Євангеліє наполовину сфальсифіковане?

Український дослідник Ігор Каганець твердить, що відтворив первинний текст Доброї Новини

Євангеліє — це послання головно теперішньому людству. Хоча його тексти відіграли свою роль і для попередніх поколінь, лише сучасна цивілізація здатна сприйняти Євангеліє вже не фрагментарно, як наші предки, а як цілісний твір. У ньому йдеться і про шляхи виходу з системної кризи, в якій майже століття проживають земляни. А ключ до автентичного прочитання Доброї Новини — Туринська Плащаниця...

Ці й інші сенсаційні заяви містяться у книзі «ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень», яка незабаром має побачити світ. Автор книги — директор Інституту метафізичних досліджень Перехід-IV Ігор Каганець — здійснив воістину фундаментальну працю. На основі аналізу канонічних текстів Євангелія, зображення на Плащаниці й сучасного розуміння психоінформаційних процесів він очистив Добру Новину від численних ворожих фальсифікацій. Первинний текст Євангелія відтворено в його справжній хронологічній послідовності... Слово — авторові:

— Пане Ігоре, інтригує заява про роль Плащаниці у відтворенні автентичності Євангелія...

— Туринська плащаниця не лише підтверджує Євангеліє, але й доповнює його, проливає світло на незрозумілі місця в ньому. А разом вони становлять цілісну інформаційну систему. Більше того, акцентуючи увагу на воскресінні, Плащаниця ставить перед нами завдання досліджувати приховані можливості людини, які продемонстрував Ісус. Через це в науковому світі її нерідко називають П’ятим Євангелієм...

— Саме таке прочитання Плащаниці і спонукало до праці?

— Не тільки. Звернув увагу на пророчу євангельську притчу про пшеницю й кукіль, яка попереджає, що з початку проповіді Євангелія (щойно «чоловік посіяв добре зерно») з’явиться організація людей («ворог»), яка на полі Божого слова таємно («коли люди спали») посіє брехню («кукіль»). Але настане час («жнива»), коли люди за Божим наказом очистять Євангеліє від шкідливих інформаційних вставок, відкриють для себе істинні знання, завдяки яким розчистять собі шлях до Царства Божого. Сучасне прочитання Плащаниці і вказує, що Жнива Господні вже розпочалися, а ми — нинішні християни — женці на Його ниві... Це й послужило стимулом до тієї роботи, внаслідок якої з’ясувалося, зокрема, що Євангеліє сфальсифіковано рівно на 50 відсотків.

— Хто ж здійснив таке величезне спотворення?

— Цей безпрецедентний інформаційний злочин має свою історію. В євангельські часи Єрусалимський храм був центром паломництва. Юдейська верхівка створила йому імідж релігійної унікальності, стверджуючи, що очищення людини можливе лише в ньому. Сановникам було вигідно наполягати на тому, бо це давало владу над свідомістю людей, а відтак і чималі прибутки. Наприклад, прочани були зобов’язані здійснювати щедрі пожертви на святиню. Причому від них приймали лише срібну, «храмову» валюту, тож вони змушені були обмінювати свої гроші на неї за тим курсом, який визначала адміністрація культової споруди (тому тут діяло чимало обмінних пунктів). У храмі можна було придбати жертовних волів, овець, голубів. А в місті діяла інфраструктура, що обслуговувала прочан, пропонуючи їм житло, харчування, сувеніри, послуги і багато іншого.

— Тобто храм функціонував і як успішний бізнес-центр...

— Атож. Проте з початком Ісусових проповідей, що супроводжувалися великою кількістю зцілень та інших див, підприємницька діяльність храмових жерців почала занепадати. Адже за Ним постійно слідували багатотисячні маси людей, які прагнули Слова Божого і зцілень, і це свідчило про істинність Ісусового вчення. Очевидно, з цієї причини грошовий потік до Єрусалимського храму почав міліти: люди йшли за Ісусом, який давав їм реальне духовне й фізичне зцілення і розкривав при цьому лицемірство єрусалимської верхівки. Остаточного удару по ній Він завдав, коли вигнав з храму продавців і міняйлів, назвавши цей «осередок святості» «печерою розбійників».

Це викликало ненависть фарисеїв і первосвящеників. Тож напередодні Пейсаху — найбільшого юдейського свята, на яке мали прийти десятки тисяч, вони організували засудження і страту Ісуса.

Здавалося б, після цього діяльність бізнес-центру відновлено і можна заспокоїтись. Але Ісус воскрес, і популяризація Доброї Новини спалахнула з більшою силою й масштабністю. Боже Слово розповсюджували не лиш усно, але й письмово — невідь-звідки взялися літературно довершені тексти, що розповідали про життя і вчення Ісуса: їх читали, переписували, передавали з рук у руки.

Єрусалимська верхівка зрозуміла, що зупинити новий релігійно-світоглядний рух неможливо: вилучати євангелія було надзвичайно важко через все зростаючу кількість рукописних копій, а критикувати — безглуздо, оскільки огуда з уст первосвящеників і фарисеїв лише б підігрівала інтерес широкого загалу до Письма. Але, діючи за принципом «якщо рух не можна зупинити, його потрібно очолити», в Єрусалимі створили юдохристиянську секту, члени якої взялися ревно представляти Ісуса як пророкованого у Старому Заповіті юдейського месію, який начебто прийшов до свого обраного народу, але той, мовляв, його не прийняв...

— Чи не крамольні речі Ви кажете!..

— Але все, виглядає, було саме так! Однак популяризацію юдохристиянської «інтерпретації» подій унеможливлювало розповсюдження євангелій, які звістували про абсолютно іншу версію втілення, діянь і воскресіння Сина Божого. Переписуючи їх, люди трепетно ставилися до кожної букви Святого Письма, тому просто взяти і спотворити його було нелегко. Це розуміли вороги Ісусові. Вони усвідомлювали, що поширення нових, відмінних від оригіналів текстів чи їх варіантів із видаленими ключовими ідеями нічого не дасть, адже підробки буде звірено з оригіналами й ідентифіковано як фальшивки.

Існував лише один спосіб зупинити поступ Доброї Новини у світі — заглушити її. Тому єрусалимська верхівка ухвалила таємне рішення розтиражувати «доповнене» видання євангелій. Розрахунок був простий: якщо до читача потраплять два різні варіанти одного тексту — коротший, оригінал, і довший, фальсифікат, то він вирішить, що в першому втрачено частину інформації, тому постарається доповнити його нібито відсутніми фрагментами. А щоб ширший варіант сприймали з довірою, він містив оригінальний текст з мінімальними змінами.

Рішення про видання «повних версій» євангелій реалізували негайно. Варіанти зі вставками просували в народ, натомість первинні тексти доповнювали при переписуванні, вилучали як «неповні» й обмінювали на «нові, справжні та повновартісні».

Можна чітко визначити і час здійснення цієї найбільшої в історії людства містифікації — вона відбулася в період від виходу в світ Чотириєвангелія (30-ті роки) до руйнування Єрусалима, тобто до 70 року н. є. Річ у тім, що євангелія подають пророцтво Ісуса про руйнування міста і його храму. З погляду правовірного юдея ця подія була рівнозначна вселенській катастрофі й кінцю світа, тому в ті передбачення повставляли такі пасажі, яких Син Божий ніяк не міг казати: «...негайно по тих днях скорботних... зорі падатимуть з неба і захитаються небесні сили», «дні ті будуть таким лихом, якого не було від початку світу», «будуть великі землетруси, пошесті й голод, жахливі явища». Добре відомо, що при руйнуванні Єрусалима не було нічого з того. Тож якби фальсифікацію євангелій проводили після його знищення, до них не потрапили б такого роду фантазії. А так вони ще раз свідчать про безбожні доповнення до євангельських оригіналів.

— Які ще аргументи маєте на користь такої гіпотези?

— Проблему чужорідних вставок до євангельських текстів Церква усвідомлювала з перших віків свого існування, що відбилося в їх назвах: наприклад, «Євангеліє за Матвієм» (тобто на основі «Євангелія Матвія»). Церква знала, що має справу не з оригіналами, а доповненими копіями. Як повідомляє одне з найавторитетніших джерел — «Тлумачна Біблія», оригінали новозавітних книг загинули, та з них зняли копії. Найважливіші рукописи (Синайський, Александрійський, Ватиканський кодекси) датовано IV — V ст. н. е. «Важливість новозавітного тексту, — мовиться у «Тлумачній Білії», — інтерес читачів до його змісту були причиною, що в давні часи чимало в ньому змінювалося. На це скаржилися, наприклад, Діонісій Корінфський, св. Іриней, Климент Александрійський та інші. Зміни вносилися до тексту і навмисно, й ненароком...»

Про наявність в євангельських текстах як мимовільних перекручень, так і зловмисних вставок, причому доволі великих, говориться і в інших дослідженнях. Показовий приклад — великий заключний фрагмент Євангелія від Марка (вірші
9 — 20 останнього, 16 розділу). За ще одним авторитетним джерелом — католицьким «Новим Завітом з коментарем» під редакцією о. доктора Мирослава-Івана кардинала Любачівського, «цього розділу немає між найдавнішими текста¬ми. Він є зведенням, яке ви¬никло у 2 сторіччі з інших Євангелій, переданих описів про появи і повчання Воскреслого». Про це читаємо і в тій же «Тлумачній Біблії»: «Євсевій Кесарійський повідомляє, що Єван¬геліє від Марка у майже всіх списках закінчувалось на 16.8. Те саме свідчать блажен¬ний Ієронім, Григорій Нісський...»

Таким чином, Церква усві¬домлює проблему і досліджує первинні тексти Євангелія зад¬ля їх очищення. Останнім ча¬сом допомагають у цій святій справі комп’ютерні технології, зокрема можливість пошуку ін¬формації через Інтернет. Ство¬рено спеціальні програми для аналізу Святого Письма, роз¬роблено словники давньогрець¬кої мови тощо. Стала у приго¬ді видана на компакт-диску електронна «Бібліологія 1.0», створена за участю Одеської богословської семінарії...

— Який висновок Ви зробили в результаті своїх вислідів?

— Той, що Євангеліє написане ще за життя Ісуса. Ключовим моментом Його місії було залишити послання в майбутнє. Тому Він створив групу з кількох осіб, яким доручив письмово фіксувати головні події. Керівником призначив апостола Івана, котрий разом з Петром і Яковом входив до внутрішнього апостольського кола і був посвячений у таємниці Царства Божого.

Остаточне оформлення Євангелія у вигляді чотирьох книг було здійснено незабаром після зустрічі воскреслого Ісуса зі своїми учнями в Галілеї та зіслання на них Святого Духа. Схоже, Ісус сам давав настанови євангелістам, адже в їхніх текстах описано й моменти, що відбувалися без свідків, наприклад, розмова Ісуса з Пилатом. Окрім того, зміст і форма записів свідчать про присутність надлюдської мудрості, фундаментальності, розмаху і прозорливості.

Чотириєвангеліє — цілісний і довершений твір. Суперечності ж «канонічного» тексту — це невідповідності між вставками до нього. Заперечення досконалості Євангелія, тобто богонатхненності, є богохульством — гріхом, який не має прощення.

Фальсифікація Божого Слова є найбрутальнішим проявом брехні, цинізму і лицемірства. Два тисячоліття тому перші християни зіткнулися з доти невідомою, неймовірно підлою духовно-інформаційною зброєю, сама можливість існування якої виходила за рамки мислення нормальної людини. Тож попри Господнє попередження вони не вбереглися від «фарисейської закваски». Спотворення чотирьох євангелій не дозволяло зібрати їх у цілісний текст, що призвело до неповноцінного усвідомлення Доброї Новини. Два тисячоліття християнство розвивалося на основі фрагментарного розуміння Євангелія. Кожен брав з цієї мозаїки те, що йому подобалось, ігноруючи те, що не розумів або не хотів сприйняти. В результаті маємо велику кількість конкурентних і навіть ворожих християнських церков, які, своєю чергою, роздираються внутрішніми суперечностями.

Але ситуація кардинально зміниться після щирого визнання цього факту християнськими громадами і переходу на надійний фундамент очищеного і возз’єднаного Євангелія. Адже Ісус один і Він дав єдине вчення, зафіксоване в цілісній Добрій Новині.

— Чому Євангеліє призначене головно сучасному людству?

— Адресатом Новини про можливість переходу на вищий рівень життєдіяльності, до нової екологічної ніші може бути лише цивілізація, яку потрясають кліматичні й техногенні катаклізми, що спроможні її похоронити. Цивілізація, яка стоїть перед вибором: вмерти або змінитися! А саме це маємо нині. Тоді як два тисячоліття тому не було кризи: Римська імперія ще два століття сходила до піку своєї могутності, європейці ж створювали нові держави (найбільш відома з них — Русь Київська), успішно опановували світ, засіюючи його духовністю, знаннями, технологіями. Криза проявилася лиш у XX столітті братовбивчими світовими війнами, геноцидами, моральним виродженням, екологічними катастрофами.

Добра Новина — це прояв божественного втручання в цей катастрофічний перебіг подій. У ній стверджується, що людина — втілена духовно-божественна сутність і що порятунок людства — в реалізації його боголюдських потенцій. Ця заповідь підкріплена діями Ісуса, який показав, що не треба нічого боятися — ні болю, ні смерті, що людина може взяти під контроль фізичний світ, бо потенційно володіє найбільшою силою всесвіту — вірою.

Взяв інтерв’ю Василь МОРОЗ

ВІД РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ «ГАЛИЧИНА». З 2006-го ми періодично публікуватимемо фрагменти із «Пшениці без куколю». «Галичина» буде першим часописом, який ознайомить своїх читачів з цим непересічним твором. Тож залишайтеся з нами.

-------------------------------------
В тему:

У Галілеї неподалік міста Мегідо віднайшли арійський хрестиянський храм

Нова книга І. Каганця «ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень»

Добра Новина для Четвертого Переходу

Сонячна Революція

МИ, БРАХМАНИ І КШАТРІЇ, або практика Сонячної Революції

СОНЯЧНА МЕРЕЖА: Суспільний проект

Гравець: 
Народний Оглядач

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка