Що робити українським патріотам з Луганщини в умовах відсутності підтримки з боку держави

Уже майже всі патріоти та громадські активісти виїхали з Луганщини. Залишились поодинокі активісти, які ще не в повній мірі осягнули ту загрозу, яка на них насувається. Гадаю, що ще кілька терористичних акцій відносно них з боку "сепаратистів" – і вони теж виїдуть у центральну та західну Україну.

А от хто вперто не виїжджає – це т.зв. штатні патріоти, кого ми, луганці, вже давно, і небезпідставно, підозрюємо у співпраці з російськими спецслужбами. Із деяких із них погано поінформовані журналісти та політики хочуть зробити сьогодні національних героїв, але я не здивуюся, коли через деякий час ці так і не пролюстровані штатні патріоти разом зі своїми родинами випливуть десь у престижних дачних районах Білокам’яної – на Рубльовці, наприклад. Нагороджені при цьому високими російськими державними нагородами. Але час усе розставить на свої місця. Я принципово не хочу називати прізвища, але думаю, слухачі здогадались, про кого йдеться.

Тим, хто вже виїхав з Донбасу, я пропоную об’єднуватися і вимагати від ВР негайного прийняття повноцінного закону про внутрішніх біженців, а від уряду – його виконання. І не треба виляти хвостом і казати, що ми ніякі не біженці, а «переселенці». Переселенці – це ті, хто міняє місце проживання в пошуках кращої долі за власним бажанням (окрім хіба що сталінських), а біженці – це ті, хто вимушено втік у чому стояв, покинувши напризволяще все своє житло, майно, роботу, могили своїх предків. 

На цьому тлі особливо цинічно виглядала нещодавня промова Турчинова в ВР на честь Міжнародного дня біженців. Олександр Валентинович, як той страус, сховавши голову в пісок, заявив, що Україна завжди приймала і прийматиме всіх біженців і зробить усе, щоб у нас не було власних біженців. Але ж вони вже давно є, і в дуже великих кількостях!

А для того, щоб ці біженці з Донбасу з часом повернулись на свою малу батьківщину, треба затримати організаторів сепаратистсько-терористського руху, забрати їх до Києва і засудити за нашим українським законодавством. Ці організатори всім відомі: на Луганщині – це комсомольські вожаки Єфремов, Голенко, Пристюк, які свого часу організовували сепаратистські з’їзди у 2004, 2008 рр. у Сіверськодонецьку, а тепер – т.з. референдум, надають гуртожитки в Луганську чеченськиим найманцям.

Пригадайте, як пана Тихонова тільки викликали до прокуратури 2008 р. попити чаю – і тепер цього колишнього сепаратиста не видно і не чути. Хіба не можна перевірити рух платіжок у «Комунбанку», що належить Єфремову, розслідувати його копанковий бізнес, спитати, звідки в його сина мільйони для інвестування в американську економіку.А ще треба припинити вести перемовини з відвертими терористами і людьми Путіна від імені українського народу. Тоді тільки є надія на те, що Донбас не стане другим Придністров’ям і діяльні патріоти та проукраїнськи налаштовані його мешканці повернуться додому і в нас не буде внутрішніх біженців.