Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
460

Трагедія переможців. Переможна більшість ніяк не може звикнути до думки, що вона більшість

Моя оцінка корисності цієї статті: 
4 - Дуже важливо

Людська природа влаштована так, що ми співчуваємо тим, хто опинився в меншості. Будь-яка війна у своєму інформаційному вимірі ‒ це теж битва за право вважатися меншістю.

Про це у своїй статті "Трагедія переможців" пише Павло Казарін спеціально для Крим.Реалії.

Росія переконує своїх громадян, що протистоїть гігантському ліберальному чудовиську, яке мріє зруйнувати духовні скріпи. І, водночас, розповідає про те, що «ЛДНР» ‒ це благородні «чегевари», які борються проти «київської більшості».

Більшістю бути некомфортно.

Цей статус накладає відповідальність. Позбавляє комфорту непричетності. 

Ті, хто вважав себе в опозиції до влади ‒ болісно звикають до нового статусу. Зовсім недавно вони були одинаками, які билися зі стоголовим чудовиськом. Яке, до того ж, злостиве та відгавкується. З того боку барикад була влада, ботоферми та консервативний триптих президентських гасел. У сутичці з більшістю було не соромно програти. Але раптово вони перемогли.

Меншість перестала бути меншістю. Причому перестала нею бути з розгромним рахунком. Жодних півтонів. «Повстанців» виявилося втричі більше ‒ хоч в абсолютних цифрах, хоч у відносних. На кожного, хто проголосував за владу, припадає троє тих, хто проголосував проти. Навіть більше того ‒ пан дракон визнав свою поразку та привітав Ланселота з перемогою.

Як тепер жити взагалі?

Інерція дає про себе знати. Соцмережі вправляються у дотепності щодо горезвісних 25%. Підозрюють у спробах залишити за собою статус «совісті нації». Вимагають покаяння та навипередки намагаються позбавити їх права на сакраментальне «я ж казав».

Тільки все це не змінює одного простого факту. Більшість ‒ це відтепер ви.

Мотиви, через які ви ставили хрестик у бюлетені, не мають особливого значення. Не важливо ‒ голосували ви проти старого чи за нове. Активно топили всю кампанію за свого кандидата чи агітували проти чужого. Відкрито носили прапори майбутнього переможця чи займалися партизанщиною під гаслами «нейтралітету». Це все тепер не має особливого значення. Ви перемогли. Вітаю.

І спостерігатиму тепер за тим, як ви станете дезертирувати з переможного табору. І ви будете це робити навіть не тому, що нова команда стане «чинити погане». Ви будете тікати лише тому, щоб і надалі прикидатися меншістю. Щоб і надалі не знімати біле пальто і не злазити з морально-етичного п'єдесталу. Зрештою, звичка ‒ страшна штука, правда?

В усіх іронічних текстах щодо 25% чується все та ж інтонація. Дисидентські нотки. Саркастична зарозумілість. Моральна перевага носіїв своєї незгоди. Тільки в тому й штука, друзі, що всього цього у вас більше нема. Ваша різнорідна коаліція отримала перемогу. Тиран повалений. Деспот переможений. Добро перемогло й тепер приречене доводити, що буде, як мінімум, меншим злом.

25 відносних відсотків або 15 абсолютних ‒ це зовсім не совість нації. Не «сіль землі», не «еліта» і не «аристократи». Це лише меншість. Та сама, якою ви перестали бути.

Це важка ноша. Перший час ви виправдовуватимете негаразди «попередниками». Потім ‒ станете говорити про те, що альтернатива була б ще гіршою. Але рано чи пізно вам захочеться знову змінити оптику. Опротестувати статус, піти в опозицію, відхреститися від перемоги.

Тільки, вибачте, але ця ніша вже зайнята.

Наші інтереси: 

Загальне виборче право не працює, тому що не всі виборці є відповідальними за свій голос.

Підписуюсь на новини

Коментарі

Зображення користувача Костянтин Струк.

Павло Казарін, як завжди, видає дуже сильні в інтелектуальному плані тексти. Це робить йому шану як політологу і публіцисту. Але що з того?
Кожен із нас, обстоюючи право на власну думку, починає сприймати думку іншої людини - ким би вона не була, - як щось цілком чуже (якщо не сказати вороже). Не знаю, чи це біда, чи законне право на своє.
Перший абзац - цілком мій, бо я знаю стиль пана Казаріна і він мені подобається. Останній абзац - стиль думок мого імовірного опонента: "А хто такий цей Казарін? Та ні, я не дивлюся ICTV, я дивлюся Інтер!"
Нажаль.

Поки дихаю - сподіваюсь!

Зображення користувача Володимир Федько.

Цитата:
Перший час ви виправдовуватимете негаразди «попередниками». Потім ‒ станете говорити про те, що альтернатива була б ще гіршою. Але рано чи пізно вам захочеться знову змінити оптику. Опротестувати статус, піти в опозицію, відхреститися від перемоги.

Тільки, вибачте, але ця ніша вже зайнята.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Костянтин Струк.

Що не кажіть, в опозиції бути вигідніше!

Поки дихаю - сподіваюсь!