Українська влада вкотре за багатовікову історію держави намагається стати на ті ж самі граблі. Не особливо замислюючись, якими можуть бути наслідки, вона робить цивілізаційний вибір, що ставить під загрозу саме існування незалежної країни. Так було уже не раз. Понад тисячу років тому київські князі вирішили притулитися до Візантії, яка незабаром зазнала краху. Богдан Хмельницький усередині 17-го століття уклав договір з Росією. В результаті – Україна більш ніж на триста років потрапила до московського рабства. З німцями, яким було байдуже до України та які „з успіхом” програли дві світові війни, у 20-му столітті намагалися дружити Скоропадський та Стецько. Україну й тоді двічі оголошували незалежною державою. Та чи надовго?

Бодай, в день народження України, в День Незалежності. Чому не чують? І чи почують взагалі і коли? Маємо дати відповідь на ці питання уже сьогодні, в перші дні після святкування, а не через рік, бо часу на порятунок України залишилося обмаль. Як прогнозують вчені, якихось 40 років.

Мене нудить, коли я чую від високопоставлених представників влади заяви про те, що у котромусь із численних подорожчань чи дефіцитів, які виникають раптово, винні якісь там спекулянти. Від таких заяв аж смердить совковою ментальністю. Насправді вони є неприродною сумішшю відвертої брехні, котрою постійно годують громадськість, та не здатності чиновників сприймати правила ринкової економіки, за якими має жити сучасне суспільство.

Усі намагання збагнути логіку дій "нової" української влади заводять у глухий кут.

У списках Героїв України ми знайшли навіть Тараса Григоровича Шевченка. Проте, це не той найвеличніший українець, про якого ви найперше подумали. Тарас Григорович Шевченко-герой - генеральний директор акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат». Тарас Григорович Шевченко-поет, філософ, борець за Україну, найбільш шанована усіма українцями особистість, що віддала все своє життя справі визволення нації – поки що не Герой України. Прямуємо назад до УРСР!

Прихід до влади виразно антиукраїнського режиму Януковича є свідченням поразки національно-демократичного проекту в нашій державі.

Легітимність (від лат. legitimus - згідний із законом, законний, правомірний) - це морально-психологічне сприйняття влади громадянами, добровільне визнання її права здійснювати управління соціальними процесами, згода, готовність їй підпорядковуватися.

Днями повідомили, що президент належить до десятка найбагатших людей Донбасу. Яким чином він заробив свої мільйони? Створив якийсь бізнес? Про це ніхто не чув.

Переддень чергової річниці Незалежності має специфічний медіа-присмак. Газети, контрольовані владою, пишуть показові статті на теми: що дала нам Незалежність (доволі рельєфно даючи зрозуміти, що ковбаси стало менше, і вона дорожча). При цьому не впевнена, що подібні тексти - це замовлення влади. Це просто настрої паркетної журналістики, яка прогинається під глобальніші рішення «годувальників з Банкової і Грушевського».

Святкування 19-ї річниці Незалежності в Україні справді планується провести по-особливому. Нинішня влада, здається зробила все, щоб перетворити його чергову «визначну дату» серед довжелезного списку

У той час, коли світ визнає неприховані прагнення Москви відновити імперію в межах колишнього СРСР, російські засоби масової інформації витягнули зі старої шухляди популярну колись фобію про китайську

За стрімким наступом нової влади на свободу слова, здачею національних інтересів, численними порушеннями Конституції і Законів, смертями у відділках міліції, згортанням демократичних процесів… якось

Між нинішнім Президентом України Віктором Януковичем та головним путчистом СРСР, тодішнім віце-президентом Радянського Союзу Геннадієм Янаєвим ціла прірва подій новітньої історії. На перший погляд

Останнім часом посилилася мода на термін “політична нація”, а почалося все з того, що ідеологи антиукраїнства, переконавшись у слабкості українства і з метою поборювання українства, після Помаранчевої революції перші висунули гасло “Дайош політичну націю в Україні!”.

Головне — це зрозуміти просту й очевидну істину: за єдність держави і нації треба боротися. Найгірше — це пасивно спостерігати бурхливу діяльність антидержавних сил на Сході та Півдні, панічно малюючи нові кордони на карті України.