НЛО як прояв ельфізму: звіти DIRDs – спроба пізнання технологій Homo triplex (2)

Попередня стаття: НЛО як прояв ельфізму: зацікавленість суспільства, визнання урядами, феномен Homo triplex (1) 

Офіційно завдання стояло так: «Оцінити іноземні загрози аерокосмічним системам США у перспективі до 2030–2050 років, виходячи з теоретичної фізики та проривних концепцій, які демонструє феномен UAP (НЛО). Чи здатні інші держави розробити ці технології, та як саме вони працюватимуть з точки зору науки?» Якщо ми приймемо припущення, що описані у 38 звітах технології дійсно існують і працюють, то це повністю перевертає наше розуміння фізики, геополітики та людської цивілізації.

1. Що таке звіти DIRD і навіщо їх створювали?

Коли уряд США виділив 22 мільйони доларів на програму AAWSAP (яку згодом часто згадували в медіа під назвою AATIP і про яку ми згадували в попередній статті), контракт на дослідження виграла компанія Bigelow Aerospace Advanced Space Studies (BAASS) мільярдера Роберта Бігелоу.

Замість того, щоб просто збирати розповіді про «тарілки», DIA (Defense Intelligence Agency - Розвідувальне управління Міністерства оборони США) поставило завдання: оцінити теоретичну можливість існування технологій, які демонструють НЛО, та зрозуміти, чи можуть потенційні супротивники (наприклад, Китай чи Росія) розробити щось подібне до 2030–2050 років. Для цього BAASS залучила провідних світових фізиків, інженерів та аналітиків. Результатом став цикл із 38 унікальних звітів DIRD (Defense Intelligence Reference Documents - «Довідкові документи військової розвідки»).

2. Коротка історія створення та оприлюднення звітів

Події розгорталися у два чіткі етапи.

Етап 1: Створення звітів.

Усі 38 звітів були написані та передані розвідці DIA у період з 2009 по 2011 роки.

Наприкінці 2008 року в межах секретної програми AAWSAP Пентагон уклав контракт із приватною компанією Bigelow Aerospace Advanced Space Studies (BAASS), яка належала космічному магнату Роберту Бігелоу. Фірма Бігелоу виступила підрядником і найняла провідних світових вчених, фізиків та інженерів. Їм поставили завдання: проаналізувати, як виглядатимуть проривні військові та аерокосмічні технології через 30–40 років (до 2050 року). Протягом 2009-2011 років автори один за одним здавали свої роботи. На кожному документі стояла позначка: «Defense Intelligence Reference Document». Вони не були доступні для громадськості та призначалися виключно для внутрішнього аналізу аналітиками Міноборони США.

Етап 2: Коли і як їх оприлюднили

Про існування цих звітів світ дізнався наприкінці 2017 року, коли газета The New York Times розкрила існування програми AATIP. Після цього відомий американський дослідник Стівен Афтергуд (Steven Aftergood) з Федерації американських вчених (FAS) подав офіційний судовий запит до уряду США, вимагаючи показати, на що саме Пентагон витрачав мільйони доларів платників податків.

У січні 2019 року Розвідувальне управління Міноборони (DIA) у відповідь на цей запит вперше офіційно надіслало до Конгресу США і оприлюднило повний список із 38 назв та їхніх авторів. Самі тексти звітів тоді ще не показали.

Одразу після оприлюднення списку незалежні журналісти-розслідувачі та уфологи (зокрема Джон Грінвальд-молодший, засновник знаменитого архіву розсекречених документів The Black Vault) почали масово бомбардувати DIA запитами через Закон про свободу інформації (FOIA), вимагаючи надати тексти конкретних звітів зі списку.

Починаючи з середини 2019 та протягом 2020 року, уряд США почав партіями надсилати відповіді. Близько двох десятків звітів були офіційно розсекречені у форматі PDF-файлів і викладені у відкритий доступ.

Найбільший прорив стався у квітні 2022 року. Популярне американське видання VICE (Motherboard) отримало від DIA величезний масив документів обсягом понад 1500 сторінок у відповідь на свій FOIA-запит, який розглядався урядом майже чотири роки. До цієї бази увійшли раніше неопубліковані звіти, детальні описи досліджень біологічного впливу НЛО на людей (звіт Кіта Гріна), а також внутрішні інструкції. Журналісти виклали весь цей архів у вільний доступ для скачування.

Отже підсумовуючи зазначимо, що звіти писалися у 2009–2011 роках, довгий час лежали під грифом обмеженого доступу, а їх масове і легальне оприлюднення відбулося у проміжку між 2019 та 2022 роками завдяки зусиллям американських журналістів та закону FOIA.