Я до тебе іду крізь віки та еони, мій милий!

Ти до мене летиш крізь світи на зоряних вітрилах!

Відчуваю сей жар, сей вогненний потік через простір,

І вдивляюся в небо, й чекаю тебе на порозі…

Я до тебе іду через всі свої клопітні будні!

Ти до мене летиш понад всякі кордони облудні!

І ми сходимось в точці, де мають зустрітися двоє.

Зайві речі й слова – просто явлена вишняя воля…

Я до тебе так йшла – навіть бігла босоніж по снігу!

Ти до мене летів на могутніх упевнених крилах!

Я чекала незнаного тебе, та серце вже знало…

Бо відкрилось тобі. Бо відчуло. Воно вже кохало…

Рада Сонячна (Наталка Артанія Кобза)