Зображення користувача Оксана Колосовська.
Оксана Колосовська
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Занепад міфів. Війна Росії проти України показала сутність російських інтелектуалів

Спецтема:

Російсько-українська війна, що почалася в її гарячій фазі в 2014 році, посприяла ерозії і руйнуванню багатьох доволі сталих міфів про відносини Росії і України,  зруйновано, зокрема міф про російську інтелігенцію, про те, що вона мало не «совість людства», не кажучи вже про «совість російської нації». 

Цей міф створювався зусиллями самої російської інтелігенції, що не гребувала саморекламою і самовихвалянням, протягом щонайменше двох століть. Сюди ж належить відома теза письменника Федора Достоєвського про нібито «всесвітню чуйність» російської людини…

Холуйське захоплення діями диктатора

Агресивна війна проти України стала для російських інтелектуалів своєрідною «перевіркою на вошивість», якої вони в абсолютній більшості не витримали.

Холуйське захоплення діями диктатора, радість від загарбання чужого, страх мати власну думку (інакшу, ніж у плебсу), цілковита духовна і соціальна залежність від начальства показали справжнє обличчя російської інтелігенції (що робить честь тим поодиноким порядним її представникам, що не побоялися стати сучасними російськими інакодумцями).

Власне, й раніше в середовищі інтелектуальних діячів Росії виникали підозри й прозріння на цей рахунок.

Ось що писав про російську інтелігенцію такий її не найгірший репрезентант як Антон Чехов: «Я не вірю в нашу інтелігенцію, лицемірну, істеричну, невиховану, ледачу, не вірю навіть, коли вона страждає і скаржиться, бо її гнобителі виходять з її ж таки власних надр. Уся інтелігенція винувата, вся, мій добродію. Поки ще це студенти і курсистки – це чесний, хороший народ, це надія наша, це майбутнє Росії, але варто лише студентам і курсисткам вийти самостійно на дорогу, стати дорослими, як і надія наша і майбутнє Росії розвіюються як дим і залишаються на фільтрі самі лише доктори-власники дач, неситі чиновники, інженери-крадії».

Нинішній освічений клас Росії блискуче підтвердив цю думку Чехова. Письменники, художники, кінематографісти, музиканти, вчені, лікарі, викладачі писали сотні листів із підтримкою агресивної політики Кремля. Нездоланним іспитом для них став «Крим – наш».

Крах російської демократії

Цей іспит остаточно викрив тих російських інтелектуалів, які десятиліттями плекали свою демократичну репутацію. Хоча й раніше за ними помічали деякі шовіністично-імперські прояви.

Проте Крим змусив їх розкритися, бо то була ситуація екзистенційного вибору між добром і злом. Деякі російські демократи намагалися і намагаються «пройти між крапельками», мовляв, агресія проти України, загарбання її територій – це погано, але все ж таки добре, що Крим – наш і Росія від цього виграла.

Ось «реєстровий російський ліберал» Леонід Гозман пише: «Якби в Криму було проведено процеси, аналогічні тим, котрі пройшли в Шотландії і в Каталонії, прихильники незалежності, а, може, навіть прихильники приєднання до Росії, перемогли б».

Отже, треба було забрати півострів, але не так брутально, треба було зарізати Україну не боляче, інтелігентніше, естетичніше. В цьому вся російська інтелігентська демократія, яка вона є. Вже не кажучи про те, що процеси, на відміну від акцій, ніким не провадяться, вони відбуваються стихійно і спонтанно. Та й ні в кого немає сумнівів, що є такі окремі народи як шотландці та каталонці зі своїми особливими культурами, історіями, менталітетом.

«Кримського народу» ж немає і не було, як немає і не було народу «донецького» і «луганського». Таким чином, «демократичний» пан Гозман продемонстрував цілком імперську хтивість, жодним словом не згадавши єдиний цілісний народ на півострові – кримськотатарський, який єдиний має законне право на національне самовизначення.

А «остання надія російської демократії» Олексій Навальний, визнавши незаконність російського загарбання Криму, водночас заявив, що «Крим – не бутерброд», щоб його передавати з рук у руки.

Себто, коли його окупувала Росія, Крим був таким бутербродом», а щойно постала проблема повернення його законному власникові, то Крим негайно «бутербродом» бути перестав…

Навальний, про якого за кілька днів до смерті в інтерв’ю виданню Дмитра Гордона екс-депутат Держдуми Росії заявив: «Не обманюйте себе. І українцям дуже раджу теж не обманювати себе. Крим лишиться частиною Росії і в близькому майбутньому не стане частиною України».

У такому ж дусі висловився ще один російський демократ Михайло Ходорковський: «За демократичної системи, яку я хотів би бачити в Росії, Крим Україні повернути не вдасться».

Отже, колишній олігарх і путінський в’язень мріє про «демократично-шовіністичну імперію», що має за будь-яку ціну вберегти все загарбане в сусідів, імперію, для якої міжнародне право (як і кордони інших держав) нічого не означатиме. Себто він також переконаний, що загальні правила світового порядку на ту нову-стару Росію не мають поширюватися.

А ще одна російська «демократка» Ірина Хакамада захоплено вигукнула про «геній» диктатора: «Крим перейшов до Росії мирно і спокійно, і Путін професійно розіграв цей бліцкриг». Її навіть не лякає, що останнє слово її репліки цілком однозначно ставить Путіна на одну дошку з іншим політиком, який так само вдало починав свої бліцкриги, але дуже погано закінчив…

Що ж робити?

Усупереч антиукраїнським заявам російських «демократів», українці повернуть собі свої землі, збудують потужну й ефективну державу, але за однієї неодмінної умови: цілковитої відмови від проросійських ілюзій, від наївної і згубної віри в «братню Росію», котра для українців такою не була, не є і не буде ніколи, від сподівань (а це притаманно певній частині української інтелігенції) на «демократичну російську інтелігенцію», на «спільну історію» (хіба у колонізатора і колонізованого може бути спільна історія у високому сенсі цього слова?), на «добрий російський народ», який фундаментально відрізняється від своєї недоброї влади, від усього того пропагандистського імперського мотлоху, яким так щедро засмічені голови мільйонів українців.

Які ще жахіття треба пережити українському народові щоб назавжди перекреслити імперські міфи у своїй свідомості?

P.S. Щойно дописав статтю, як в інтернеті з’явилася інформація про репліку Ходорковського на вимогу українського блогера Олександра Пруткова говорити «в Україні», а не «на Україні». Цитую цю репліку мовою оригіналу: «Разучитесь преподавать нам правила нашего языка. Признаете вторым государственным – будем обсуждать». Як зауважив інший український блогер Петро Олещук, «Ходорковський все думає, що його «покличуть на царство» і вживається у роль. Хамло імперське».

До речі, про правила мови. Пушкін і Герцен писали «в Україну», а Путін і Ходорковський – «на Україну»…

Ігор Лосєв – кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології НаУКМА

Наші інтереси: 

Міфів треба позбуватись. Тим більше, що життя надало чимало доказів того, що це справді МІФИ.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

«Євангеліє Ісуса Хреста» (Львів, «ПІРАМІДА», 2017 - 596 с. Зладив Ігор Каганець)

Яскравий подарунок для тих, кого любимо – «Євангеліє Ісуса Хреста» (Ігор Каганець, 2017)

Даруючи книги, ми розширюємо коло однодумців. Для придбання цієї книги насамперед треба визначитися з варіантом палітурки книжки (тверда чи м’яка) і кількістю примірників, порахувати загальну...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Для України найкращим президентом Московії є Путін. Персоніфіковане зло. Щодо нього в українців і на Заході вже нема ілюзій. Якщо замість нього прийде хтось з ліпшим іміджем - матимемо додаткові проблеми.

Майя Українська каже:
Дякую. Дозвольте ще запитання. Б.Немцов під час бесіди на телешоу висловлював таке; " Продайте нафтогазпроводи Росії." - ?!, " Через 8-10 років все одно будуть непридатними." Патріотизм чи антитеза? Про територію для обслуговування він змовчав та і за інфраструктуру вздовж.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Коментарі

Зображення користувача Майя Українська.
0
Ще не підтримано

Дякую. Дозвольте ще запитання. Б.Немцов під час бесіди на телешоу висловлював таке; " Продайте нафтогазпроводи Росії." - ?!, " Через 8-10 років все одно будуть непридатними." Патріотизм чи антитеза? Про територію для обслуговування він змовчав та і за інфраструктуру вздовж.

Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Для України найкращим президентом Московії є Путін. Персоніфіковане зло. Щодо нього в українців і на Заході вже нема ілюзій. Якщо замість нього прийде хтось з ліпшим іміджем - матимемо додаткові проблеми.

Майя Українська каже:
Дякую. Дозвольте ще запитання. Б.Немцов під час бесіди на телешоу висловлював таке; " Продайте нафтогазпроводи Росії." - ?!, " Через 8-10 років все одно будуть непридатними." Патріотизм чи антитеза? Про територію для обслуговування він змовчав та і за інфраструктуру вздовж.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Майє, Ти вірно зрозуміла "задум" Нємцова! ))

Ось кілька цитат "в тему":

Цитата:
"Не обнадіюй ти себе, брате у Хресті" (І.В.Тальков)

2) Згадалося із репертуару сатирика Імперії Є.Петросяна

Цитата:
"- Один орендар каже: Дайте мені в оренду метр державного кордону! Зрозумів у чому фікус-пікус? Метр! Щоб чемодан проходив."

Майя Українська каже:
Дякую. Дозвольте ще запитання. Б.Немцов під час бесіди на телешоу висловлював таке; " Продайте нафтогазпроводи Росії." - ?!, " Через 8-10 років все одно будуть непридатними." Патріотизм чи антитеза? Про територію для обслуговування він змовчав та і за інфраструктуру вздовж.

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Володимир Самотий.
0
Ще не підтримано

Навальний живий, може Ви мали на увазі Немцова?

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Ходорковський мало посидів у таборі... Це видно з того, що не порозумнішав!

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Російська демократія, а також логіка, совість і здоровий глузд закінчуються там, де починається українське питання.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Аватар Арій.
0
Ще не підтримано

Можна сказати компактніше:
Вся москальська премудрість закінчується там, де починається українське питання. ;)
P.S. Слово «премудрість» можна писати в лапках, а можна і без: так і так буде правильно.

<b>За добро заплатимо добром,</b>
<b>а за зло — по-справедливості.</b>

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

1) Розвінчання "спільної історії" гарно провадить Володимир Броніславович Білінський - вісім томів аргументів уже!
2) Як можна народ розглядати у відриві від влади з якого вона і постала?! Воістину "Кожен народ має владців такими, яких він і заслуговує". Ну, або "Всяка влада від Бога" - кого більше("бог" = "багато") - така і влада. Україна не виняток, до слова, тому формуймо правильну більшість і Бог "дасть" нам ПРАВильну владу (читай "узаконить")!

Цитата:
Усупереч антиукраїнським заявам російських «демократів», українці повернуть собі свої землі, збудують потужну й ефективну державу, але за однієї неодмінної умови: цілковитої відмови від проросійських ілюзій, від наївної і згубної віри в «братню Росію», котра для українців такою не була, не є і не буде ніколи, від сподівань (а це притаманно певній частині української інтелігенції) на «демократичну російську інтелігенцію», на «спільну історію» (хіба у колонізатора і колонізованого може бути спільна історія у високому сенсі цього слова?), на «добрий російський народ», який фундаментально відрізняється від своєї недоброї влади, від усього того пропагандистського імперського мотлоху, яким так щедро засмічені голови мільйонів українців.

3) Досить вже жахіть! Українцям треба пережити зміну в усвідомленні власної історії, щоб "перекреслити імперські міфи у своїй свідомості".
!Хай шкільний курс історії будується на справжньому аналізі фактографічного матеріалу! На допомогу і за основу: "Країна Моксель, або Московія" (три томи), "Москва ординська" (два томи), "Україна - Русь" (три томи).

Цитата:
Які ще жахіття треба пережити українському народові щоб назавжди перекреслити імперські міфи у своїй свідомості?

4) Та все вони так кажуть! ;-) (смайлик "Підморгування")

  • «в Україну» - це коли йдуть в гості, зайшовши в дім господаря поклонитися і перехреститися на ікони, подякувати за гостину і розпрощавшись тихенько піти маючи надію, що господар буде РАДий тебе ще бачити! )))
  • «на Україну» - це коли Андрій Боголюбський і "прочая, прочая, прочая" "ім же нєсть чісла" вдираються без попередження в чужий дім, їдять-п'ють-ночують, господар довгий час працювати не в змозі, бо "гості гостюють", а коли їм зауважує про це, "гості" б'ють господара у чоло, забирають його жону й ікони, а хату спалюють і пруться додому "бравимі рєбятушкамі" по дорозі ще й грабуючи хати і інших сусідів

Московитам не втямки, що "Іду на ви" Святослава Великого означало офіційне оголошення війни, фактично запрошення на герць, лицарську звитягу. А чому "не втямки"? Бо "правіла нашего языка" їм сформовано з нашої мови українцем Феофаном Прокоповичем, який "Пише на замовлення царя [Петра І] книги «Апостольська географія», «Коротка книга для навчання отроків», «Духовний регламент» 1720", наївно понадіявшись зайнятися просвітництвом Московії ((...
І тут я щиро підтримую думку Миро Продума про те, що "Якщо замість нього [Путіна] прийде хтось з ліпшим іміджем - матимемо додаткові проблеми", бо ця хвороба ("московство") не лікується звичайними методами! Лише надзвичайними! Правила нормальної змагальності - "Не послабленням супротивника, а власним посиленням", якось так... червонію, що не можу відповідати за точність цитування... Миро, допоможи!!! )) - слід розвернути у свій бік: "Посиленням себе" за заповіддю Ісуса Хреста "Тож будьте досконалі [ставайте такими], як Батько ваш небесний досконалий."

Цитата:
До речі, про правила мови. Пушкін і Герцен писали «в Україну», а Путін і Ходорковський – «на Україну»…

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)