Ростислав Новоженець, депутат Львівської облради:

«На перший погляд, велика кількість кандидатів та політичних партій у виборчих списках є свідченням демократії і свободи вибору. Проте, це оманливе враження. І за цим проглядаються вже апробовані політтехнології. Пересічному виборцю завжди непросто зорієнтуватися у масі невідомих облич, і він від перенапруження, отримавши довжелезні плахти зі списками, швидше за все, обере когось із перших за порядком, аргументуючи собі – це я так нічого не змінить. Це щось подібне до виборів за радянських часів, коли голосували за єдину кандидатуру від блоку комуністів і безпартійних.

Частина людей, що цікавляться політикою, або потрапили під зомбуючий вплив ЗМІ, спробують шукати у списках впізнаваних політиків. Але як перша, так і друга технології розраховані на кандидатів від влади. Адже відомо, що першими у всіх партійних списках зареєстровано Партію Регіонів. І допоки в опозиції не буде вільного доступу до засобів масової інформації, вибори залишатимуться без вибору».

Юрій Шведа, доцент кафедри політології ЛНУ ім. І.Франка:

«Для партії немає важливішого завдання, ніж участь у виборах. Це основна функція політичної партії – через участь у виборах ідуть до влади і її реалізовують. Демократично сформована влада – влада, яка дає шанс і можливість населенню висловити свою думку про ту чи іншу партію, відтак висловити свою довіру і віддати мандат для здійснення влади. Якщо це виявлення не було нічим спотворене, тоді ця влада в очах громадян є легітимною. Є така політична традиція. Якщо ти хочеш піти у політику, то йдеш розклеювати спочатку листівки. З часом ти себе показуєш, тебе підвищують, ти набираєш політичного досвіду і ти потихенько рухаєшся уперед. А у нас все по-іншому. Перший крок в політику – кандидат у президенти або ж у мери міста, нижче – це просто несерйозно».

Анатолій Романюк, професор, доктор політичних наук, директор Центру політичних досліджень:

«Станом на 6 жовтня, за повідомленням голови Львівської ТВК, було зареєстровано 46 партійних списків, в зв’язку з чим виникає питання – це багато чи мало? На офіційному сайті Львівського управління юстиції ми знаходимо, що на вересень місяць ц.р. було зареєстровано 180 політичних партій. Якщо з цих партій беруть участь у виборах тільки 46, то мені здається, що це мало. Тобто менше чверті партій здатні висунути своїх кандидатів до міських виборів.

Ми маємо пам’ятати, що багато політичних партій, які зареєстровані в Україні, працюють не на національному рівні, а власне на регіональному, і це є характеристикою багатьох країн світу. Одночасно ми можемо згадати, що на минулих виборах до ЛМР, які проводилися виключно за пропорційними списками, було зареєстровано 41 суб’єкт виборчого процесу. Однак, якщо ми врахуємо, що на минулих виборах були 10 іменних блоків, а зараз таких немає, то приблизно кількість суб’єктів відповідає тій кількості, яка була в 2006 році, хоча наповнення, тобто політичні партії, дещо змінилося. В зв’язку з цим, на мою думку, є посилання на теорію політичної науки, яка дає відповіді на дуже велику кількість питань, які стоять перед нашою країною.

Багато європейських країн пережили процес багатопартійності і, власне, в Нідерландах вчені аналізували, скільки політичних партій, суб’єктів виборчого процесу є оптимальним. Це дослідження проводилось в 80-х роках. Вони прийшли до висновку, що це 6-8 політичних партій і не більше. Звичайний виборець не здатний орієнтуватися більше, ніж в 6-8 суб’єктах. Він просто починає губитися, плутати. Соціологи нам говорять про те, що партійна приналежність в мажоритарних округах на місцевих виборах є маловажливим показником. Головна увага виборця зосереджена на особистісних характеристиках кандидата, на тому, який він має життєвий досвід, які має здобутки у своїй діяльності. Тобто інші критерії є базовими для голосування виборця, тому можна передбачити, що ряд політичних партій, які не проходять за пропорційними списками, буде представлений в ЛМР.

Читати далі