“Мене турбує, чи зумієш Ти також у своїй, уже власній родині, зберегти остільки сильну й активну українську традицію, що навіть у тім випадку, коли б Тобі довелося вік свій вікувати на еміграції, щоби діти Твої були українськими патріотами, а не тільки пасивними симпатиками своєї, може, й невиданої ніколи дідівщини. Щоб вони були готові стати активними будівниками долі нашого краю й завжди могли добровільно нести всі жертви, яких Україна від них вимагатиме...” Чи ж ці слова не є заповітом для кожного українця, на чужині перебуваючого?...