Warning: DOMDocument::loadHTML(): Unexpected end tag : p in Entity, line: 92 в simple_table_of_contents_generate_table_of_contents() (рядок 108 із /var/www/vhosts/kth/observer/ar25.org/observer/www/sites/all/modules/contrib/simple_table_of_contents/simple_table_of_contents.module).
Війна в Україні – це надпотужний каталізатор, що прискорює розпад неефективної етатичної диктатури та сприяє народженню республіки – народної держави. У республіці джерелом влади є «демоси» – правильно організовані групи однодумців. Демоси є базовими одиницями, що формують знизу догори багаторівневу систему управління за принципом «копного права». Сучасне націотворення розпочинається з формування екстериторіальних груп за інтересами.
«Сучасна цивілізація – це несформульована угода владоможців, спрямована на задоволення їхніх претензій. Проте ця угода дійсна лише доти, доки не буде укладена нова, щоб здерти з них шкіру»
(Луї Повель і Жак Берж’є, «Ранок магів»).
Україна веде запеклу війну на два фронти: проти вкрай небезпечного зовнішнього ворога та ще небезпечнішого внутрішнього – паразитичної верхівки.
Але це не просто війна за виживання. За її допомогою Всесвіт здійснює ефективний пресинг українського народу – для того, щоб він прийшов у рух, скинув перестарілий цивілізаційний баласт і витворив нову націю з передовою державою.
Є лише два типи держави – етатична та народна. В етатичній державі джерелом влади є панівна верхівка, яка призначає органи влади зверху донизу. В народній державі джерелом влади є організовані групи людей, які формують органи влади знизу догори.
Але чи може джерелом влади бути окрема людина? В жодному разі. По-перше, тому, що людина вкрай обмежена у своєму розумінні життя, відтак у більшості питань є некомпетентною. По-друге, вона засадниче неспроможна усвідомити роботу всього народного організму через величезний розрив між індивідуальним і народним рівнями буття – між системою «людина» і системою «народ». Уявлення про те, що натовп обмежених людей може ухвалювати розумні державні рішення – це обман, який маніпулятивно застосовується етатичною верхівкою для маскування своєї диктатури.
Війна завжди виявляє, витягує на поверхню, загострює та прискорює всі приховані процеси. Нинішня війна показала всю психопатичну потворність та некомпетентність етатичної держави. Де-факто, всі її «гілки влади» та структури переживають прискорений розпад. Це формує сприятливий «перегній» для проростання нової – народної – держави.
Сокупія, Скуфія, Скіфія – держава самоврядних груп
Це традиційний тип держави, який дійшов до нас ще з часів Трипільської цивілізації. Слово «со-купія» означає «об’єднання груп» («со» – спільно, «купа» – група). Йдеться про органічні групи – соціальні організми, в яких усі знають усіх. Найвідомішим прикладом такої групи є традиційне село. Для позначення таких органічних груп застосовувалися терміни «громада» (на санскриті – «грама») та «дем» (давньогрецькою – «демос»). Корінь «дем» вказує на керованість, звідси українське слово «демено», що означає кермо, стерно, штурвал, віжки.
«Сокупа» – це трипільське слово. Давньогрецькою мовою воно передавалось як «скуфія», новогрецькою «скіфія», церковнослов’янською «скуфь». Його латинським відповідником є «республіка» – «річ суспільна», «спільна справа».
Правовою системою сокупії було «копне право» (купне право, право куп, право демосів) – традиційна система народної самоорганізації, початки якої сягають Трипільської цивілізації. Копне право охоплює як самоврядування всередині демосів (органічних груп), так і їх об’єднання в демоси вищого рівня. В результаті держава, сформована на базі копного права, являє собою багаторівневу систему демосів – органічних груп особисто знайомих людей. На кожному рівні ієрархії члени демосів здійснюють спільну діяльність, відтак спроможні адекватно оцінювати одне одного та компетентно обирати кращих.
Демоси – базові одиниці республіки
У зрілому демосі всі знають всіх. Оскільки людина має обмеження на кількість активних соціальних зв’язків, то розмір демосу обмежується так званим «числом Данбара», яке становить від 80 до 200 осіб, в середньому 150. На практиці надійні зв’язки обмежуються сотнею осіб, тому зрілий демос – це традиційна українська сотня.
Ключовою ознакою демосу є наявність лідера, який тримає усіх своїх людей у просторі своєї уваги. Тобто між лідером демосу і його учасниками постійно підтримується прямий особистий зв’язок. Наявність такого безпосереднього контакту й визначає реальну чисельність демосу. Якщо людей стає настільки багато, що лідер їх уже не пам’ятає, то це ясна вказівка на необхідність структурування демосу і формування ним дочірніх структур.
Завдяки такій безпосередній комунікації лідер дбає про всіх членів демосу, а вони дбають про лідера.
Ефективність демосу визначаються кількістю внутрішніх зв’язків. Якщо уявити екстремальну ситуацію, коли члени демосу з сотні осіб не знають нікого, окрім свого лідера, то в такому демосі працює лише сотня зв’язків. Отже, сила такого демосу оцінюється у 100 умовних одиниць. Якщо ж у демосі всі знають всіх, то це 100*100=10000, тобто сила такого демосу вже становить десять тисяч одиниць. З цього випливає, що всі члени демосу зацікавлені у постійній підтримці активних контактів, адже від цього стає сильнішою і вся органічна група, а кожен її учасник.
Структура демосу
Українська традиція дає точні знання щодо керівного ядра демосу – так званої «старшИни». До неї входить п’ятеро осіб, тому керівну структуру демосу позначають словом «квінтет» або «пентагон». Козацька традиція чітко визначає їхні ролі:
голова – лідер (політик, тобто «узгоджувач інтересів», універсальна людина),
писар – мудрець, ідеолог (брахман)
суддя – правник, арбітр (брахман)
осавул – силовик, воїн (кшатрій)
скарбник – господар, економіст (вайш’я).
Наявність керівної структури з п’яти членів основана на психологічній природі людини, адже людина неспроможна одночасно утримувати у своїй увазі більше ніж п’ять об’єктів. Найімовірніше, це спричинено тим, що людина має на руці п’ять пальців. Хай там як, а п’ятірка була базовою організаційною основою і в копному праві (коли п’ять сіл обирали центральне село – «містечко»), і в козацтві, зокрема в діяльності ОУН, низовими одиницями якої були п’ятірки.
Дослідження Євангелія (Доброго Знання) дозволяє виявити ще чотири – жіночі – ролі, які доповнюють чоловічі ролі писаря, судді, осавула та господаря. Це відповідно такі ролі: помічник-адміністратор, дипломат, цілителька, господиня.
Згадана структура відтворюється на всіх рівнях народної держави. Наприклад, коли п’ять чи більше сотенних демосів захочуть сформувати спільний полковий демос, то вони можуть розподілити між собою згадані п’ять ролей. Чітка спеціалізація – це надійна основа для ефективної кооперації.
Три типи демосів
Коли починаємо розмову про демоси як правильно організовані громади, то одразу ж приходять на думку територіальні об’єднання. Проте українська і, загалом, європейська традиція знає три типи громад:
духовні (братства, сестринства, ордени, філософські школи, будь-які групи за інтересами);
ділові (цехи, артілі, торгові компанії);
територіальні (села, міські квартали).
Зазвичай усі ці громади мали комплексний характер, адже передбачали і духовну єдність, і значне «укорінення» в землю. Наприклад, монастир – це і духовна громада, і бізнесовий центр, і землевласник. Або Запорізька Січ – це передусім військово-чернечий орден, але з власною територією та потужною економічною діяльністю.
Завдяки інформаційним технологіям, сучасне націотворення розпочинається з формування екстериторіальних громад за інтересами, тобто духовних громад. Далі йдуть професійні та бізнесові громади, зокрема військові братства та стартапи. По суті, це духовні громади, навіть якщо у них значний економічний компонент. Наприклад, усі успішні стартапи ставлять перед собою духовні цілі, прагнуть «врятувати світ». До цього ж типу належать і освітні центри дистанційного навчання – вони не прив’язані до території.
Коли подібна духовно-бізнесова громада набирає достатньо сили, то вона укорінюється в землю та організує (реорганізує) місцеве населення. Тому починати треба з демосів за інтересами. Найсприятливіше середовище в умовах поточної війни – це військові добровольці та цивільні волонтери.
Ієрархія і варни
Оскільки демоси організовані за певним традиційним українським стандартом, то в ході їх взаємодії формується динамічна республіка. Це природне утворення, що позначається словом «ієрархія», тобто «священний лад». Основою цього священного ладу є формування таких добровільних об’єднань, в яких кожен учасник усвідомлює своє призначення і сам знаходить своє місце.
Як ми вже згадували, п’ять базових ролей у демосі відповідають традиційним індоарійським варнам. Так, писар та суддя – це брахманські ролі, осавул – це кшатрій, а скарбник – господар. Що стосується голови демосу, то, в ідеалі, він має прагнути до універсалізму і перебувати над варнами. В індоарійській та європейській античній традиції ця універсальна варна має назви «ганса», «лебеді», «елбеді», «ельфи» («світлосяйні»).
Наявність такої стандартної варнової структури дозволяє демосам взаємодіяти один з одним не лише через своїх лідерів, а по всім п’яти горизонтальним каналам комунікацій. Це дуже зручно, адже політик ліпше розуміє політика, воїн – воїна, а бізнесмен – бізнесмена.
Понад те, згадана горизонтальна взаємодія формує три арійські варни – брахмани, кшатрії та господарі. Варново структурований народ – це вже нація з власною державою.
Таким чином, у звичаєвих українських демосах закладено потенціал для формування динамічної багаторівневої мережі громад. Така мережа у прадавні часи називалась Сокупією. Сьогодні вона називається Республікою – державою демосів, народною державою.
Висновки
1. Сокупія, тобто Республіка. Стаття розкриває концепцію народної держави (республіки), протиставляючи її «етатичній державі» (державі панівної верхівки) та ґрунтуючись на прадавній українській традиції самоврядування, відомій як Сокупія (Скуфія/Скіфія).
2. Джерело влади. На відміну від етатичної держави, де влада йде згори, народна держава походить від демосів – організованих, самокерованих груп особисто знайомих людей. Окрема людина чи неорганізований натовп не можуть бути джерелом влади через обмеженість і некомпетентність. У демосах природна розумова обмеженість кожної людини компенсується колективним розумом.
3. Концепція демосу. Демос, тобто правильно організована громада, є базовою одиницею народної держави. Його розмір обмежений «числом Данбара» (80–200 осіб, для надійності ~ 100), що забезпечує прямий особистий зв’язок між лідером та учасниками, а також знання всіх про всіх. Сила демосу зростає пропорційно щільності внутрішніх зв’язків.
4. Керівна структура. Керівне ядро традиційного демосу – це квінтет (пентагон) з п’яти осіб, що відповідає людській здатності утримувати в увазі не більше п’яти об’єктів. Ролі чітко розподілені: голова (лідер/політик, над варнами), писар (мудрець/брахман), суддя (правник/брахман), осавул (силовик/кшатрій), скарбник (господар/вайш’я). Можливе доповнення чотирма жіночими ролями.
5. Копне Право та ієрархія. Сокупія/Республіка є багаторівневою системою демосів, організованою на основі традиційного Копного Права. Ця система забезпечує формування органів влади знизу догори та дозволяє адекватно обирати кращих на кожному ієрархічному рівні.
6. Типи громад. Існують три типи громад (демосів): духовні (за інтересами), ділові (професійні) та територіальні (села, квартали). Сучасне націотворення в умовах війни починається з екстериторіальних духовних громад добровольців та волонтерів.
7. Варнова структура та нація. Чітка відповідність ролей у демосі індоарійським варнам (брахмани, кшатрії, господарі) формує варново структурований народ, що є основою для передової нації з власною державою. Горизонтальна взаємодія між демосами по всіх п’яти каналах забезпечує ефективну кооперацію.
8. Війна як каталізатор. Нинішня війна в Україні розглядається як пресинг Всесвіту, що прискорює розпад некомпетентної етатичної держави та створює сприятливий ґрунт для проростання нової, народної держави – республіки демосів.
Відеоогляд статті:
Якщо вас цікавить розвиток цієї теми, ви можете підтримати наш проект щедрими дарами.
Концепція дистиляції знань, що походить зі сфери штучного інтелекту, може стати ключем до особистої трансформації та національного відродження. Подібно до нейромережі, людина може дистилювати власне...
Архаїчні демоси – самокеровані групи «своїх людей»: від священного ладу Трипілля до сучасної республіки та копного права 2.0
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Війна в Україні – це надпотужний каталізатор, що прискорює розпад неефективної етатичної диктатури та сприяє народженню республіки – народної держави. У республіці джерелом влади є «демоси» – правильно організовані групи однодумців. Демоси є базовими одиницями, що формують знизу догори багаторівневу систему управління за принципом «копного права». Сучасне націотворення розпочинається з формування екстериторіальних груп за інтересами.
251118-tilkyvpered.jpg
Зміст
«Сучасна цивілізація – це несформульована угода владоможців, спрямована на задоволення їхніх претензій. Проте ця угода дійсна лише доти, доки не буде укладена нова, щоб здерти з них шкіру»
(Луї Повель і Жак Берж’є, «Ранок магів»).
Україна веде запеклу війну на два фронти: проти вкрай небезпечного зовнішнього ворога та ще небезпечнішого внутрішнього – паразитичної верхівки.
Але це не просто війна за виживання. За її допомогою Всесвіт здійснює ефективний пресинг українського народу – для того, щоб він прийшов у рух, скинув перестарілий цивілізаційний баласт і витворив нову націю з передовою державою.
Є лише два типи держави – етатична та народна. В етатичній державі джерелом влади є панівна верхівка, яка призначає органи влади зверху донизу. В народній державі джерелом влади є організовані групи людей, які формують органи влади знизу догори.
Але чи може джерелом влади бути окрема людина? В жодному разі. По-перше, тому, що людина вкрай обмежена у своєму розумінні життя, відтак у більшості питань є некомпетентною. По-друге, вона засадниче неспроможна усвідомити роботу всього народного організму через величезний розрив між індивідуальним і народним рівнями буття – між системою «людина» і системою «народ». Уявлення про те, що натовп обмежених людей може ухвалювати розумні державні рішення – це обман, який маніпулятивно застосовується етатичною верхівкою для маскування своєї диктатури.
Війна завжди виявляє, витягує на поверхню, загострює та прискорює всі приховані процеси. Нинішня війна показала всю психопатичну потворність та некомпетентність етатичної держави. Де-факто, всі її «гілки влади» та структури переживають прискорений розпад. Це формує сприятливий «перегній» для проростання нової – народної – держави.
Сокупія, Скуфія, Скіфія – держава самоврядних груп
Це традиційний тип держави, який дійшов до нас ще з часів Трипільської цивілізації. Слово «со-купія» означає «об’єднання груп» («со» – спільно, «купа» – група). Йдеться про органічні групи – соціальні організми, в яких усі знають усіх. Найвідомішим прикладом такої групи є традиційне село. Для позначення таких органічних груп застосовувалися терміни «громада» (на санскриті – «грама») та «дем» (давньогрецькою – «демос»). Корінь «дем» вказує на керованість, звідси українське слово «демено», що означає кермо, стерно, штурвал, віжки.
«Сокупа» – це трипільське слово. Давньогрецькою мовою воно передавалось як «скуфія», новогрецькою «скіфія», церковнослов’янською «скуфь». Його латинським відповідником є «республіка» – «річ суспільна», «спільна справа».
Правовою системою сокупії було «копне право» (купне право, право куп, право демосів) – традиційна система народної самоорганізації, початки якої сягають Трипільської цивілізації. Копне право охоплює як самоврядування всередині демосів (органічних груп), так і їх об’єднання в демоси вищого рівня. В результаті держава, сформована на базі копного права, являє собою багаторівневу систему демосів – органічних груп особисто знайомих людей. На кожному рівні ієрархії члени демосів здійснюють спільну діяльність, відтак спроможні адекватно оцінювати одне одного та компетентно обирати кращих.
Демоси – базові одиниці республіки
У зрілому демосі всі знають всіх. Оскільки людина має обмеження на кількість активних соціальних зв’язків, то розмір демосу обмежується так званим «числом Данбара», яке становить від 80 до 200 осіб, в середньому 150. На практиці надійні зв’язки обмежуються сотнею осіб, тому зрілий демос – це традиційна українська сотня.
Ключовою ознакою демосу є наявність лідера, який тримає усіх своїх людей у просторі своєї уваги. Тобто між лідером демосу і його учасниками постійно підтримується прямий особистий зв’язок. Наявність такого безпосереднього контакту й визначає реальну чисельність демосу. Якщо людей стає настільки багато, що лідер їх уже не пам’ятає, то це ясна вказівка на необхідність структурування демосу і формування ним дочірніх структур.
Завдяки такій безпосередній комунікації лідер дбає про всіх членів демосу, а вони дбають про лідера.
Ефективність демосу визначаються кількістю внутрішніх зв’язків. Якщо уявити екстремальну ситуацію, коли члени демосу з сотні осіб не знають нікого, окрім свого лідера, то в такому демосі працює лише сотня зв’язків. Отже, сила такого демосу оцінюється у 100 умовних одиниць. Якщо ж у демосі всі знають всіх, то це 100*100=10000, тобто сила такого демосу вже становить десять тисяч одиниць. З цього випливає, що всі члени демосу зацікавлені у постійній підтримці активних контактів, адже від цього стає сильнішою і вся органічна група, а кожен її учасник.
Структура демосу
Українська традиція дає точні знання щодо керівного ядра демосу – так званої «старшИни». До неї входить п’ятеро осіб, тому керівну структуру демосу позначають словом «квінтет» або «пентагон». Козацька традиція чітко визначає їхні ролі:
Наявність керівної структури з п’яти членів основана на психологічній природі людини, адже людина неспроможна одночасно утримувати у своїй увазі більше ніж п’ять об’єктів. Найімовірніше, це спричинено тим, що людина має на руці п’ять пальців. Хай там як, а п’ятірка була базовою організаційною основою і в копному праві (коли п’ять сіл обирали центральне село – «містечко»), і в козацтві, зокрема в діяльності ОУН, низовими одиницями якої були п’ятірки.
Дослідження Євангелія (Доброго Знання) дозволяє виявити ще чотири – жіночі – ролі, які доповнюють чоловічі ролі писаря, судді, осавула та господаря. Це відповідно такі ролі: помічник-адміністратор, дипломат, цілителька, господиня.
Згадана структура відтворюється на всіх рівнях народної держави. Наприклад, коли п’ять чи більше сотенних демосів захочуть сформувати спільний полковий демос, то вони можуть розподілити між собою згадані п’ять ролей. Чітка спеціалізація – це надійна основа для ефективної кооперації.
Три типи демосів
Коли починаємо розмову про демоси як правильно організовані громади, то одразу ж приходять на думку територіальні об’єднання. Проте українська і, загалом, європейська традиція знає три типи громад:
Зазвичай усі ці громади мали комплексний характер, адже передбачали і духовну єдність, і значне «укорінення» в землю. Наприклад, монастир – це і духовна громада, і бізнесовий центр, і землевласник. Або Запорізька Січ – це передусім військово-чернечий орден, але з власною територією та потужною економічною діяльністю.
Завдяки інформаційним технологіям, сучасне націотворення розпочинається з формування екстериторіальних громад за інтересами, тобто духовних громад. Далі йдуть професійні та бізнесові громади, зокрема військові братства та стартапи. По суті, це духовні громади, навіть якщо у них значний економічний компонент. Наприклад, усі успішні стартапи ставлять перед собою духовні цілі, прагнуть «врятувати світ». До цього ж типу належать і освітні центри дистанційного навчання – вони не прив’язані до території.
Коли подібна духовно-бізнесова громада набирає достатньо сили, то вона укорінюється в землю та організує (реорганізує) місцеве населення. Тому починати треба з демосів за інтересами. Найсприятливіше середовище в умовах поточної війни – це військові добровольці та цивільні волонтери.
Ієрархія і варни
Оскільки демоси організовані за певним традиційним українським стандартом, то в ході їх взаємодії формується динамічна республіка. Це природне утворення, що позначається словом «ієрархія», тобто «священний лад». Основою цього священного ладу є формування таких добровільних об’єднань, в яких кожен учасник усвідомлює своє призначення і сам знаходить своє місце.
Як ми вже згадували, п’ять базових ролей у демосі відповідають традиційним індоарійським варнам. Так, писар та суддя – це брахманські ролі, осавул – це кшатрій, а скарбник – господар. Що стосується голови демосу, то, в ідеалі, він має прагнути до універсалізму і перебувати над варнами. В індоарійській та європейській античній традиції ця універсальна варна має назви «ганса», «лебеді», «елбеді», «ельфи» («світлосяйні»).
Наявність такої стандартної варнової структури дозволяє демосам взаємодіяти один з одним не лише через своїх лідерів, а по всім п’яти горизонтальним каналам комунікацій. Це дуже зручно, адже політик ліпше розуміє політика, воїн – воїна, а бізнесмен – бізнесмена.
Понад те, згадана горизонтальна взаємодія формує три арійські варни – брахмани, кшатрії та господарі. Варново структурований народ – це вже нація з власною державою.
Таким чином, у звичаєвих українських демосах закладено потенціал для формування динамічної багаторівневої мережі громад. Така мережа у прадавні часи називалась Сокупією. Сьогодні вона називається Республікою – державою демосів, народною державою.
Висновки
1. Сокупія, тобто Республіка. Стаття розкриває концепцію народної держави (республіки), протиставляючи її «етатичній державі» (державі панівної верхівки) та ґрунтуючись на прадавній українській традиції самоврядування, відомій як Сокупія (Скуфія/Скіфія).
2. Джерело влади. На відміну від етатичної держави, де влада йде згори, народна держава походить від демосів – організованих, самокерованих груп особисто знайомих людей. Окрема людина чи неорганізований натовп не можуть бути джерелом влади через обмеженість і некомпетентність. У демосах природна розумова обмеженість кожної людини компенсується колективним розумом.
3. Концепція демосу. Демос, тобто правильно організована громада, є базовою одиницею народної держави. Його розмір обмежений «числом Данбара» (80–200 осіб, для надійності ~ 100), що забезпечує прямий особистий зв’язок між лідером та учасниками, а також знання всіх про всіх. Сила демосу зростає пропорційно щільності внутрішніх зв’язків.
4. Керівна структура. Керівне ядро традиційного демосу – це квінтет (пентагон) з п’яти осіб, що відповідає людській здатності утримувати в увазі не більше п’яти об’єктів. Ролі чітко розподілені: голова (лідер/політик, над варнами), писар (мудрець/брахман), суддя (правник/брахман), осавул (силовик/кшатрій), скарбник (господар/вайш’я). Можливе доповнення чотирма жіночими ролями.
5. Копне Право та ієрархія. Сокупія/Республіка є багаторівневою системою демосів, організованою на основі традиційного Копного Права. Ця система забезпечує формування органів влади знизу догори та дозволяє адекватно обирати кращих на кожному ієрархічному рівні.
6. Типи громад. Існують три типи громад (демосів): духовні (за інтересами), ділові (професійні) та територіальні (села, квартали). Сучасне націотворення в умовах війни починається з екстериторіальних духовних громад добровольців та волонтерів.
7. Варнова структура та нація. Чітка відповідність ролей у демосі індоарійським варнам (брахмани, кшатрії, господарі) формує варново структурований народ, що є основою для передової нації з власною державою. Горизонтальна взаємодія між демосами по всіх п’яти каналах забезпечує ефективну кооперацію.
8. Війна як каталізатор. Нинішня війна в Україні розглядається як пресинг Всесвіту, що прискорює розпад некомпетентної етатичної держави та створює сприятливий ґрунт для проростання нової, народної держави – республіки демосів.
Відеоогляд статті:
Застосовуємо досвід далекого минулого для творення близького майбутнього.
Зверніть увагу
Трипільський ультранаціоналізм: дистиляція минулого як соціальна технологія та трамплін до Золотої ери (+подкаст)