Новий суспільний договір

13.12.2013 в інформаційному агентстві "Українські новини" відбулась презентація ініціативи "Національні збори". Ініціативу заснували 87 організацій та груп Майдану. Метою Національних зборів є перезаснування системи органів влади та зміна представників влади.

Учасникам нашого руху і мені часто задають питання, як буде відбуватися зміна правлячого режиму, як будуть усунуті від влади ті, що сьогодні своїми діями на вищих державних посадах ставлять під загрозу життя мільйонів громадян і суверенітет держави? Як зробити цей процес мирним, легітимним і в рамках чинної Конституції?

Учасники «оксамитових революцій» кінця 80-х без інтернету та мобільних телефонів знищили тоталітрані режими. «Весна народів» 1848 - 49 років набула практично панєвропейського характеру у епоху, коли електричний телеграф робив перші несміливі кроки. Протести ж 2010-х, на які люди виходять за допомогою соцмереж, як правило закінчують символічними поступками влади. Чи можна розглядати нинішні масові протести лише як гігантські свистки у паровому котлі?

"Навіщо рабам рай? Для них навіть іскри з пекельного вогню - захоплююче видовище." Олег Ущенко *** "Істинній мудрості взагалі мало що загрожує, хіба що невігластво" з рецензії до притч Езопа *** "Гордість - це те, що заважає робити добрі вчинки. Гідність - це те, що забороняє робити погані вчинки." Леонід Українець

Французам набридла «хуцпа» з рабством. Оскільки сьогоднішні «демократичні» конституції (національні, союзні) «ніде в світі не спрацювали», французи, за Гіпократом, шукають «першопричину» такого провалу. І на заклик французького викладача Итієна Шуара гуртом пишуть конституцію – народню.

Коли ми говоримо про «парламентську опозицію», то маємо, нарешті, зрозуміти, що немає і не може бути в умовах окупації жодної «легальної опозиції» крім колабораціоністської, тобто угодовської банди посібників загарбницького режиму.

Якщо ми хочемо перемог, то повинні запропонувати українському суспільству Нову Ідеологію, бо тільки ідеологія є тим розчином, який скріплює все суспільство в єдине ціле для досягнення довгострокових великих і порядних цілей.

В ХХІ ст. влада все більше переміщається в сферу віртуальну і стає річчю достатньо ефемерною. І це цілком закономірно. Глобалізація світу без його віртуалізації навіть у принципі не можлива. Саме через це колись довічна «залізобетонна» влада втрачає свої фундаментальні властивості й стає чимось на зразок комп’ютерної гри.