У лютому 1946 року Державний департамент у Вашингтоні, намагаючись зрозуміти агресивну поведінку СРСР, відправив у посольство США в Москві шифрограму з проханням проаналізувати радянський світогляд та його наслідки для американської політики. Відповідати довелося Джорджу Кеннану, другій людині в посольстві і головному експерту з Росії. І він відповів.
Джордж Фрост Кеннан (англ. George F. Kennan, 1904–2005) – американський дипломат, політолог та історик, архітектор доктрини стримування
Про це пише Джеймс Воррен (James A. Warren) в статті «Як Захід стримував агресію Росії», опублікованій на сайті видання The Daily Beast.
Це була найвідоміша шифрограма в історії американської дипломатії, шедевр з майже 5,5 тисячі слів. Пізнаше, коли адміністрація Трумена погодилася, що «довга телеграма» Кеннана повинна послужити основою для закріплення американської стратегії протистояння радянського експансіонізму, стаття в «Foreign Affairs» представила стратегію стримування. «Джерела радянської поведінки» були опубліковані під псевдонімом «Х» в липні 1947 року, але лаконічний стиль Кеннана викрив особистість автора, який до того моменту вже працював головою нового відділу планування політики в Держдепартаменті.
Кеннан стверджував, що непоступливість Москви була результатом не якихось провокаційних дій з боку західних держав, а глибоко укоріненим комплексом неповноцінності, присутнім в душах російських лідерів протягом сотень років.
«В основі невротичного погляду Кремля на світові справи, – писав він у телеграмі, – лежить традиційне і інстинктивне почуття незахищеності Росії... Вони завжди боялися іноземного вторгнення, боялися прямих контактів між західним світом і своїм власним, боялися того, що може статися, якщо росіяни дізнаються правду про становище всередині країни. І вони навчилися шукати безпеку тільки в терплячій, але смертельній боротьбі за повне знищення суперника, ніколи не шукаючи угод або компромісів».
Як і царям, Сталіну і його політбюро доводилося ставитися до зовнішнього світу як до загрози, тому що нібито злісні наміри іноземців були єдиним виправданням диктатури, без якої вони не вміли керувати, жорстокості і жертв, яких вони вважали обов’язковою вимогою.
Кеннан вважав, що марксистсько-ленінська доктрина лише зміцнила ворожість російських лідерів до західних інститутів, особливо до свободи особистості і вільних ринків, оскільки вони підривали монополію держави як на матеріальні, так і на людські ресурси.
Враховуючи, що кремлівські «політичні заходи – це потік рідини», яка прагне заповнити «кожен куточок і щілину, доступну йому в басейні світової влади», – писав він у «Джерелах радянської поведінки», – американська політика має бути зосереджена на «довготривалому, терплячому, але твердому і уважному стримуванні російських експансіоністських тенденцій» і на «вмілому... застосуванні контрсили в низці постійно мінливих географічних точок, відповідних до змін і маневрів радянської політики».
Найефективніша форма контрсили, на думку Кеннана, це зовсім не військові конфлікти. Саме їх слід було уникати і, ймовірно, можна було уникнути завдяки переважаючій військовій та економічній могутності, а також політичному динамізму Америки і її союзників.
Найефективніша форма протидії – це політична, економічна і моральна сила. Основною метою американської політики має бути зміцнення західних цінностей та інститутів там, де життєво важливим інтересам США безпосередньо загрожує радянська влада або комуністична диверсія.
Якби відкриті суспільства були терплячими, якщо б за допомогою своєї дисципліни і стриманості вони чинили опір зусиллям Москви з розширення, радив Кеннан, радянська система з часом була б дискредитована в очах тих, хто жив під її пануванням, і завалилася б під власною вагою.
Доктрина стримування забезпечила стратегічні основи як доктрини Трумена 1947 року, яка закликала надавати військову та економічну допомогу будь-якій країні, що перебуває під загрозою з боку комуністичної влади, так і Плану Маршалла, який направив близько 12 мільярдів доларів США західноєвропейським урядам, щоб допомогти їм відновити свою зруйновану війною економіку, і витіснити місцеві комуністичні партії, які користувалися значною популярністю в Італії, Франції та в інших державах відразу після війни.
Доктрина продовжувала служити керівним принципом політики США стосовно як Радянського Союзу, так і комуністичних «воєн національного визволення» в таких країнах як Корея і В’єтнам, до тих пір, поки радянська імперія почала розвалюватися в середині 80-х років. 1991 року Радянський Союз дійсно впав, здебільшого під власною вагою, як і передбачав Кеннан.
Чи може режим царя Володимира в Москві спіткати та ж доля? Деякі професійні спостерігачі за Росією вже передбачали це. Імовірний шлях до прискорення повалення режиму Путіна, можливо, полягає у відродженні стратегічної доктрини, вперше оприлюдненої досвідченим дипломатом з Мілуокі більше 70 років тому – пише Джеймс Воррен.
На жаль, автор статті в The Daily Beast проігнорував політику розрядки, яку проводили США від 1969 року – з подачі Генрі Кіссінджера. Першою великою поразкою США внаслідок цієї політики стала війна у В’єтнамі. Ця політика розрядки, тобто замирення з комуністичними режимами, відстрочила розпад СРСР і призвела до економічного, політичного і військового зростання Китаю.
Саме це зростання комуністичного Китаю, його зближення з Росією і формування антиамериканського Континентального блоку знову робить доктрину стримування Джорджа Кеннана надзвичайно актуальною.
Наші інтереси:
Для проектування майбутнього дуже корисний історичний досвід.
Слухаємо нове озвучення про те, що мовою ефективного спілкування з ангелами буде окультурена українська мова на основі Гіперборійського Сенсара. Її ядро вже формується у вигляді спеціалізованої мови...
Доктрина стримування Джорджа Кеннана: нове дихання в сучасній війні цивілізацій
Категорія:
Світ:
Спецтема:
У лютому 1946 року Державний департамент у Вашингтоні, намагаючись зрозуміти агресивну поведінку СРСР, відправив у посольство США в Москві шифрограму з проханням проаналізувати радянський світогляд та його наслідки для американської політики. Відповідати довелося Джорджу Кеннану, другій людині в посольстві і головному експерту з Росії. І він відповів.
190924dzhordzhkennan.jpg
Про це пише Джеймс Воррен (James A. Warren) в статті «Як Захід стримував агресію Росії», опублікованій на сайті видання The Daily Beast.
Це була найвідоміша шифрограма в історії американської дипломатії, шедевр з майже 5,5 тисячі слів. Пізнаше, коли адміністрація Трумена погодилася, що «довга телеграма» Кеннана повинна послужити основою для закріплення американської стратегії протистояння радянського експансіонізму, стаття в «Foreign Affairs» представила стратегію стримування. «Джерела радянської поведінки» були опубліковані під псевдонімом «Х» в липні 1947 року, але лаконічний стиль Кеннана викрив особистість автора, який до того моменту вже працював головою нового відділу планування політики в Держдепартаменті.
Кеннан стверджував, що непоступливість Москви була результатом не якихось провокаційних дій з боку західних держав, а глибоко укоріненим комплексом неповноцінності, присутнім в душах російських лідерів протягом сотень років.
«В основі невротичного погляду Кремля на світові справи, – писав він у телеграмі, – лежить традиційне і інстинктивне почуття незахищеності Росії... Вони завжди боялися іноземного вторгнення, боялися прямих контактів між західним світом і своїм власним, боялися того, що може статися, якщо росіяни дізнаються правду про становище всередині країни. І вони навчилися шукати безпеку тільки в терплячій, але смертельній боротьбі за повне знищення суперника, ніколи не шукаючи угод або компромісів».
Як і царям, Сталіну і його політбюро доводилося ставитися до зовнішнього світу як до загрози, тому що нібито злісні наміри іноземців були єдиним виправданням диктатури, без якої вони не вміли керувати, жорстокості і жертв, яких вони вважали обов’язковою вимогою.
Кеннан вважав, що марксистсько-ленінська доктрина лише зміцнила ворожість російських лідерів до західних інститутів, особливо до свободи особистості і вільних ринків, оскільки вони підривали монополію держави як на матеріальні, так і на людські ресурси.
Враховуючи, що кремлівські «політичні заходи – це потік рідини», яка прагне заповнити «кожен куточок і щілину, доступну йому в басейні світової влади», – писав він у «Джерелах радянської поведінки», – американська політика має бути зосереджена на «довготривалому, терплячому, але твердому і уважному стримуванні російських експансіоністських тенденцій» і на «вмілому... застосуванні контрсили в низці постійно мінливих географічних точок, відповідних до змін і маневрів радянської політики».
Найефективніша форма контрсили, на думку Кеннана, це зовсім не військові конфлікти. Саме їх слід було уникати і, ймовірно, можна було уникнути завдяки переважаючій військовій та економічній могутності, а також політичному динамізму Америки і її союзників.
Найефективніша форма протидії – це політична, економічна і моральна сила. Основною метою американської політики має бути зміцнення західних цінностей та інститутів там, де життєво важливим інтересам США безпосередньо загрожує радянська влада або комуністична диверсія.
Якби відкриті суспільства були терплячими, якщо б за допомогою своєї дисципліни і стриманості вони чинили опір зусиллям Москви з розширення, радив Кеннан, радянська система з часом була б дискредитована в очах тих, хто жив під її пануванням, і завалилася б під власною вагою.
Доктрина стримування забезпечила стратегічні основи як доктрини Трумена 1947 року, яка закликала надавати військову та економічну допомогу будь-якій країні, що перебуває під загрозою з боку комуністичної влади, так і Плану Маршалла, який направив близько 12 мільярдів доларів США західноєвропейським урядам, щоб допомогти їм відновити свою зруйновану війною економіку, і витіснити місцеві комуністичні партії, які користувалися значною популярністю в Італії, Франції та в інших державах відразу після війни.
Доктрина продовжувала служити керівним принципом політики США стосовно як Радянського Союзу, так і комуністичних «воєн національного визволення» в таких країнах як Корея і В’єтнам, до тих пір, поки радянська імперія почала розвалюватися в середині 80-х років. 1991 року Радянський Союз дійсно впав, здебільшого під власною вагою, як і передбачав Кеннан.
Чи може режим царя Володимира в Москві спіткати та ж доля? Деякі професійні спостерігачі за Росією вже передбачали це. Імовірний шлях до прискорення повалення режиму Путіна, можливо, полягає у відродженні стратегічної доктрини, вперше оприлюдненої досвідченим дипломатом з Мілуокі більше 70 років тому – пише Джеймс Воррен.
На жаль, автор статті в The Daily Beast проігнорував політику розрядки, яку проводили США від 1969 року – з подачі Генрі Кіссінджера. Першою великою поразкою США внаслідок цієї політики стала війна у В’єтнамі. Ця політика розрядки, тобто замирення з комуністичними режимами, відстрочила розпад СРСР і призвела до економічного, політичного і військового зростання Китаю.
Саме це зростання комуністичного Китаю, його зближення з Росією і формування антиамериканського Континентального блоку знову робить доктрину стримування Джорджа Кеннана надзвичайно актуальною.
Для проектування майбутнього дуже корисний історичний досвід.
Зверніть увагу
Архангел Гіперборії, чат-боти і чат-боги, або Як працювати з духовно-інформаційними роботами (+аудіо)