Військові зусилля України щойно отримали перезавантаження – Bloomberg

Нещодавні розбіжності між 60-річним вищим військовим командиром Президента Володимира Зеленського та його 35-річним міністром оборони погрожували зруйнувати цей союз. Рішення Зеленського 21 липня звільнити першого запобігло розвалу, який Україна не могла собі дозволити, пише на Bloomberg оглядач Bloomberg Марк Чемпіон.

Генерал Олександр Сирський вступив у конфлікт з Михайлом Федоровим, призначеним на посаду міністра оборони лише шість місяців тому, щодо того, як слід вести війну. Однак для багатьох українців ці розбіжності символізували щось набагато більше, тож коли Зеленський спочатку став на бік старшого за віком генерала, вони вийшли на вулиці, щоб висловити свій протест. У результаті 21 липня Сирського замінив генерал-майор Михайло Драпатий, 43-річний соратник Федорова, відомий своєю прямолінійністю та відстоюванням стилю ведення боїв за допомогою дронів, які перетворили лінію фронту на кілзону шириною в десятки кілометрів.

Якщо Сирський пройшов підготовку в Москві за радянських часів, то Драпатий – у пострадянській Україні. Ніхто не заперечує, що Сирський – патріотичний, талановитий командир, який заслуговує на повагу за успіхи в керівництві обороною Києва у 2022 році та визволенням значних територій навколо Харкова. Якщо підлітки-добровольці, які використовували комерційні дрони для виявлення артилерії або прочісували стрічки соціальних мереж, щоб виявити позиції російських військ, і сприяли цьому досягненню, то левова частка заслуги належить традиційній піхоті та її командирам, зазначає автор статті.

Проте сьогодні ситуація змінилася: дрони та їхні, як правило, молоді пілоти вже не є аматорським нововведенням, а домінують на полі бою. Сирський не користується популярністю серед своїх бійців, які прозвали його «Різником» за його, на їхню думку, готовність жертвувати людьми, аби український прапор і далі майоріли в селах, які насправді є лише частиною кілзони, утримуваної виключно за допомогою дронів.

Коли Федоров також звинуватив Сирського в тому, що той винагороджує лояльність, а не досягнення, та блокує реформи, спрямовані на розподіл повноважень і ресурсів між командирами на передовій, відповідь Сирського була промовистою. Він заявив, що війни не можна виграти лише за допомогою дронів і що надмірна залежність від них є «експериментом», на який країна не може ризикнути.

На думку Федорова, те, що відкидає Сирський, – це асиметрична війна, без якої Україна може лише програти. "Особисто я не знаю, як виграти війну, використовуючи структуру, яку створив Сирський", – заявив Федоров. Він і Драпатий будуть на одній хвилі щодо необхідності реформ у Збройних силах України та щодо стратегії, яку вони обирають для ведення війни.

Автор зауважує, що Федоров у ході розвитку війни почав активно залучатися до оборонної сфери, сприяючи інноваціям та виробництву дронів. Це вплинуло не лише на обсяги виробництва, а й на закупівлі – завдяки веб-сайту у стилі eBay, на якому командири бригад могли безпосередньо замовляти власні дрони, оминаючи затяжну бюрократію Міністерства оборони.

За приблизно шість місяців, що минули з моменту приходу Федорова на посаду, ситуація на полі бою дещо стабілізувалася. Значна частина цього відбулася б у будь-якому разі, але він переконав відомого підприємця Ілона Маска заблокувати доступ російських військ до супутникової мережі Starlink, що виявилося значним ударом для росіян. 

Розробка дронів середньої та великої дальності, в якій Федоров відіграв провідну роль, дозволила перенести війну вглиб Росії та вдарити по логістиці росіян на фронті, де українські сили, як і раніше, поступаються чисельністю та озброєнням. У пошуках способів компенсувати цей недолік Україна почала застосовувати безпілотники, розробляючи новий стиль ведення війни, який змушує міністерства оборони по всьому світу переглядати свої доктрини та плани закупівель. 

Рішення звільнення Федорова нагадує гол у власні ворота для України, зауважує оглядач Bloomberg і нагадує про минулорічну невдалу спробу Зеленського придушити корупційний скандал шляхом встановлення контролю над антикорупційними органами країни. Боротьба на верхівці українського військового керівництва є такою ж важливою, як і минулорічна боротьба за верховенство права. Це має значення і тому, що мільйонне військо України є відображенням суспільства в цілому та визначатиме її майбутнє, і тому, що ставки на полі бою надзвичайно високі. Зеленському знадобилося занадто багато часу, щоб зробити правильний вибір в обох випадках, але те, що він зрештою зробив це, а не намагався придушити інакомислення, є джерелом надії для України.

Різка реакція Федорова на звільнення стосувалася не лише технологій, а й необхідності покласти край згубним наслідкам вертикальних, радянських підходів до ведення війни та підзвітності, які досі залишаються поширеними в українському командуванні. Те, що власні війська сприймали Сирського як «різника», було небезпекою, яку необхідно було усунути. Це впливало на все: від бойового духу на передовій до мобілізації військ у містах України, де ідея йти воювати стала настільки непривабливою, що вербувальники вдаються до насильства, пише оглядач. 

Як зазначив Федоров, реформа Збройних сил із переходом на корпусну структуру, яка має на меті об’єднати кілька бригад та делегувати оперативне прийняття рішень і ресурси найкращим командирам, під керівництвом Сирського зайшла в глухий кут. Там, де її було проведено належним чином, різниця в результатах боїв була очевидною. Але ці успіхи залишаються винятками. Тепер завданням Драпатого буде змінити цю ситуацію.

Зрештою, дві України, які представляють Сирський і Федоров, мусять співпрацювати, якщо хочуть випереджати Москву на крок у веденні цієї нової асиметричної війни. Замінивши Сирського на Драпатого та поновивши Федорова на посаді, Зеленський знову зробив це можливим, резюмує автор статті.