Частина зловмисників - під вартою, інших ловлять. За припинення кримінальної справи міліцейським чинам пропонують «скажені» гроші.

Протягом кількох років циганські групи, що входили в одну структуру, нахабно «розводили» і оббирали жителів країн СНД. При цьому мали свої характерні риси, що відрізняли їх від інших груп. По-перше, своїми жертвами обирали винятково підлітків. І, по-друге, що особливо впадало в око, циганки-шахрайки були суцільно слов'янської зовнішності. Але з тими ще звичками...

Ткати цю «павутину» почали в містечку Свердловськ на Луганщині. І за досить короткий час її нитки простягнулися від російської глибинки до південних районів України. Це було величезне співтовариство шахраїв, зі своєю «школою», у якій майбутні злочинниці ставали, крім іншого, ще і тонкими психологами.

Сколотити цілу армію малолітніх шахрайок було справою нескладною. Нікому не потрібні безпритульні діти йшли до циган з великим бажанням. Крім того, підбирали у свої родини інтернатських дівчаток. У цьому і криється розгадка, звідки серед представниць кочового племені з'явилися білолиці русяві «циганки».

Одержавши гарний «харч», дах над головою, діти незабаром ставали учнями так званої «школи». Тут вони осягали ази крадійства і шахрайства, вдосконалювалися в цьому. Навчалися ґрунтовно два-три роки. Потім ішли «стажування» і своєрідний іспит під наглядом старших.

Треба сказати, що «школу» відгрохали з розмахом. Армію «випускників» надалі направляли на «роботу» у багато регіонів країни і ближнього зарубіжжя. З «кадрами» проблем не було. Артистичні, хитрі і спритні дівчатка, здатні легко входити в довіру до жертв, майже завжди виявлялися невразливими для правоохоронців. Що стосується «невмілих», то коли вони потрапляли на нари, їхнє місце відразу займали новенькі, які щойно закінчили «школу», безпритульні і сироти. Конвеєр працював безперебійно.

Після складання «іспиту» юні шахрайки приступали до «роботи». Не поодинці, а цілими групами – парочка ворожок, стільки ж так званих «підбійок». На чолі їх стояв найближчий родич хазяйки «школи» із двома своїми помічниками. До «загону» зазвичай входив також і водій. Кожна група вирушала в «свій» регіон, де ретельно готувалася до «роботи». Починалося з того, що «бригадир» і його помічники прибували в обране місто, знімали квартиру і кілька днів вивчали обстановку. Найбільше їх цікавили школи та інші середні навчальні заклади. Придивлялися до дітей, обирали потенційних жертв. Розвідавши все, як годиться, викликали в місто іншу групу.

Заступник начальника УМВС в Одеській області Геннадій Подройко:

- Своїх «клієнтів» юні шахрайки підбирали з дітей, як правило, середнього достатку. До тих підлітків, хто носив дорогі прикраси, розкішний одяг, упевнено, навіть зухвало, поводився, не підходили. Виглядали дівчаток простеньких, чистеньких, акуратних, з добрими очима... Іншими словами, «домашніх». Адже саме ця категорія дітей особливо прив'язана до своїх батьків. Заради мами з татом такі дочки могли віддати все коштовне. Розрахунок злочинниць був абсолютно правильним.

Так вийшло, що крахом для шахрайської мережі обернувся найбільший куш, який вдалося урвати...

Біля однієї з одеських гімназій шахрайки видивилися двох подружок, віком років по п'ятнадцять. Коли школярки після занять ішли до маршрутки, щоб їхати додому, до них підійшла незнайома молода жінка в шкіряному плащі. Вона напівголосно повідомила дівчаткам, що їхнім батькам пороблено, що незабаром закінчиться трагічно. Страшні слова і тон, який гіпнотизує, у буквальному значенні, паралізували школярок. Помітивши, що діти вже «дійшли до кондиції», жінка взялася їх заспокоювати. Мовляв, все може зняти, але для цього треба, щоб дівчатка принесли всього-то на 20 хвилин коштовності і гроші.

Тут, у вирішальний момент, підійшла ще одна «добра тітонька». Вже в два голоси жінки взялися перестерігати дівчинок, що, мовляв, не можна втрачати ні хвилини. Тому що для життів батьків пішов зворотний відлік. Навіть школярок до будинку доставили на машині. Тим більше, що під рукою – ох, як до речі! - виявився автомобіль з водієм.

Потім дівчатка не могли пояснити, що їх змусило піддатися шахрайкам. Начебто якийсь дурман відключив свідомість. Але, так чи інакше, а подруги точно виконали інструкції «рятівниць». Одна з дівчаток винесла кілька сотень гривень і невелику прикрасу. Зате коли простягнула «подарунок» друга дівчинка, шахрайки з радості ледве не оніміли. У руках у школярки були старовинні прикраси і...сто тисяч доларів. Це були гроші, які батькові дівчинки напередодні переказали спонсори для комерційного проекту.

Дівчаток поставили обличчям до стіни будинку, наказали закрити очі і 20 хвилин не ворушитися, до закінчення «обряду очищення». Зрозуміло, що за цей час шахрайки встигли залишити місто. Шлях їх лежав до рідних пенатів – до Свердловська. Тут весь «улов» прийняли організатори «павутини». Звісно, перепало і безпосереднім учасницям. З огляду на розмір здобичі, жінки одержали по 600 доларів. Хоча зазвичай їх «гонорар» обчислювався сотнею або двома.

Тим часом, батьки обманутих дівчаток поспішили в міліцію, де вже були дані про подібні шахрайства і були солідні наробітки. Подальше відбувалося з блискавичною швидкістю – виїзд у Свердловськ і затримання десятка учасників «шахрайської організації». Затриманих доставили в Одесу, де вони зараз дають показання. Ті, кому пощастило уникнути зустрічі з оперативниками, втекли, і їх шукають по всій території України.

«Одеська історія», до слова, закінчилася відносно благополучно. Частину викраденого шахрайки повернули. Правда, іншою частиною «бандерша» уже встигла скористатися – придбала новенький «Опель» та імпортні меблі.

Геннадій Подройко:

- Гроші шахраї встигли зарити дрібними «порціями» у городі. Ми самі, напевно, їх не знайшли б. Але, напевно, заради полегшення своєї долі зловмисниці пішли на співробітництво зі слідством. А слідом стала розсипатися вся налагоджена система підготовки шахрайок - вони «здавали» своїх «товарок» і «вчителів». А ватажки намагалися будь-якими способами зупинити хід справи. Так, зокрема, високим чинам одеської міліції пропонували півмільйона доларів. Пропозиція прийнята не була.