Поки живе мова – житиме й народ як нація

    Мова – є одним із основних засобів зв’язку і самовираження людини, а також формування її національної свідомості. Тобто наші моральні, національні, релігійні переконання формуються завдяки мові. Що глибше опановуємо мову, то досконалішим стає наше мислення, багатшим наш внутрішній світ.

    Мова є виразником єдності держави. Вона може нас, українців, об’єднати, зміцнити як народ і може зробити ворогами. Вона може народжувати високі патріотичні бажання і може вбивати. Вона може зцілити нас як націю і може пригнічувати. Також може піднести до небес і опустити в безодню.

    Для народження і втілення високих ідей ми зобов’язані знати і поширювати ту мову, що творить, що підносить нас у вись й спонукає інших до розвитку.

    А це мова поетів, мова високого духу. Згадаймо Шевченкове: “Я на сторожі коло них поставлю слово”. Саме у таких духовних велетів, як Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка, Ю. Липа, В. Стус й ін., ми повинні черпати міць, що криється в їхньому слові.

   Отож, проаналізуймо деякі способи творення слів і їх використання у творчості класиків.

   У творчості Т. Шевченка зокрема зауважуємо широкий вжиток коротких форм слів, так званих усічених, які увиразнюють мову й роблять її лаконічною:

”Колись Бог нам верне волю...”

“Сильнії, чужії не зрять Бога над собою...”

“Пливе човен, води повен”.

   Ось приклади таких коротких форм: обоє, стоя, повен, кожен, певен, ясен, ласкав, рад, жоден, зелен, здатен...

   Щоб надати мові поетичності, милозвучності та досконаліших форм вживаймо ці короткі слова. Більшість таких лексем мають посісти чільне місце у нашій мові.

   Є й інший спосіб творення влучних слів – складання основ. Такою лексикою послуговувався В. Стус. Це, як правило, його новотвори.

Приклади: “Мов лебединя, розкрилила тонкоголосі дві руки...”

“Трипільських сонць шалена коловерть...”

“...чотирикрилий день відмайоріє”.

   Такі слова служать заміною словосполучень і навіть речень. Вони лаконічні, з глибоким семантичним змістом і повинні поповнити словник Сенсару.

  Таким способом утворені лексеми від слова “голова”: зірвиголова, урвиголова, зайдиголова, песиголова, крутиголова, закрутиголова, шибайголова, прибийголова.

  Від слова “вітер”: павітер, боривітер, нечуйвітер, пресвітер.

  Від слова “сонце”: сонцеликий, сонцебризний, сонцесяйний, сонцезахисний, сонцевик, сонцепоклонник, сонцеїд, сонцеворот, сонцелікування, сонцестояння.

  Доволі цікавим є й утворення слів у нашій мові префіксальним способом. Візьмемо слово “мова” й додамо до нього відповідні префікси:

замова, прамова, обмова, передмова, відмова, підмова, змова, розмова, вимова, примова, промова, умова, передумова, післямова.

   Слова, утворені шляхом нанизування відповідних префіксів, від слова ”будова”:

забудова, надбудова, відбудова, перебудова, розбудова, прибудова, новобудова, добудова, побудова, гідробудова, світобудова.

  Від слова “зір”: взір, надзір, кругозір, дозір, білозір, винозір, позір, узір.

  Як бачимо, достатньо змінити префікс і слово набуває найрізноманітніших значень.

   Власне таким способом творення, беручи за основу прадавнє слово, ми можемо отримати суто українські слова.

  Вивчаймо рідне слово, що є найглибшим джерелом збагачення нашого духу.