сотнями тисяч.