Француз застерігає американців, які мають намір голосувати за Демократичну партію

Щоб розуміти, що саме зараз відбувається у Франції, добре б прислухатися до французького підприємця і співзасновника AI-компанії Argil Бріваля Ле Погаму (Brivaël Le Pogam – французький підприємець у сфері штучного інтелекту, розробник і публіцист), пише у Фейсбук Тімур Сейтмуратов (Timur Seitmuratov). 

«Я – француз. І я хочу звернутися до американців, які мають намір голосувати за Демократичну партію. Не для того, щоб вас образити. А щоб застерегти. Я – з вашого майбутнього. У Франції ми втілили все те, що сьогодні обіцяють ваші прогресивні політики: безкоштовна медицина, безкоштовна вища освіта, щедрі посібники, всесильні профспілки, жорсткий контроль бізнесу, величезні податки на багатих і держава, яка опікується кожним вашим кроком. Частка держвитрат у нас сягає 57% від ВВП, один із найвищих показників у світі, що на папері просто мрія. А ось як це виглядає зсередини: Франція не бачила бездефіцитного бюджету понад півстоліття з 1974 року. <…> Наші лікарні тріщать по швах, незважаючи на рекордне фінансування. Рівень шкільної освіти зменшується з кожним роком. Молоді спеціалісти з дипломами не можуть дозволити собі житло у рідних містах. Найкращі інженери їдуть до Цюріха та Сан-Франциско. А багатії, яких ви так хотіли оподаткувати? Вони теж поїхали та забрали з собою робочі місця. Вам обіцяли захист. У результаті ви отримали найгірший застій.

Найстрашніше – за цей занепад у Франції майже ніхто не голосував. Кожен окремий крок здавався виявом великодушності, співчуття та здорового глузду. Ще одна соціальна програма. Ще одна регулююча норма. Ще один податок для їхнього фінансування. Окремо кожен крок виглядав логічно, але через півстоліття таких кроків ти прокидаєшся в країні, яка більше не здатна вчасно побудувати атомну станцію або забезпечити безпеку на власних вулицях.

Я люблю США, тому що це – єдине місце на Землі, де люди все ще вірять, що можуть створити щось із нуля. Я приїхав до Кремнієвої долини самоучкою, і ця країна подарувала мені нове життя. Цей дух підприємництва та віри у себе найцінніше, що у вас є. Перш ніж віддати свій голос, поставте собі запитання: програма, за яку ви голосуєте, робить Америку більш схожою на Америку або на Францію, що гине? Повірте мені. Ви не захочете опинитись на місці Франції».

У наступних постах Ле Погам написав:

«Мій пост про Францію став вірусним. Тисячі лайків. Багато американців писали мені: "Демократи – не соціалісти. Америка ніколи не стане Францією". 

Я хочу відповісти на це серйозно та за пунктами. Почнемо із простого спостереження. Подивіться, що в Америці подешевшало протягом останніх 25 років: телевізори, телефони, софт, одяг, іграшки. А тепер подивіться, що подорожчало в рази: навчання у коледжах, медицина, догляд за дітьми, житло. У чому різниця між цими двома списками? Перший існує за умов відкритої ринкової конкуренції. Другий – це ті сфери, куди найглибше запустила руки держава: субсидії, обов'язкові вимоги, ліцензування, зонування, нескінченний контроль.

Вища освіта. Вашингтон видає студентам практично необмежені кредити. Університети знають, що ці гроші все одно прийдуть, тож піднімають плату за навчання та роздмухують штат адміністраторів. А студент потім сплачує цей борг двадцять років. Більше державних грошей – вище за ціну.

Житло. Чому медсестра не може купити будинок у місті, де працює? Зовсім не через капіталізм. Через закони про зонування, купи дозволів, екологічних експертиз та років бюрократичної тяганини заради будівництва одного-єдиного будинку. Найдорожчі для життя місця в Америці – це місця, де найскладніше будувати. Коли будівництво перебуває практично під забороною, ціни злітають.

Охорона здоров'я. Пацієнт майже ніколи не бачить реальної вартості послуг. Платить третя сторона, регуляції обмежують конкуренцію, а витрати зростають рік у рік, і нема кому сказати “стоп”.
Ось вам і пастка. Проблеми, від яких ви страждаєте, це не крах вільного ринку. Це – наслідки того, що ринок підмінили вже державою. І як рішення вам пропонують? – Ще більше держави.

Це – справжній троянський кінь. Схема завжди одна й та сама: реальна проблема – шляхетна обіцянка – держпрограма, яка робить тільки гірше – провал цієї програми стає аргументом для запуску нової.

Люди, які жили за комунізму в Польщі, навчилися розпізнавати цю брехню та маску, яку вона одягає. Брехня ніколи не називає себе брехнею. Вона прикривається милосердям та турботою.

У Франції ми добігли кінця цього шляху. Борги, які ми ніколи не виплатимо. Молодь не здатна купити житло. Витік найкращих умів. І палаючі кожні кілька років вулиці наших міст. Ніхто за це не голосував. Люди просто голосували за щедру обіцянку п'ятдесят років поспіль.