Мадяри надзвичайно завуалювали і спростили усе, що тільки пов’язане з їх появою на території Наддунайської Русі. Вони не тільки ретельно приховують той факт, що їх жінки і діти ще у 983 р. були усі до одного перебиті половцями і болгарами, а й те, що, давньоруських князів, які панували на момент їх появи на Моросі, Коросі, Тисі, Гроні та Дунаю, їм підкорити не вдалося і, щоб залучити русинів на свій бік у боротьбі з Великою Моравією, вже особисто самому Арпаду довелося оженитися на княгині з роду Гонтів, а білгородському князю Меню, згодом, запропонували видати свою дочку за його сина Золтана. Династичний зв’язок роду Арпадів з цими білгородськими князями став ще більш тісним тоді, коли їх князь Гейза одружився на Білій (тобто Білгородській) Княгині і від цього шлюбу народився Воїн, який більше відомий у європейській історії, як Стефан Святий.

Події, які власне, привели Андрія І на угорський трон, беруть свій початок у 995 р. Ситуація склалася так, що українська мати Воїна на той час вже померла і він одружився на німкені Гертруді, яка змусила його перейти у католицьку віру, Таким чином, династична угода, яка передбачала не тільки одруження угорських правителів на русинках, а й їх приналежність саме до Руської церкви, була брутально порушена і майже усе своє правління Воїну (вже як Іштвану І), довелося придушувати чисельні заворушення руських князів, в т. ч. і білгородських, які після цього акту вважали себе вільними від будь – яких зобов’язань.

В угорських джерелах є повідомлення про те, що Стефан (Іштван) Перший захопив на території Білгородського князівства свого дядька Прокопа і разом із сином Михайлом відправив на заслання до Тихан. Ніхто і ніколи в Угорщині ще не наважився відверто заявити про те, що цей дядько був його ріднею не по батьківській лінії, від якої, як показали події 1038 р., вже абсолютно нікого в роду у Стефана не залишилося, а саме по материнській, тобто українській, так як цей Прокоп, власне, і був рідним братом Білої княгині. На момент смерті єдиного сина Стефана І від німкені Гертруди, у 1031 р., в живих залишався лише онук Прокопа Василь і саме він мав би наслідувати трон. Тим не менш, Гертруда зробила усе можливе, щоб влада не була передана в руки православного русина, а усіляко сприяла одруженню сестри короля та ревного католика Петра Венеціанина, який і був після смерті Стефана І проголошений королем. Щодо Василя, то Стефан наказав його осліпити і кинути у підземелля замку в Нітрі. Канцлер Стоіслав, однак, встиг попередити його дітей про небезпеку і Андрій разом зі своїм братом втекли тоді до Києва (що також додатково свідчить про їх українське походження).


>Читати далі