Олег Скрипка сказав, що він і далі збирається бути у опозиції до влади, якщо нова влада нічого не зробить для того, аби українці почали слухали якісну музику та дивитися хороше українське кіно.

Він не хоче бути народним артистом, доки в Україні співатимуть під фанеру, доки культурною політикою в країні займатимуться люди "із поганим смаком".

Бі-Бі-Сі: Олег, чому у перші дні помаранчевої революції Ви часто виступали на Майдані, а потім десь зникли і останнім часом публічно поруч із Віктором Ющенком не з’являлися?

Олег Скрипка: Я не політик. Я зробив свою справу – ми зіграли 30 концертів з Ющенком. Для нас революція почалася ще влітку. І, як ніхто вже не пам’ятає, дуже мало музикантів, артистів і людей підтримували спочатку Ющенка.
Це вже ніхто не пам’ятає, хоча пройшло півроку тільки. Насправді найважче було – це сама кампанія, особливо на Сході України. Треба було спілкуватися і переконувати людей. І з Ющенком тоді було небагато людей.
А потім, підніматися на сцену з Ющенком – це вже справа політиків, і якісь промови штовхати... Під час концерту ми штовхали. І вийшло, що відбувся трішечки музичний переворот – одні люди, які їздили з Ющенком, а трішечки інші люди потрапили на сцену. І я все більше і більше чую: “Да, от ви підтримували, а потім кудись зникли!”.
А навіщо було підніматися на сцену, коли вже і так зрозуміло, коли на Майдані вже було п’ятсот тисяч, а потім мільйон. Наші голоси музичні були потрібні на гарячих точках, таких як апарат Президента, таємний штаб Януковича на вулиці Грушевсього.
Ми там з музикантами, бардами, кобзарями співали. Це ніхто не показував по телевізору, це ніхто не дізнався. Дізналися про людей, які під фанеру стояли на Майдані і співали.

Бі-Бі-Сі: В одному зі своїх недавніх інтерв'ю ви сказали, що зараз Ющенка оточують люди, які не були з ним від початку, а на його бік перейшли вже після того, як стало очевидним, що він переміг. Кого саме ви мали на увазі? Які висновки з цього ви зробили для себе?

Олег Скрипка: Я не хочу уточнювати тому, що, по-перше, мій голос – це голос вопіющего в пустинє, і по-друге, мені все одно більшість не повірять і скажуть, що це – заздрість. В принципі, висновки я вже давно, до революції зробив. Зараз лунає така фраза: “Проти чого ми боролися, на те і напоролися”.
Рок-музика на Україні у дуже несприятливому становищі. У нас мало на це звертають уваги і ми просто б’ємося постійно за ефіри, нас просто немає в ефірах. Прийшла естрада, і знову справу зробили одні, а зайняли передні позиції інші.
Скажімо так, Руслана – вона була радницею Януковича по культурі, це показували по перших каналах. Вона співала з ним “вышел в степь донецкую парень молодой”. Це всі ми дуже швидко забули. І потім коли вона головна дійова особа революції – ну це просто смішно.
І просто багато людей, які були з самого початку, вони ображаються, вони відходять в сторону. І вони вже задумуються, чи варто нам було боротися. Тому що, як естрада тоді гарно себе почувала, так вона і зараз буде. І люди перефарбуються в інші кольори, і знову рок не потрапить на канали, знову буде фанєрна естрада крутитися, і знову нам треба буде платити гроші, чи якісь стосунки, зв’язки.
І ми тому не хочемо входити в тісні і дружні стосунки з людьми при владі. Ми думали, що насправді буде чесна ситуація і чесна конкуренція. А цього, я боюся, знову не відбудеться.

Бі-Бі-Сі: Складається враження, що ви тепер дистанціюєтеся від команди Ющенка...

Олег Скрипка: Ми не дистанціюємося. Я не політична людина, і Фома з “Мандрів” – не політична людина, і “Танки на Мадані Конго” і “Тартак”. Ми – не політики, ми – артисти. Ми хочемо лишатися артистами.
А деякі з музикантів хочуть стати політиками. І, може, вони потраплять в депутати, і їх голос буде почутий, а наші голоси – вони використані, але вони не будуть почутими. От проблема. Я не політик, я не хочу цим займатися.
Я хочу, щоб в нашій країні люди займалися своїми справами – щоби ректори інститутів, чи депутати не співали, щоб ті, хто вміє співати, щоб вони не займалися політикою. Кожен мусить займатися тим, що він гарно вміє робити.

Бі-Бі-Сі: Ви завжди були в опозиції до влади. З приходом “народного президента” Ющенка опозиціонером ви вже не будете?

Олег Скрипка: Я сподіваюся, що у Ющенка, у його оточення особливо, буде достатньо розуму і смаку, щоб наша культура розвивалася дійсно в сторону культури, тому що недостатньо, на приклад, навіть любити українську мову і українську пісню. Треба мати смак і треба любити гарну українську пісню.
Проблема в тім, що сама українська народна пісня, вона набула такої форми, що вона у будь-якої культурної людини викликає огиду. І чому, наприклад, на східній Україні не люблять українську естрадну пісню? Тому що українська естрада дуже поганої якості.
І якщо буде українська культура поганої якості, я перший стану в опозицію до такої культури. І проблема в тому, що багато людей просто перестануть поважати українськість і українську культуру.
У нас на Україні не цінується якість. Є артисти, які дуже якісні, але вони непомітні. Є кобзарі, є музиканти невідомих груп, є барди, які ще грали на першій Червоній Руті, які складають дуже класні українські пісні. Але вони не з’явилися ні на Майдані, їх не чути ні на радіо, ні на телебаченні.

Бі-Бі-Сі: Чому?

Олег Скрипка: Тому, що у нас в Україні не цінується якість. В цих людей немає впливу на суспільство, в них немає грошей, немає знайомств, але в них є великий талант. На сьогоднішній день у нас талант не цінується. І у нас проблема, що навіть слово “талант” ми забули.
Ми сьогодні говоримо про харизму, а харизма і талант – це різні речі. Тому що харизма – це вміння, це талант розштовхувати інших людей локотками, ліктями пробитися на сцену з Ющенком, пробитися в ефір, стати дуже гарним знайомим з якимось випускаючим режисером якогось каналу. І дітки, вони ж вивчають українську культуру, сучасну культуру по такому гатунку.
Я бачив самодіяльність дитячу – вони вже співають пісні отаким чином, і такі пісні. Під фанеру їм вже не соромно співати. Хоча, ну де ми в світі бачили, щоб люди співали під фанеру? Мусять грати живі музиканти. Якщо немає живих музикантів – це караоке. Це не є мистецтво взагалі.

Бі-Бі-Сі: Якби ви стали радником Президента Ющенка з культурних питань, що б Ви порадили йому зробити насамперед у сфері культури?

Олег Скрипка: Я не буду радником Ющенка з культурних питань!

Бі-Бі-Сі: Ну а якби?

Олег Скрипка: По-перше, треба знати і виділити ті стратегічні галузі в культурі, які дійсно важливі. На сьогоднішній день у нас відбувається шовінізм естради. Естрада – це не єдиний вид мистецтва! Це не той вид мистецтва, який мусить формувати культурне середовище.
Світовий досвід показує, що на сьогоднішній день найбільш впливове мистецтво – це кіно. Треба вкладати в українське кіно. У нас немає професіоналів в кіномистецтві. На сьогодні верхню планку в кіно завоювали оці мізерні, позорні, жахливі фільми.
Як кіномистецтво це настільки низький рівень. Але вони знову задають гатунок, і всі люди вже звикли до такого формату.
Але якщо ми порівняємо з номальним кіном, це просто жах! Акцент треба ставити на стратегічних напрямках – це класична музика, це джаз, це українська народна пісня, українська народна культура.
Коли ми робили фестиваль “Країна мрій”, скільки перешкод ми мали від держави. Я ніколи не міг подумати, що з народною українською піснею ми будемо настільки заважати. Таке відчуття, що у нас сталінський режим, що у нас 50-і роки.
Це все залежить від смаку людей при владі – від міністра культури, від радника по культурі, від їхнього смаку.

Бі-Бі-Сі: Під час виборчої кампанії ви спілкувалися з оточенням Ющенка. Які смаки у людей, які претендують на творення культурної політики в Україні?

Олег Скрипка: У політиків просто немає часу набиратися культурної інформації. І, на жаль, на них дуже сильно мають вплив жінки, діти. А жінки, діти, вони теж виховуються у цьому нашому інформаційному, хворому просторі.
Культурний осередок формують ті ж культурні канали, які лили бруд на Ющенка – “1+1”, “Інтер”, “М-1”. Це канали наших відомих і улюблених олігархів, які чи просто свій смак пропагандували, чи просто руйнували українську культуру.

Бі-Бі-Сі: То як ви думаєте, чи зміниться культурно-мистецьке життя в Україні за Президента Ющенка?

Олег Скрипка: Я думаю зміниться, але, на жаль, у нас ще не буде культурної ситуації європейської. Для цього треба, щоб кількість людей з гарним смаком набрала критичної маси. На жаль, в Україні їх дуже-дуже мало. Що б я зробив, якби я був радником?
Я би відмінив всі ці звання антинародних артистів, які на 50 відстотків куплялися за гроші. Сьогодні ті достойні люди, які мають це звання, поряд з іншими людьми, які просто купили його за гроші, чи за якісь там концерти, чи за якісь там коврішкі та бонуси.
Це просто дискредитує звання такого артиста. Тому що, коли я приїжджаю в регіони, мене питають: “А як вас представити? Ви який артист?”. Я кажу: “Я не який артист”.
“А, ну значить ви дійсно ніякий артист. Ви ж не заслужений, не народний артист”. А мені просто соромно бути народним артистом!

Бі-Бі-Сі: Який ваш найяскравіший спогад з часів "помаранчевої" революції?

Олег Скрипка: Ще до революції запало в душу, як нас зустрічали на Західній Україні. Адже наша потенційна аудиторія завжди була на Сході, бо всі хлопці у нашому гурті з Києва, а моє коріння на Полтавщині. Я – типовий східняк, як і Ющенко, до речі.
Мій темперамент східний, і та енергетика, яка є у нашій музиці, вона східно-українська. В принципі, нас любили на Західній Україні – ми співаємо українською мовою. Але для них ми все-таки східняки, тому вони не свої.
І коли ми перед виборами виступали у Чернівцях, у Львові, я зрозумів, що ми тепер набрали вотум довіри в на Західній України. Нас дійсно полюбили, нам повірили і це завдяки Ющенку.
Ну а сльози наверталися на очі вже на Майдані. Це дійсно були важливі, незабутні моменти, які ніхто з нас вже ніколи не переживатиме.
Я багато разів плакав під час революції, тому що ми довгий час жили в країні недовіри до людей, які поряд з нами живуть, невіри. І тут виявляється, що багато гарних, сильних людей, якими можна пишатися. Це дійсно дуже зворушливо.
І я не міг відмовитися від насолоди прийти на Майдан у момент переходу в Новий рік 2005. Я на Майдані був 15 хвилин, але я там зустрів Новий рік. Я не виперся на сцену, я стояв під сценою. Це було потужно, і це було вже як хепі-енд, чи вижимки the best of “помаранчева революція”. Це було ду-у-у-же красиво! Це був гала-концерт революції.

Бі-Бі-Сі: Як ви самі змінилися порівняно з тим, якими були до "помаранчевої революції”?

Олег Скрипка: Я завжди був критиканом. Але тут я зрозумів, що мій голос не єдиний. Нас було МІЛЬЙОН на Майдані таких же, як я. Потім люди до мене підходили і казали: “Чому на сцені грає естрада? Ми мерзнемо, тримаємо прапори день і ніч, а там люди під фанеру грають. Чому немає кобзарів, чому немає стрілецьких пісень, чому немає народної пісні? “
Виявляється, що не один я так думаю, що мусить звучати СПРАВЖНЯ українська пісня, яка не звучить, на жаль, до сих пір. Тому що 90% людей на Україні не знають, що таке справжня українська пісня, досі ця інформація до них не дійшла.
Вони думають, що це лубок, це шароварщина, тілі-тілі-тралі-валі. Вони думають, що це – українська пісня. Вони думають, що Сердючка – це українська пісня, вони думають, що це – Руслана. Але це не є українська пісня, абсолютно. Вона звучить зовсім по-іншому.
Я бачу, що потенційно багато людей готові цю пісню почути, сприйняти. Але тільки треба, я не знаю, що – прийти тепер з багнетами під телебачення і зруйнувати це телебачення і побудувтаи нові канали? “5 канал” – він відіграв велику роль в революції, але там мало хто розуміється на культурі.
На сьогодні дуже важливо формувати культурне суспільство. І цим на сьогодні, на жаль, ніхто не займається. Мало людей, які розуміються в музиці, на приклад. Я не знаю, може, в кіно, в театрі, може, є люди. Але мені серце болить за музику.

Бі-Бі-Сі: Які плани у „Воплів Відоплясова” і у вас особисто на 2005 рік?

Олег Скрипка: Ми хочемо закінчити альбом. Ми півроку не займалися альбомом, ми півроку займалися політикою. Ми знову в жасі від того, що треба робити кліпи, тому що кліпи немає з ким робити. Знову їхати до Москви вже не хочеться, з-за кордону привозити режисерів – це неможливо, це нерентабельно.
Запрошують за кордон, в Америку – не знаю, чи поїдемо. Хочу, щоб улітку знову відбувся фестиваль “Країна мрій”. Я впевнений, що тепер нам буде запалене зелене світло, і умови будуть сприятливими.
Крім того, мені ще перед виборами Ющенко запропонував проект – зібрати народні пісні з батьківщини нашого першого Президента Михайла Грушевського. Він давно хотів випустити таку збірку, тому звернувся до мене по професійну допомогу. А це мене і тоді, і зараз дуже цікавить. Тому зінаюся, це мене відразу і купило. Мені було б дуже цікаво, приємно і важливо це зробити.

Бі-Бі-Сі: А коли вийде ця збірка?

Олег Скрипка: Ми ще не працювали над нею, бо треба ж було перемогти.