Борони Боже мати такого сусіда. Він, не питаючи дозволу, щоразу ввалюється до вас серед ночі. Ставить на стіл пляшку, запалює цигарку та плює на підлогу. Потім, хильнувши чергового гранчака, лізе до вас у родичі. А щойно ви спробуєте зробити йому зауваження – записує вас у свої вороги. Легко – так само, як він уже назвав своїми найзлішими ворогами усіх, кого тільки знає…

Вже минуло понад 20 років з початку демократичних перетворень на території СРСР, які, врешті решт, призвели до його розпаду. Які зміни стались за цей час у нових незалежних республіках? Які нові виклики перед нами постали? Чи зуміли ми все ж збудувати на руїнах тоталітарної системи омріяну демократію?

Хапугам, хабарникам, казнокрадам і VIP - корупціонерам втекти вже не вдасться. Їх наздожене надсучасний гвинтокрил (то так бандерівці обзивають антикорупційний "вєртольот").

Якась дивна історія відбулася навколо України за останні дні. Президент Янукович відвідав європейський саміт, і попри великі обіцянки Україна отримала там хоч і завуальованого й дипломатичного, але все ж ляпаса. Адже ані безвізового режиму, ані зони вільної торгівлі і тим більше – асоційованого членства в Євросоюзі ми не матимемо у перспективі найближчих років. Але Янукович без будь-якої перерви, на одному диханні зустрівся також і з президентом Ізраїлю Шимоном Пересом. І вони про все домовилися! Вже незабаром буде безвізовий режим, а в найближчій перспективі – зона вільної торгівлі між Україною та Ізраїлем. Очевидним став також і той факт, що на світ Янукович та Перес дивляться майже однаково…

Сьогоднішнє керівництво держави об’єктивно неготове до проведення реформ, які по суті своїй в першу чергу мають обмежити права чиновництва та політичної еліти на корупцію та розкрадання національних багатств. Підприємці не усвідомлюють, що головною вимогою до влади може і повинна бути не удавана, а реальна боротьба з корупцією на всіх щаблях влади.

Так звана ”еліта” купається в розкоші, не шкодуючи на це бюджетних коштів. Перший віце-прем’єр Андрій Клюєв направив кількасот мільйонів бюджетних гривень на підтримку власного бізнесу.

Ну як вам це подобається: в країні революційна ситуація, а він спокійно їде по брюсселях, щоб поручкатися із великими європейськими цабе та привезти додому чергову обіцянку-цяцянку для свого нерозумного народу. Він вважає, що пообіцяє людям безвізовий режим з ЄС – якось там і колись там – і цього виявиться достатньо, аби більшість ревіла від захвату.

Сьогодні мало хто сумнівається в тому, що нинішня влада втратила довіру навіть серед найвірнішого, так би мовити, свого електорату. Протести проти прийнятого податкового кодексу нарешті об’єднали схід і захід України у відвертому несприйнятті дій команди Януковича. Мова, щоправда, йде поки що лише про ту частину населення, яка безпосередньо намагається робити власний бізнес без своїх лобістів при владі, без корупційних схем тощо – про малих підприємців, яких в Україні мільйони.

Львівську міську раду (ЛМР) – без районних адміністрацій (РА) – за чисельністю працівників (до 800) можна вважати середнім державним підприємством, а РА (чисельність - до 100 пр.) – малими комунальними підприємствами. Відповідно повинен будуватися і менеджмент цих організацій. Важко уявити середнє підприємство, на якому апарати управління його невеличкими цехами були б незалежні, мали окремі фінанси та звітність, бо це привело б до перевитрат, великих зловживань і банкрутства. Чомусь ЛМР собі це дозволяє...

Соціально катастрофічне ХХ століття з особливою жорстокістю пройшлося по теренах сучасної України. У пеклі Першої та Другої світових воєн загинули десятки мільйонів українців. Радянська імперія, реалізуючи свої плани в розбудові єдиного радянського народу – покірної сірої біомаси, методами голодоморів і політичних репресій винищила більше українців, аніж їх загинуло за час двох останніх світових воєн.

На місцевих виборах у славному Львові мав честь бути неформально довіреною особою одного з достойних кандидатів до обласної ради, котрий сам зізнавався: увесь компромат, який на нього може бути зібрано – це те, що він є чоловіком, як кажуть, в розквіті сил, але ж – досі неодружений.

На превеликий жаль, за останній біжучий рік, у сусідній з нами Польщі посилився пропагандистський рух проти українських національно-визвольних змагань і не тільки у середовищі Товариства «мілосьнікув» Львова та інших так званих кресових організацій, але й в державних органах.

9 листопада в Житомирі по різному відзначили День Української мови та писемності.

Теперішня влада на чолі з Януковичем всіляко намагається вислужитися перед Кремлем, здаючи поступово українські національні пріоритети, одним з яких є геноцид українців у 1932-1933 роках. Судове засідання у справі Януковича, під час якого позивач Володимир Волосюк вимагав від відповідача Януковича офіційно вибачитися за оприлюднення у Страсбурзі заяви, що Голодомор не був геноцидом проти українців, завершилося фарсом.

Впорядкування по-донецьки виявилося реалізацією формули "Молчать – я вас спрашиваю!" Все звелося до примітивної концентрації всієї можливої і неможливої влади на території в одних руках.