Ідеальний пацієнт сучасної медицини: вічно хворий, довгоживучий, платоспроможний

Так чому існує така надлишкова різноманітність фармацевтичних препаратів? Кому це вигідно? І для кого небезпечно?

Лікар - не цілитель, а дилер

Пройшли ті часи, коли лікар міг самостійно виготовляти мікстури й порошки. Сучасні лікарі володіють досить обмеженими (в залежності від країни, де вони здобували освіту) знаннями в галузі медичної хімії. Знаючи досить багато про функціонування людського організму і його проблеми, лікарі при цьому мало знають про механізм дії ліків. При цьому варто подивитися правді в очі: чим старший лікар, тим більш серйозно він відстав від життя. Ви всерйоз вважаєте, що лікар з дипломом 70-х років 20 століття знає властивості всіх цих 12 тисяч нових ліків?

На жаль, лікарі - в кращому випадку самі жертви реклами цілющих властивостей нових препаратів. А в гіршому - свідомі розповсюджувачі продукції тієї або іншої компанії, що мають частку від продажів ліки. В обох випадках роль лікаря стає суто пасивною, він не лікує, а просто вибирає препарат, який, як йому сказали в рекламі, працює.

«Негативні ліки»

Всі види лікарських препаратів засновані на реактивному, «негативному» принципі дії. Антибіотики, протизапальні і болезаспокійливі засоби, препарати для зниження тиску, протиатеросклеротичні засоби, антидепресанти і транквілізатори, протипухлинні засоби - всі ці препарати лікують (з більшим чи меншим успіхом) хворобу, що вже виникла. Виходить дивна ситуація: жахливим ударом по прибутках усіх фармацевтичних компаній світу стала б поява ліків, які б реально запобігали захворюванню, а не боролися з ними постфактум. Тому немає нічого дивного в тому, що таких препаратів і не виникає.

Адже це дивно! Біохімія, генетика та нанотехнології досягли вражаючих висот: розшифровано геном людини, в лабораторних умовах виходять чудові результати боротьби з раком у тварин. А в реальності ми змушені купувати десять різних марок протизастудних сиропів з одним і тим же парацетамолом. Ніяких вражаючих проривів у цій області немає. Все як в анекдоті: якщо лікувати застуду - видужаєш за тиждень, а якщо не лікувати - прохворієш цілих сім днів.

Здається, що людство в цілому стало здоровішим - адже в середньому збільшився термін життя людей. Але чому б всерйоз не подивитися на якість цього життя? Так, медицина і ліки тепер можуть підтримувати існування 90-річних старців. Але це вигідно насамперед виробникам ліків - чим довше живе людина, тим більше грошей вона віддає за підтримання свого життя. Тому їх ідеал: вічний хворий, платоспроможний... Ліки в такій ситуації і не повинні по-справжньому зцілювати. Адже тоді не стане хворих і впадуть прибутки фармацевтів.

Фармацевтичний спрут

«Sandoz», «Ciba Geidy», «Hoffmann La Roche», «Bayer» - ці фармацевтичні компанії родом зі Швейцарії, але вони давно стали транснаціональними корпораціями. Саме в їхніх руках перебуває більшість патентів на використання тих чи інших хімічних речовин в медичних цілях. Експерти саме цих компаній є радниками політичних сил та органів влади різних держав у питаннях медицини та охорони здоров'я. Вони радять, які ліки можуть бути внесені до реєстру дозволених до реалізації в тій чи іншій країні, а які - ні. При цьому, зрозуміло, вони роблять це у своїх інтересах.

Тут і відкривається вже нова для сучасного світу корупційна зв'язка політиків і фармацевтів. Про здоров'я населення ніхто не думає, коли можна успішно маніпулювати його страхом за власне життя. Багато хто пам'ятає  істерію з вірусом грипу H1N1 («свинячий грип») у 2009 році. Тоді в Україні захворіло лише кілька людей (притому достеменно невідомо - чи «свинячим»), але це не завадило політичному лобі певних фармацевтів моментально продавити закупівлю дорогих ліків і вакцин для всього населення, що вилилося в десятки мільйонів доларів. Правда, вакцини виявилися малоефективними, але до моменту виявлення цього факту істерія вже спала, і ніхто не став сильно переживати.

Ліки можуть тільки тоді продаватися в аптеках, коли вони будуть ліцензовані державою. І дика цифра в 12 000 препаратів (замість 200) ясно говорить про те, що хтось дуже добре гріє на цьому руки.