Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 4
  • Переглядів: 4

Україна подала позов проти Польщі, Словаччини та Угорщини через заборону імпорту української зерна. Чому це – погане рішення

Замість того, щось стимулювати переробку сільськогосподарської сировини всередині країни та збільшувати додану вартість нашого експорту, Шмигаль вирішив дати заробити юристам. Ситуація в черговий раз демонструє, що в нашій країні немає національних інтересів, а є лише інтереси великого капіталу.

Україна подала позов до Світової організації торгівлі (СОТ) проти Польщі, Словаччини та Угорщини через заборону імпорту української агропродукції, повідомила перша віцепрем’єрка України – міністерка економіки Юлія Свириденко 18 вересня.

Тарас Загородній, керуючий партнер "Національної антикризової групи" вважає, що це – диверсія проти України.

"Замість того, щось стимулювати переробку сировини всередині країни та збільшувати додану вартість нашого експорту, Шмигаль вирішив дати заробити юристам, які це будуть це супроводжувати.

1. Поведінка Польщі – це реакція на неадекват з боку Шмигаля. Це вони допустили, що наше зерно скидали на внутрішній ринок Польщі. Поляки сповідують економічний націоналізм та захищають зайнятість у себе в країні. Вчитися треба. Краще їхати в Варшаву та домовлятися, а не бикувати.

2. Арбітраж, в який збирається подавати Шмигаль, заблокований США і невідомо коли запрацює

3. Навіть якщо і запрацює, то з великою імовірністю ми програємо, оскільки норми СОТ допускають таку поведінку країн у разі загрози національній безпеці та надмірному імпорті", – написав він на своїй сторінці у Фейсбук.

20 вересня прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив про можливе розширення заборони на експорт українських продуктів, якщо Київ продовжить "загострювати конфлікт", пише Gazeta.pl.

"Я попереджаю українську владу: якщо вона буде ескалувати конфлікт, ми додамо більше продуктів під заборону на експорт на територію Польщі", – сказав він.

Він також заявив, що Польща готова й надалі допомагати Україні, але не ціною "дестабілізації польського ринку".

Тарас Загородній написав, як великі аграрні барони діють проти інтересів держави:

"Ситуація довкола відносин с Польщею в черговий раз демонструє, що в нашій країні немає національних інтересів, а є лише інтереси великого капіталу. Зараз такий великий капітал зосереджений в руках великих латифундистів. І в останні роки вони фактично направляють державну політику. Саме в їх інтересах приймався ринок землі. Потім саме в їх інтересах уряд домовлявся про морський коридор. І також про транзит через територію наших сусідів, щоб експортери зерна отримали доступ до морських портів.

А коли ж наші експортери порушили домовленості й зерно почало не доїжджати до портів, а «пропадати» десь на шляху, то експортери почали вимагати в уряду захищати їх інтереси. І зараз через меркантильні інтереси хитрих, але недалекоглядних латифундистів ми можемо посваритись з Польщею. І тут питання навіть не в тому, що поляки – хороші, а українці – погані. І не в тому,  що нам треба наплювати на власні інтереси, бо поляки нам допомагають. Нам в першу чергу необхідно зрозуміти, що критична залежність нашої економіки від зерна – це в першу чергу наша проблема, яку наша влада не змогла вирішити до війни!"

Загородній пише, що експорт зерна з України не є пріорітетом, що треба розвивати переробку. Навіщо конфліктувати з Польщею через напрямок, який не є пріоритетом державного розвитку, питає він.

Він розуміє, що Україні необхідна валютна виручка. Але питає, чи хтось рахував скільки валюти потратила Україна на імпорт палива. Він пропонує те зерно, яке Україна хоче експортувати, переробляти вдома і виробляти біопаливо. Причому створити сотні маленьких і розпорошених підприємств.

"Однак, цим ніхто не займався раніше і не займається зараз. Якби в нашій державі була стратегія розвитку, яка б направляла бізнес в необхідному напрямку розвитку, то такої ситуації б не виникло", – резюмував він.

Наші інтереси: 

Ставимо питання, чому Україна не повинна бути, як раніше, експортером сировини. Чому Україна повинна створювати виробництва всередині країни і виробляти продукцію з доданою вартістю, а не імпортувати італійські спагеті. Чому на українському зерні заробляють усі, окрім українців? Чому за останній рік в європейських торгових мережах продається борошно і крупи, "вироблені в Туреччині", а не вироблені в Україні? Чому Експортери продають зерно за безцінь та ще й не повертають гроші в Україну.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Вгору просування – без краплі вагання!

Динаміка демосів: стартап, ріст, розмноження, омолодження – дороговказ для Aryan Softwerk

Для досягнення режиму керованої молодості – «вічного життя» – демос має бути досить численним. Тож йому треба кількісно зростати, але зростати не механічно, а органічно – як жива істота. Аналогії між...

Останні записи