Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя…

Т.Шевченко

Будь-яке знання треба заслужити. Воно ніколи не падає просто з неба. Поки воно не заслужене (не вистраждане: шляхом пошуку, спотикань, болю від помилок і  падінь, хвилювань і піднесень), то і почутим/зрозумілим по-справжньому бути не може. Знання не може бути взято від когось або передано кимось.  Інформація – так, може, але не знання. Не будемо плутати.  Знання має бути виношеним, навіть вистражданим всередині психічного єства («психе» – грецьк. душа), а потім народженим там же, всередині духовного єства. Навіть якщо здається, що воно надходить із-зовні.

Нас ніхто й ніколи не вчив космічним законам: ані в сім’ї, ані в школі, ані деінде. Про те, що будь-яке діяння наше у цьому просторі неодмінно творить свій наслідок: за основним законом простору - космічним законом карми. Про карму багато хто говорить, але найчастіше поверхово, вловивши тільки таємничу вібрацію популярного, дещо загадкового слова. А проте, що б ми не робили, за нашими мірками, доброго чи навпаки, злого, - будь-яке наше діяння залишає свій запис у так званих  Хроніках Акаші – це ніби відбиток наших дій у найточнішому  інформаційному реєстрі простору. Фіксуються усі найдрібніші деталі нашого перебування у даному втіленні. І це наповнює  наш «сосуд карми», якщо дії наші  суперечать  гармонії Золотого перерізу: хаотичні, деструктивні, агресивні тощо. І навпаки – очищує цей сосуд, якщо наші дії, без нанесення жодної шкоди живому, направлені на спільне благо, тобто творять загальну користь, несуть світу вібрації любові та миру і сприяють всезагальній гармонії.

Взагалі, як би нам не уявлялось, а не буває «праведного» гніву або «справедливої» війни. Це тільки у людській інтерпретації так, речі наділені тими чи іншими якостями. А у просторі – є просто дії, які або сприяють загальному його ладу, або порушують його лад, спокій, гармонію. Треба бути  свідомими того, що  усі важкі події, які відбуваються сьогодні, є уже наслідком породженої, умовно кажучи, вчора причини. «Вчора» - це можуть бути наші  і минулі, і позаминулі життя, а можуть бути і події тисячолітньої давнини. Тобто сьогодні ми спокутуємо свої історичні, соціальні, сімейні і т.д. «гріхи»: прорахунки, спотворення  чи недолугості, які допустили колись, у попередніх втіленнях.

 Коли ми сьогодні свідомі у своїх діях, а так само й у своїх думках, то прикладаємо усю надбану віками мудрість, щоб не примножувати свою карму сьогоднішніми думками і діями. Бо будь-які дії силового сценарію творять негативну карму тому або тим, хто спричиняє хаос у просторі. І ця карма неодмінно згодом випаде - як спосіб свого ж самознищення, самоочищення - у вигляді того чи іншого нещастя, катаклізму, епідемії (якщо це була карма колективна) тощо. Космічний простір від початку творення налаштований на лад, мир, спокій, любов. Це його фундаментальні засади. Якщо ми життєдіємо у цьому ладному діапазоні, з нами все добре у всіх аспектах: у власному розвитку, у справах, якими ми займаємося, в особистому і соціальному житті, у творчості, в якій ми розкриваємося  повноцінними духовними індивідуальностями… І зовсім інше, коли ми з своєї або з чужої волі випадаємо з поля ладу. Фактично, ми тоді губимо свою золоту еволюційну стежку. А якась доволі недобра сила, з полюсу мороку, скориставшись моментом хаосу,  просто за ноги намагається стягнути того, хто схибив, у прірву інволюції…

Такі непрості речі. Але все спрощується, коли людина уже пробуджена у своїй свідомості і контролює, і відслідковує усі свої внутрішні, а відтак і зовнішні процеси. Тоді вона вже не паперовий кораблик, гнаний течією, а капітан, що управляє усіма рухами мудрого механізму корабля – свого власного тіла, у всьому складному представництві його нижчих і вищих рівнів свідомості.

Повертаючись все ж таки до основного. Запитаємо себе: що ж, власне, таке ця негативна карма? Наближаючись до сучасної зрозумілості, можна дуже приблизно визначити її так: це ніби власне творення людиною  шкідливих вірусних програм, які проникають у систему організму (будь-якого, бо соціальне життя  – це також наш спільний організм) і заважають функціонуванню її цілісності та ладу. Що роблять з вірусами, коли вони потрапляють до комп'ютерної системи? Їх знищують. Карма ж – бо це закон, який діє незалежно, –  працює самотужки проти того, хто її створив. Не тому, що вона «зла» або свідома своїх дій: закон нейтральний, він просто працює на захист системи, її головної програми. Чи часто ми згадуємо про те, яка у нас ГОЛОВНА програма? А це Любов. Дуже проста програма – й водночас найскладніша до виконання, як підтверджується загалом не дуже щасливим історичним досвідом колективного життя людства.

Основний закон, основна програма й основна складність – любити. Любити – означає бути відкритими до найвищої божественної вібрації творення; це означає приймати і віддавати, генерувати із себе у світ Любов, багатократно примножену від отриманої. Діючи за основним законом Безумовної Любові, ми ніколи не зробимо ні ближньому, ні дальньому навіть подумки якоїсь шкоди. Взагалі Безумовна Любов - це любов Божественної Свідомості, коли любиш без причини і не чекаєш наслідку, просто тому, що не можеш інакше, бо Любов є твоя природа. Це зовсім інший рівень стосунків – і зовсім інший рівень життя. Багато хто з нас уже готовий жити за такою програмою, бодай уже на підступах до неї…

Якщо щось твориться всупереч основній  програмі - загальній (вселенській) любові, гармонії та ладу, воно має бути самоочищеним чи самознищеним. Якщо раптом  людина за життя не встигає скуштувати плодів посіяного і переходить у тонкий світ, не розрахувавшись, свій борг вона тягне у наступне втілення; більше того, цей борг лягає також на долі тих у її роду, хто залишився у фізичному світі: діти, онуки, правнуки і т.д. Вважається – до 7 коліна. Але в наш час  «розкрутка карми» відбувається напрочуд швидко. Не встигла дія бути запущеною, як у навдивовижу короткий термін уже спокутуються її наслідки. Дуже часто люди не співвідносять того, що з ними (або їхніми близькими, часто з дітьми) трапляється злого, і тим, що вони учинили перед тим – більш-менш за якийсь час до спокути наслідку.  Але якщо навчитися бути уважним до себе (а головне – усвідомлювати усі свої дії), то ці речі видно наочно, все стає прозоро і зрозуміло.

Як спокутується карма? Посередництвом таких речей, як  катаклізми, катастрофи, наслідкові хвороби, каліцтва, нещасні випадки, неможливість шлюбних стосунків чи важкі шлюбні стосунки, «важкі» діти, нужда, різні «криві доріжки», смерть в ранньому віці, надбані невиліковні хвороби тощо – в залежності від ваги тягаря скоєного.  Ми, у більшості своїй,  закону карми не знаємо, і тому багато речей робимо бездумно – несвідомо, а тому немудро. А мудрість нам ой як потрібна, щоб не страждав, в першу чергу, наш рід, адже якими б ми не були, а своїх дітей любимо завжди – кожен по-своєму, правда; наскільки маємо доладним і розвиненим той орган - інструмент, яким люблять. Маю на увазі серце, його відкритість і здатність до любові.

Борючись проти чогось чи за щось, ми також неминуче творимо   власну й колективну карму. Чи можна досягти мети і взагалі не наповнити одночасно свого жбану карми негативними наслідками? Цим знанням досконало володіли індійці, коли, згадаймо, під проводом Махатми Ґанді виборювали незалежність своєї країни від британського колоніалізму. Явище так званої «сатьяґрахи Ґанді» - це така штука, яку годилося б, на моє переконання, вивчати у школі. Сатьяґраха – святий спротив (буквально с санскриту: впертість в істині). Наголошуване слово – сатья – святий, істинний. Спротив у любові – лише задуматись! - це вищий пілотаж у досягненні своєї мети: без насилля, без жертв, жодної пролитої краплини крові. Лише свідомий, упертий, суцільний і повсюдний бойкот; мітинги, демонстрації й відмова від будь-якого співробітництва з ворогом  – шаленою силою духу, залізною дисципліною опору і беззаперечним авторитетом лідера. У індійців таким лідером був Махатма Ґанді...

Нам є чому вчитися, і є над чим замислитися. Вчитися відповідальності: не тільки за кожну дію, а й кожну думку… Не кажучи вже про відповідальність за людей, які тим чи іншим чином залежать від нашої поведінки чи наших дій. Зробити так, щоб весь час тримати контроль над емоціями і бути у своїх діях розумно поміркованими, не творити хаос панічними настроями, не порушувати  сумнівними діями лад у просторі, а навпаки – собою, свідомою волею, власне й творити навколо себе лад і гармонію. Ніякі зміни у соціумі неможливі, допоки не змінена  - не пробуджена! - масова свідомість. Отже, еволюційні зміни, в першу чергу, мають статися всередині кожного з нас.

В Україні нині твориться власний духовний досвід перемагати волею,  наш рух недарма і назву має одухотворену - Революція Гідності.  Наш досвід не схожий на інші. Навіть у запеклості ситуацій ми ніби дерзновенно граємо. Як Світло грає з тінню, весь час виринаючи наверх. Ми й на мить не сумніваємося у своїй духовній звитязі. Бо ми самі природним чином, своєю сутністю, є власне нею... 

11 лют. 14 р.