Сьогодні в житті України відбуваються тотальні зміни. Наша Батьківщина перебуває на порозі довгоочікуваного оновлення. У цей складний період очищення держави і кожної людини ми маємо глибоко усвідомлювати роль духовних святинь, у яких закодовано силу наших пращурів, – національного славня, прапора, герба.

Ми не знаємо часових термінів, коли це станеться. Бо людство ще надто спляче і не готове в більшості до такого перетворення. Проте критична маса людства, її авангард, уже набирає свого числа, сили і внутрішньої готовності. Так що еволюційний просторовий заклик «Злітаємо!» - це якраз і є плацдарм переходу до Нового Світу і Нового Людства. А ми з вами є містком цього переходу. Бо з’єднуємо собою два світи: старий, що відходить, і новий, прихід якого прискорюємо свідомими діями.

Щоб гарантовано позбутися помилкової ідеї, її треба реалізувати. Щоб звільнитися від хронічної хвороби, її треба «витягнути на поверхню», «загострити». Такого роду загострення викликає дві протилежні реакції: одні радіють, а другі лякаються й волають про допомогу.

Українці часто запитують себе: Чому якась невидима сила тримає нас у кайданах? А відповідь проста: ворог людини нав’язав нам символ поразки – синьо-жовтий: Вода гасить Сонце. Що робити? Не чекай на інших! Підніми Сонячно-блакитний прапор перемоги та процвітання – і у твою кров увійде Сонце!

Якщо ще недавно ставилось питання про розділення на «хороших» і «поганих», то тепер – про розділення на «своїх» і «чужих». Кожен, хто сьогодні за Україну, – це свій. Навіть якщо він «сучий син» – то це тепер наш «сучий син».

2 березня на Київському Майдані вкотре зібралося народне віче, аби висловитися за єдність України, проти кремлівської політики втручання в українські справи. Зокрема, біля стели Незалежності зібралася ініціативна група, учасники якої виступають за відновлення історичного жовто-блакитного прапору.

Те, що зараз відбувається в Україні, ще три місяці тому видавалося неймовірним навіть для людей з найбуйнішою фантазією. Уважний спостерігач має стійке відчуття геніального сценарію та його рішучої, точної, розмашистої реалізації.

На Майдані повстанці захищаються від беркуту вогненним кільцем, беркут поливає людей з водометів і намагається загасити вогонь. Хто переможе - вогонь чи вода? На прапорі повстанців написана їхня поразка: вода гасить вогонь. Саме час перевернути прапори!

У кожного з нас є спогади з дитинства. Ми пам’ятаємо свою улюблену їжу, а також ту, яку нас примушували їсти «щоб краще рости». Тоді ми з нетерпінням чекали літа, щоб можна було наїстися свіжих ягід та фруктів на весь рік. Пам’ятаю, як приходила з бабусею на город і їла досхочу полуницю, малину, суницю, черешню, смородину, яблука. Дитячі руки самі тягнулися до плодів.

Ще дитиною я часто чула від бабусі: «Алкоголь – згуба людськості». Тоді я не надавала цьому значення, але завжди пам’ятала. Ще бабуся казали: «Та де колись так пили». Тепер же забави чи просто зустрічі немислимі без алкоголю, а коли не п’єш, то спитають, в якій ти секті.

Творення нової держави завжди відбувається на основі нового світогляду. Концентрованим виразом світогляду є символіка, передусім прапор і герб. Ця стаття започатковує серію футурологічних публікацій, присвячених проектуванню України нового циклу.

Революцією (від лат. revolutio — перевертання) в політичному сенсі називають фундаментальну і рішучу зміну суспільно-політичного ладу або заснування нової держави. Тобто революція – це завжди творення нової системи. Відповідно, обов’язковими умовами революції є ясне бачення цієї нової системи і воля її реалізувати.

Згідно з арійським світоглядом, запрограмованого майбутнього – фатуму – не існує. Майбутнє визначається нашими діями.

Життя – це школа: уроки треба вивчати, а іспити – здавати. Хто не здав – йде на повторне коло і отримує новий шанс. З кожною новою спробою перездача іспиту відбувається швидше, впевненіше, точніше. Якщо усвідомлено минулі помилки і здобуто потрібний досвід, то відбувається перехід до нового етапу – на вищий рівень Гри.

Нас вчора травили газом, Та я не боявся впасти - у мене тепер є вісь. Мамо, я - екстреміст! Бо брат мій, що прагнув волі, Стояв на морозі голим, та поглядом линув ввись.