Для того, аби прояснити ситуацію, головний редактор НО зустрівся з широко відомим у навколофутбольних колах Володимиром Орденом, одним з найавторитетніших діячів динамівського фанатського руху протягом останніх 20 років.

ВО: Почнемо з того, що вже сам процес відвідування стадіону на Грушевського суперечить здоровому глузду. При вході та біля сектору обшукують, наче у концтаборі, вилучають пиво та мінеральну воду, скрізь брудні пластикові сидушки, в туалетах страхітлива антисанітарія. Тобто за гроші, які я плачу за квиток, мене та інших вболівальників ще й піддають, як би це пом’якше сказати, дебільним процедурам. Дивує та незрозуміла увага, що з невідомих причини приділяється правоохоронцями саме футболу.

ВА: А як же телевізійна реклама пива Славутич, яке буцімто можна проносити на сектор у скляній тарі?

ВО: Брешуть вони. Пиво Славутич проносити на територію стадіону Динамо категорично заборонено.

ВА: Що цікавого відбувається на секторах?

ВО: Тих, хто активно підтримує команду, звинувачують у порушенні громадського порядку. Вивішувати баннери заборонено: закривають рекламу! Дими, фаєра - заборонено! Як результат, кожен вболівальник у динамівській атрибутиці автоматично стає потенційним ворогом народу. Тому усі заклики керівництва ФК відвідувати матчі не мають сенсу.

Хочу додати, що іноземним фанатам дозволено все: баннери, фанатизм. А заради прихильників Црвеної Звезди навіть зачищали від простих дядьків-любителів футболу з чесно купленими квитками пів-сектора. Нам нічого не можна, гостям можна все. Робиться все, аби у Динамо взагалі не було вболівальників.

ВА: Чи підтримує керівництво ФК вимоги болільників щодо нормалізації ситуації на домашніх та виїздних матчах?

ВО: Ні. Більше того, під час конфліктних ситуацій (Ворскла - Динамо (2001), Дніпро - Динамо (2001), Кривбас - Динамо (2001), Карпати - Динамо (2002), Олександрія - Динамо (2002), Полісся - Динамо (2002)) керівництво клубу ніколи не ставало на бік вболівальників.

ВА: Наскільки ефективною формою протидії боротьбі з вболівальниками є бойкот?

ВО: Бойкот є справою рук організованих активних динамівських прихильників, які регулярно відвідували донедавна домашні та виїздні матчі клубу. Бойкот триватиме доти, доки атмосфера на Грушевського не буде адаптована до загальновизнаних світових норм. Зрештою бойкот є проблемою не стільки для нас, скільки для самого ФК. Якщо не хочуть поважати наші права, нехай привчаються грати при порожніх мовчазних трибунах.

ВА: Багато веселощів у навколофутбольному середовищі викликають створені нещодавно невідомо ким «правила поведінки на стадіоні» ...

ВО: Увесь наведений у цих дивовижних правилах текст зрештою можна звести до однієї фрази: «Вболівати заборонено». Ну нехай би так прямо і сказали, навіщо знову брехати?

ВА: Також існують чутки про існування секретної організації під кодовою назвою «фан-клуб»...

ВО: Це віртуальний проект, у статуті якого першою строкою зазначена необхідність відкриття валютного рахунку. На чолі цієї міфічної організації перебувають Л.М.Кравчук, Медведчук, Куліков та інші товариші. Без коментарів.

Від моменту заснування «фан-клубу» здійснено авіаційний напад на споруди Всесвітнього торгівельного центру, повалено талібів, почали клонувати людей. До усіх цих подій «фан-клуб» жодного відношення немає. Бо нема його.

ВА: Можливо, керівництво ФК просто не зацікавлено в існуванні вболівальників?

ВО: Абсолютно правильно. Що маємо нині? Вболівати заборонено, на матчі ходять по 2-3 тисячі дуже засмучених громадян, фанати оголосили бойкот. Повний ноль. Окрім хіба-що підкреслено тупих «правил поведінки» та дозволу на жування «сємєчєк» та дудіння в дудки.

Коли таке було, щоб якійсь Металург Донецьк приїжджало підтримувати 400 вболівальників, і вони перекрикували увесь стадіон Динамо? Ніколи не було такого засилля чужих! Можна не сумніватися - під час найближчих київських матчів з Шахтарем трибуни Олімпійського будуть оранжево-чорними. І господарями будуть себе почувати саме кроти. Бо керівництво ФК Динамо спільно з правоохоронними органами зробили для цього все можливе.

Характерною в цьому відношення є і поведінка гравців, які демонстративно відмовляються вітати динамівських прихильників як вдома, так і на виїздах. Виключення становлять хіба-що Несмачний, Гусин, Гавранчич, Боднар.

ВА: Що треба зробити, аби повернути народ на трибуни Динамо?

ВО: Передусім відмовитися від використання послуг Беркуту. Адже не секрет, що на футбольних матчах працівники органів замість боротьби з організованою злочинністю, наркобаронами, маньяками і терористами усю свою енергію спрямовують на вилучення у підлітків мінеральної води.

Насилля йде не від вболівальників, а від природньої реакції на публічне порушення прав людини. Зокрема міліція регулярно не допускає на трибуни лідерів організованих вболівальників Динамо, в т.ч. і мене особисто. Тому я не відвідую футбольні матчі у столиці і не маю змоги впливати на ситуацію.

ВА: А щось з позитиву...

ВО: Так, були й матчі, які продемонстрували, що за умов відсутності стороннього тиску роль фанатів є вирішальною. Назву виїзди до Білорусі та Польщі за збірну, до Бурштина й Бухареста за Динамо, вирішальну київську гру з Дніпром 2001 року.

ВА: Припустимо фантастичну ситуацію, а саме - усім відомі офіційні керівники Динамо вирішили позбутися власної пихи, й запросили лідерів фанатських угрупувань за стіл переговорів...

ВО: Наші умови - повна свобода на секторах, вільне використання баннерів, димів та фаєрів. Крапка.

В іншому випадку активної підтримки Динамо не матиме. Маємо усі підстави вважати саме так. Аби пересвідчитись у правильності нашої аргументації, достатньо подивитися на те жалюгідне видовище, яке являють собою домашні матчі Динамо після прийняття нами рішення про організований бойкот.

ВА: Пересвідчився у цьому особисто, відвідавши гру з Кривбасом...

ВО: Раніше Динамо асоціювалося з іменами Лобановського, Блохіна, Лужного. Зараз - з Липенком, Ващуком, Франковим.

Ситуація з переходом гравця динамівської основи до Спартака за часів Лобановського була б просто неможливою. На цьому зростали покоління київських вболівальників. З якою метою руйнується історична пам’ять? Все одне її нікому не зламати.

Поважали й поважаємо тих, хто завжди відчував свою спорідненість з біло-синіми трибунами, з 11 сектором: Чанова, Яковенка, Лужного, Чубарова...

Динамо - це ми. Нехай про це пам’ятають ті чиновники, олігархи та гравці, для яких це усього-лише один з бізнес-проектів. Вони приходять та йдуть. А ми лишаємося.

ВА: Дякую за інтерв’ю.

P.S. А тим часом чимало динамівських фанатів почали підтримувати Боярку, яка виступає у чемпіонаті Київської області. Та ще й як підтримувати! Кожен матч за участю Боярки перетворюється на незабутню феєрію. Вчорашні дебютанти впевнено боряться за право виходу до ІІ ліги. Бо мають найшаленіших з-поміж решти клубів прихильників.