Навіщо Зеленський конфліктує з Трампом і хто насправді від цього виграє

Прагматичний розрахунок Дональда Трампа щодо негайного енергетичного перемир’я лежить виключно у площині внутрішньоамериканського виборчого календаря. Ціна нафти марки Brent піднялася вище $105 за барель через сукупність факторів: хусити атакують інфраструктуру в Саудівській Аравії, Іран створює загрозу танкерам в Ормузькій протоці, а кожен успішний удар українських безпілотників по російських нафтопереробних заводах (НПЗ) додає до вартості палива черговий доларовий стрибок – розповідає політичний коментатор Леон Вайнстайн.

Для Білого дому високі ціни на нафту означають дорогий бензин на американських АЗС безпосередньо перед проміжними виборами 3 листопада. Хоча сам Трамп не присутній у кожному бюлетені, голосування є прямим референдумом довіри до його політики. Саме тому Вашингтону була критично необхідна «тиша» на нафтовому ринку – принаймні до виборчого дня 3 листопада.

9 жовтня під час телефонної розмови Трамп та Путін домовилися про поставки російського дизеля на американський та світовий ринки для збиття цінового ажіотажу. Проте замість паузи Київ відповів ударами по об’єктах із цим дизельним паливом та публічними заявами Володимира Зеленського про те, що перемир’я лише щодо нафтопереробки позбавлене сенсу для України.

Раціональна дипломатична тактика вимагала б зачекати кілька тижнів до виборів, адже після 3 листопада привід відновити удари знайшовся б миттєво. Проте Київ пішов на прямий клінч із Вашингтоном.

Виник критичний деструктивний парадокс: Сполучені Штати надають Україні високоточну розвідувальну інформацію («очі»), а українські сили використовують ці дані для ударів, які б’ють по гаманцю американського виборця за три тижні до виборів.

Сучасна криза у відносинах між Києвом та адміністрацією Трампа є результатом послідовної серії зовнішньополітичних помилок, під час яких українська влада систематично псувала стосунки з Республіканською партією.

Літо 2019 року: Телефонна розмова Трампа з новообраним Президентом України щодо діяльності компанії Burisma та Гантера Байдена. Цей епізод став формальним приводом для першого імпічменту Трампа. Ухильна позиція Києва та відмова від прозорого розслідування викликали у республіканців підозри щодо приховування корупційних зв’язків.

Лютий 2024 року: Інтерв’ю Крістіан Аманпур на телеканалі CNN, у якому Зеленський публічно заявив, що Дональд Трамп «не розуміє Україну та ситуацію в ній».

Вересень 2024 року: Демонстративний візит Зеленського на завод боєприпасів у Скрентоні (штат Пенсильванія – ключовий штат, що коливається) разом із губернатором-демократом Джошем Шапіро без залучення республіканців. Ситуацію погіршило інтерв'ю виданню The New Yorker, де кандидат у віцепрезиденти США Джей Ді Венс був названий «занадто радикальним». Це викликало жорстку реакцію спікера Майка Джонсона, який вимагав негайного відкликання посолки України Оксани Маркарової.

Лютий 2025 року: Публічний скандал в Овальному кабінеті довкола угоди про критичні мінерали. Після першочергової відмови підписувати документ, українська сторона ініціювала суперечку під час візиту до Вашингтона. Угоду підписали лише через два місяці, коли Білий дім вже втратив до неї практичний інтерес і відклав її у «довгий ящик».

Голосування в ООН: За даними Державного департаменту США, Україна в Генеральній Асамблеї ООН голосувала проти Ізраїлю у 100% випадків разом із коаліцією Росії та Ірану. Стратегічний абсурд полягає в тому, що Київ голосував унісон із тими самими режимами в Москві та Тегерані, які постачають шахеди та ракети для руйнування українських міст, повністю підриваючи двопартійну підтримку у Вашингтоні.

Ці конфлікти завдають шкоди насамперед самій Україні. Трамп перебуватиме в Білому домі ще два роки, маючи у своїх руках усі важелі для формування зовнішньої політики. Він здатний ухвалювати рішення про затримку поставок зброї або обмеження розвідданих без офіційних гучних заяв, що одразу позначається на боєздатності фронту.

Єдиним прямим вигодонабувачем цієї ситуації є Кремль. Путіну навіть не потрібно публічно відмовлятися від перемир’я – йому достатньо просто зайняти очікувальну позицію. Щоразу, коли Київ публічно конфліктує з Білим домом, Москва перемагає без жодного пострілу, а високі ціни на нафту поповнюють російський військовий бюджет.

«Я не знаю в світі жодної людини, яка допомагала б Путіну більше... Він найкращий помічник, про якого Путін міг тільки мріяти» – говорить Леон Вайнстайн.

Український народ добре пам'ятає історичну підтримку США і пам’ятає, хто надав перші комплекси Javelin у вирішальний момент. Суспільство усвідомлює, що майбутнє держави полягає в непорушному стратегічному альянсі з Америкою, а не в дріб’язкових політичних суперечках.

Старша наукова співробітниця та директорка військового аналізу вашингтонського аналітичного центру Defense Priorities Дженніфер Кавано припускає, що США можуть обмежити передачу окремих розвідувальних даних у режимі реального часу, які Україна використовує для ударів по російських НПЗ.

За її оцінкою, повне припинення доступу України до супутникового інтернету Starlink малоймовірне. Натомість зупинення продажу американської зброї через механізм НАТО «Список пріоритетних потреб України» може мати значно серйозніші наслідки, оскільки європейські держави не зможуть повністю замінити ці постачання – пише Bloomberg.