Багато подій фільму є дотичними до нашої історії, тому дивує те, що ні українські кінотеатри, ні телекомпанії не вважали за потрібне продемонструвати цей фільм у нас, на відміну від пропагандистськи-односторонніх стрічок «Август Восьмого», «Мы из будущего» чи серіалу про сталінську службу «СМЕРШ».

Залишається домашнє кіно. Однак, насамперед, давайте подивимося на історичне тло описаних у фільмі подій.

Після укладення Варшавського договору між Польщею та Українською Народною Республікою, союзні польсько-українські війська рушили на Україну і вже 8 травня 1920 р. визволили від комуністів Київ, але більшовики, перекинувши на радянсько-польський фронт 1-шу кінну армію Будьонного та інші додаткові сили, почали тіснити союзників на захід.

Метою росіян було не тільки «приборкати панську Польщу», але на багнетах Червоної армії принести світову революцію в Німеччину, Францію та інші країни Європи. Відомий командарм і перший маршал Тухачевський підкреслив, що «на заході вирішується доля загальної революції, через труп Польщі, дорога веде до світової пожежі».

Полум’я світової революції довелося гасити двом українським арміям: вперше, коли УГА не допустила прориву більшовиків через Україну у комуністичну Угорщину, і вдруге, коли Армія УНР стала на шляху більшовицької навали під Замостям і своїм героїзмом зірвала плани Лєніна.

У фільмі – ні слова про Галичину чи УГА, але досить об’єктивно персонаж глави польської держави Юзефа Пілсудського дав оцінку діям армії УНР.

На Замостя, як і на Варшаву та Львів наступали відбірні більшовицькі сили, зокрема, Західний, Південно-Західний та Північний фронти, а в їх складі: 1-а кінна армія Будьонного, 25-та чапаєвська дивізія, Башкирська кавалерійська дивізія, дивізії Котовського та Пархоменка.


>Читати повністю ТУТ