У вересні 1941р. офіцер армійської контррозвідки барон Х. фон Клейст запропонував командуванню 18-ї німецької армії сформувати з козаків спеціальні військові частини для боротьби з радянськими партизанами. Адже 6 квітня генерал Квартирмайстер Генерального штабу Е.Вагнер дозволив командирам тилових районів груп армій «Північ», «Центр», «Південь» сформувати, при узгодженні з відповідними командирами СС і поліції, до 1 листопада експериментальні козацькі сотні з військовополонених і місцевого населення для боротьби з партизанами.

Однак перші козацькі військові частини були створені козаками, які були налаштовані антирадянсько. Такі частини були сформовані відразу з вступом німецьких військ в Ростовську область, до границь території Війська Донського. На козацьких землях стихійно почали виникати добровільні взводи, сотні, батальйони. Так, в станиці Синявській виникла козацька сотня зі станичним отаманом Ікряковим, в станиці Синьогорській виникла добровільна сотня під командуванням Журовльова, яка пізніше виросла в козацькій полк. Такі випадки були майже в кожній станиці.

Перша козацька частина була сформована в Могильові наказом командира по тилових районах групи армій «Центр» генерала фон Шенкендорфа 28 жовтня 1941р. На чолі цієї частини став донський козак, колишній майор Червоної армії І.М. Кононов. Його батько , георгіївський кавалер, був повішаний більшовиками у 1918р. Крім батька, І.М. Кононов втратив у 20–30-і роки маму і трьох братів. Служив у Червоній армії, був командиром 436 полку 155 стрілкової дивізії, яка була розміщена в Білорусії.

Він 22 серпня за 300 км. до Смоленська разом з групою солдат здався в полон. Сформував перший козацький ескадрон з військовополонених, які знаходились в таборах Могильова, Гомеля, Борисова, Невеля, Лепеля, Смоленська та Орші. Ескадрон сформовано з перших 200 добровольців. Після місячного навчання в липні 1942р. ескадрон почав здійснювати бойові операції проти партизан в радіусі 40-50км. від Могильова.

Слідом за першим ескадроном Кононова були сформовані 2-й, 3-й, 4-й, 5-й, ескадрони (сотні), на основі яких у серпні 1942р. був розгорнутий 102-й (пізніше перейменований в 600-й) козацький дивізіон. 1-а, 2-а, 3-я сотні були кінними, а 4-а, 5-а, 6-а були пластунськими. В складі дивізіону була кулеметна сотня (16 танкових кулеметів), мінометна (дванадцять 82мм мінометів) і артилерійська (шість 76мм і шість 45мм гармат) батарея, підрозділ зв’язку, саперний підрозділ господарський підрозділ і духовий оркестр. Чисельність дивізіону становила 1799 головних , з них 77 офіцерів, 201 урядник і 1521 козак. Командиром дивізіону був призначений І.М. Кононов у званні підполковника, його помічниками стали німецький офіцер на звання оберлейтенант Ганс фон Ріттберг і емігрант майор Пуговничников. Червяков писав: «При відборі козаків з таборів для військовополонених я виходив з наступного: по-перше, відбирав чистокровних козаків, а не інородних, по-друге, за соціальним складом – в кого є батько, брат або дядько за кордоном, по-третє, хто сам був репресований радянською владою або близькі з його родичів, а також козаків, що постраждали від Радянської влади. Я дуже обережно ставився до відбору козаків, щоб нашу козацьку сім’ю не могли пробратися чужі нам елементи: хохли, мужики». Не дивлячись на ствердження Червякова, Кононов згадував, що в складі козацьких військових з’єднань були греки, французи і люди інших національностей.

Читати повністю ТУТ