У 2001 році США увійшли в Афганістан, а у 2003 році – в Ірак. В обох країнах вони намагалися створити нові уряди. При цьому було витрачено величезні гроші платників податків. Але в обох країнах США зазнали невдачі: створені ними системи правління розсипалися, як тільки американці пішли.
Американські військові в Іраку, 2004 рік. AP Photo / Murad Sezer
Чому американці зазнали поразки в цих двох країнах? "Детали" пропонують точку зору сходознавця Мордехая Кейдара, який відзначає, що після невдачі США в Іраку можна було зробити необхідні висновки.
Він вважає, що проблема полягає у тому, що американці не врахували те, що люди в ісламській країні думають зовсім інакше – не так як американці.
«Різниця між американським мисленням і реальністю в мусульманському світі була продемонстрована мені у 2010 році, коли я був запрошений прочитати лекцію на щорічній конференції ASMEA – Асоціації з вивчення Близького Сходу й Африки в столиці США, Вашингтоні, – пише вчений. – На конференції я прочитав лекцію про трайбалізм в Іраку та етнічний поділ в Афганістані як основу реабілітації та відновлення цих двох країн. Це були дні президента Обами, який скликав серію дискусій для обговорення майбутнього американської військової й цивільної присутності в цих двох країнах. Я зв'язався з одним з радників Держдепартаменту США, щоб передати йому ідею про те, що в основі проблем цих двох країн лежить племінне, релігійне та етнічне різноманіття, яке перешкоджало формуванню іракського та афганського народів, тому що люди залишалися в родоплемінних рамках».
Висновок з етноантропологічної ситуації полягає в тому, що єдиний спосіб розв'язати проблеми двох країн – це розділити Ірак і Афганістан за етнічною ознакою на гомогенні одиниці та створити незалежні емірати.
Що спільного в Іраку та Афганістану? Обидві держави були створені британським колоніалізмом, який провів кордон, заснований на інтересах Великобританії, а не на культурних відмінностях корінних народів. Іншими країнами, створеними таким чином британцями, є Судан, Ємен, Нігерія, Кенія, Конго, Руанда й інші.
Їх усіх об'єднує етнічне і племінне різноманіття, яке перетворює ці країни в постійну арену боротьби за владу, що завершується жахливим кровопролиттям і нескінченними громадянськими війнами. Як висновок з невдач, в 60-70-х роках минулого століття Великобританія створила емірати Перської затоки як однорідні країни, що і є причиною їхнього успіху.
Кейдар наводить історичні приклади успіху етнічного поділу – Радянський Союз, Югославія і Чехословаччина, які розпалися близько тридцяти років тому на більш ніж двадцять країн, більшість з яких є досить однорідними етнічно.
«Я рекомендував американському раднику, – пише Кейдар, – застосувати аналогічну модель в Іраку та Афганістані й розділити їх відповідно до етнічних і племінних принципів на однорідні одиниці, які, якби вони захотіли, сформували б федерацію.
Радник в подиві широко відкрив очей і запитав: «Як це? Що ви говорите? Нема іракського народу? Нема афганського народу?»
Я відповів: «Таких народів нема. Те, що є, це держава, а на Близькому Сході держава не означає «народ». В Іраку є араби, курди, туркмени та перси, вони розділені на 74 племені, 10 релігій і велику кількість громад, і в Афганістані є близько десяти етнічних одиниць і племен, є суніти, шиїти та інші».
Радник, не знаючи, що відповісти, назвав Кейдара расистом і залишив зустріч. Поділ Іраку та Афганістану відповідно до поданої Кейдаром концепції ніколи серйозно не обговорювався ані демократичною, ані республіканською адміністрацією, так що проблема полягає не в політичному курсі, а в американському загальнокультурному підході.
Американська нація була побудована іммігрантами, які приїхали в Новий Світ з усього світу. Тому американець вважає, що аналогічний процес може відбутися в будь-якій країні, включаючи Ірак і Афганістан.
Але режим, який американці встановили в Афганістані та Іраку, місцеві жителі не вважали легітимним, він розглядався широкими верствами населення як довга рука невірних. Кожен, хто співпрацював з американцями, точно знає, що з ним зроблять ісламісти, і тому тисячі людей, які допомагали американцям, намагаються врятуватися втечею з Афганістану.
Важливою деталлю є той факт, що Афганській армії, побудованій в останні роки, довелося зіткнутися зі зростаючою військовою потужністю талібів, які отримували велику підтримку населення. Так що американці, нарешті, зрозуміли, що їхній проект не протримається довго.
Майбутнє Афганістану все ще оповите туманом. Є ті, хто намагається надати «Талібану» вигляд людей миру й розвитку, і навіть готові пророкувати про бажання «Талібану» інтегруватися у міжнародну спільноту.
«Я був би дуже радий, якби це було дійсно так, – пише Кейдар. – Але я намагаюся залишатися реалістом і питаю, чи дійсно є зміни в ісламських традиційних поглядах «Талібану». Час покаже, але я не здивуюся, якщо Афганістан повернеться до наркоджихаду (виробництво опіуму для наркотизації невірних), військовому джихаду (допомога терористичним організаціям) і культурному джихаду (усунення всіх західних культурних символів, особливо, прав жінок, які невірні нав'язали Афганістану)».
Наші інтереси:
Зрозуміти, що відбувається в Афганістані. Це – важливо, тому що Україна готується прийняти біженців з Афганістану.
Слухаємо нове озвучення про те, що мовою ефективного спілкування з ангелами буде окультурена українська мова на основі Гіперборійського Сенсара. Її ядро вже формується у вигляді спеціалізованої мови...
Крах політичних націй, або Чому американці зазнають поразки в ісламських країнах?
Світ:
У 2001 році США увійшли в Афганістан, а у 2003 році – в Ірак. В обох країнах вони намагалися створити нові уряди. При цьому було витрачено величезні гроші платників податків. Але в обох країнах США зазнали невдачі: створені ними системи правління розсипалися, як тільки американці пішли.
21082503.jpg
Чому американці зазнали поразки в цих двох країнах? "Детали" пропонують точку зору сходознавця Мордехая Кейдара, який відзначає, що після невдачі США в Іраку можна було зробити необхідні висновки.
Він вважає, що проблема полягає у тому, що американці не врахували те, що люди в ісламській країні думають зовсім інакше – не так як американці.
«Різниця між американським мисленням і реальністю в мусульманському світі була продемонстрована мені у 2010 році, коли я був запрошений прочитати лекцію на щорічній конференції ASMEA – Асоціації з вивчення Близького Сходу й Африки в столиці США, Вашингтоні, – пише вчений. – На конференції я прочитав лекцію про трайбалізм в Іраку та етнічний поділ в Афганістані як основу реабілітації та відновлення цих двох країн. Це були дні президента Обами, який скликав серію дискусій для обговорення майбутнього американської військової й цивільної присутності в цих двох країнах. Я зв'язався з одним з радників Держдепартаменту США, щоб передати йому ідею про те, що в основі проблем цих двох країн лежить племінне, релігійне та етнічне різноманіття, яке перешкоджало формуванню іракського та афганського народів, тому що люди залишалися в родоплемінних рамках».
Висновок з етноантропологічної ситуації полягає в тому, що єдиний спосіб розв'язати проблеми двох країн – це розділити Ірак і Афганістан за етнічною ознакою на гомогенні одиниці та створити незалежні емірати.
Що спільного в Іраку та Афганістану? Обидві держави були створені британським колоніалізмом, який провів кордон, заснований на інтересах Великобританії, а не на культурних відмінностях корінних народів. Іншими країнами, створеними таким чином британцями, є Судан, Ємен, Нігерія, Кенія, Конго, Руанда й інші.
Їх усіх об'єднує етнічне і племінне різноманіття, яке перетворює ці країни в постійну арену боротьби за владу, що завершується жахливим кровопролиттям і нескінченними громадянськими війнами. Як висновок з невдач, в 60-70-х роках минулого століття Великобританія створила емірати Перської затоки як однорідні країни, що і є причиною їхнього успіху.
Кейдар наводить історичні приклади успіху етнічного поділу – Радянський Союз, Югославія і Чехословаччина, які розпалися близько тридцяти років тому на більш ніж двадцять країн, більшість з яких є досить однорідними етнічно.
«Я рекомендував американському раднику, – пише Кейдар, – застосувати аналогічну модель в Іраку та Афганістані й розділити їх відповідно до етнічних і племінних принципів на однорідні одиниці, які, якби вони захотіли, сформували б федерацію.
Радник в подиві широко відкрив очей і запитав: «Як це? Що ви говорите? Нема іракського народу? Нема афганського народу?»
Я відповів: «Таких народів нема. Те, що є, це держава, а на Близькому Сході держава не означає «народ». В Іраку є араби, курди, туркмени та перси, вони розділені на 74 племені, 10 релігій і велику кількість громад, і в Афганістані є близько десяти етнічних одиниць і племен, є суніти, шиїти та інші».
Радник, не знаючи, що відповісти, назвав Кейдара расистом і залишив зустріч. Поділ Іраку та Афганістану відповідно до поданої Кейдаром концепції ніколи серйозно не обговорювався ані демократичною, ані республіканською адміністрацією, так що проблема полягає не в політичному курсі, а в американському загальнокультурному підході.
Американська нація була побудована іммігрантами, які приїхали в Новий Світ з усього світу. Тому американець вважає, що аналогічний процес може відбутися в будь-якій країні, включаючи Ірак і Афганістан.
Але режим, який американці встановили в Афганістані та Іраку, місцеві жителі не вважали легітимним, він розглядався широкими верствами населення як довга рука невірних. Кожен, хто співпрацював з американцями, точно знає, що з ним зроблять ісламісти, і тому тисячі людей, які допомагали американцям, намагаються врятуватися втечею з Афганістану.
Важливою деталлю є той факт, що Афганській армії, побудованій в останні роки, довелося зіткнутися зі зростаючою військовою потужністю талібів, які отримували велику підтримку населення. Так що американці, нарешті, зрозуміли, що їхній проект не протримається довго.
Майбутнє Афганістану все ще оповите туманом. Є ті, хто намагається надати «Талібану» вигляд людей миру й розвитку, і навіть готові пророкувати про бажання «Талібану» інтегруватися у міжнародну спільноту.
«Я був би дуже радий, якби це було дійсно так, – пише Кейдар. – Але я намагаюся залишатися реалістом і питаю, чи дійсно є зміни в ісламських традиційних поглядах «Талібану». Час покаже, але я не здивуюся, якщо Афганістан повернеться до наркоджихаду (виробництво опіуму для наркотизації невірних), військовому джихаду (допомога терористичним організаціям) і культурному джихаду (усунення всіх західних культурних символів, особливо, прав жінок, які невірні нав'язали Афганістану)».
Зрозуміти, що відбувається в Афганістані. Це – важливо, тому що Україна готується прийняти біженців з Афганістану.
Зверніть увагу
Архангел Гіперборії, чат-боти і чат-боги, або Як працювати з духовно-інформаційними роботами (+аудіо)