Народний Оглядач

Попередні статті:

Хула проти Святого Духа – інформаційна зброя дітей диявола
Спецоперація арійських брахманів
Остання хуцпа голого короля

Як ми вже знаємо, релігія – це шлях до «ре-лиги», тобто відновлення зв’язку між людиною (дослівно – «гравцем»), її втіленою божественною сутністю (частинкою Бога-Творця) і Всесвітом (творінням Бога-Творця). Тому шлях релігії має дві складові: внутрішню і зовнішню.

– Навіщо людині відновлення зв’язку?

Для того, щоб досягнути щастя. Відновлення зв’язку з божественним Я (внутрішнім космосом) дає людині абсолютне здоров’я, ясне мислення, радість кожної миті життя. Відновлення зв’язку з Усесвітом (зовнішнім космосом) дає можливість керувати навколишнім світом, панувати над природними стихіями, словами Євангелія – «пересувати гори».

– Наскільки ефективними релігіями є іудохристиянство, буддизм, іслам, іудаїзм?

У точному сенсі цього слова вони взагалі не є релігіями. Ці конфесії не визнають людину втіленою божественною сутністю, тож навіть не ставлять питання про необхідність відновлення зв’язку. Це логічно: нема сенсу шукати зв’язок з тим, що не визнається.

– Якій людині відкривається релігійний шлях?

Шлях релігії завжди відкритий для людей, які прагнуть розвитку, самовдосконалення, осягнення сенсу життя, творення гармонії і краси. Такі люди називаються шляхетними. Тому релігійна людина – це завжди людина сонячна і шляхетна. В даному контексті, слова «релігійний», «сонячний», «шляхетний» і «арійський» є синонімами.

– Як здійснити відновлення зв’язку?

Уявіть собі два електромагніти, які притягуються один до одного і прагнуть об’єднатися, тобто здійснити ре-лигу. Для того, щоб вони рухалися один до одного, треба: 1) розчищати перешкоди і 2) збільшувати силу кожного магніту, що посилюватиме взаємне тяжіння.

Так само людині для відновлення зв’язку (досягнення стану ре-лиги) треба:
1) очищати-гармонізувати внутрішній і зовнішній простір,
2) посилювати рух любові між людським і божественним.

ОЧИЩЕННЯ СЕБЕ І НАВКОЛИШНЬОГО ПРОСТОРУ

Божественна сутність стає людиною після того, як здобуває собі дух, плоть (фізичне тіло) і душу (психіку). Тобто людина – це триєдина істота. Для поєднання божественного Я з людським Я треба подолати перешкоди, які присутні в духу, душі та плоті.

Для цього потрібно одночасно вдосконалювати себе на усіх трьох рівнях:

1) очищати і розвивати фізичне тіло: жива рослинна їжа, молокопродукти, фізична активність, правильний режим дня;

2) наповнювати себе позитивними емоціями та істинними знаннями: виходити на джерела істинної інформації, уникати негативу, постійно вчитися, спілкуватися зі шляхетними людьми, робити шляхетні вчинки, радіти життю;

3) формувати істинний світогляд та сильну волю: пізнавати метафізику життя, розкривати в собі магічні якості, позбуватися облудних світоглядних стереотипів.

У такий спосіб відбувається розчищення шляху до свого «внутрішнього бога», а через нього – до Творця Всесвіту, який є гармонійною спільнотою мільярдів таких божественних сутностей. Це внутрішнє зусилля.

Проте людина є частинкою сотвореного Всесвіту, тому одночасно з внутрішнім треба здійснювати зовнішнє зусилля: пізнавати Всесвіт, очищувати його і гармонізувати. Пізнаючи Всесвіт, ми дедалі більше пізнаємо його Творця – «зовнішнього Бога». Очищуючи і гармонізуючи Всесвіт, ми розчищаємо канал взаємодії з його Творцем – соборною особистістю, цивілізацією богів, до якої належить і наша божественна сутність. Завжди пам’ятаймо, що до втілення наша божественна сутність була сотворцем Всесвіту. Після втілення і набуття людської форми вона продовжує його творити, але вже не із-зовні, а зсередини.

Для здійснення зовнішнього аспекту ре-лиги треба дбати про чистоту і красу довкілля, очищувати фізичний та інформаційний простір від бруду та сміття, вдосконалювати суспільство та його інфраструктуру, творити здорові спільноти, правильно взаємодіяти з тваринами і рослинами.

ПОСИЛЕННЯ РУХУ ЛЮБОВІ ЧЕРЕЗ ДАРУВАННЯ

Одночасно з розчищенням перешкод між людським і божественним «магнітами» треба посилювати потенціал цих «магнітів». Це приведе до збільшення сили взаємного тяжіння або, згідно з філософією динамізму, до зростання «руху дружби».

Для посилення руху любові в арійській традиції споконвіків застосовується механізм дарування. У ньому використовується фундаментальний закон Всесвіту, згідно з яким дарування любові обов’язково викликає зворотну хвилю вдячності.

Потужність цієї хвилі визначається можливостями обдарованого та інтенсивністю його радості. Найбільша ж радість виникає тоді, коли дар викликає щире здивування та інтерес. Скажімо, якщо ви подаруєте дитині ласощі, то вона обдарує вас посмішкою. Але якщо ваш дар викличе радісне здивування у царя, то він вам може подарувати «півцарства».

Найбільшою силою на землі володіють великі, «богаті» егрегори, адже вони керують мільйонами людей. Тому такі психоенергетичні банки ще називаються богами. Найпотужнішими є національні та релігійні егрегори. Чим чисельніший народ і чим інтенсивніша його психічна діяльність, тим потужніший егрегор. Найпотужніший арійський егрегор – бог варни брахманів – називається Велесом, або Святим Духом.

Для отримання відгуку бога-егрегора треба здійснити значне, суттєве дарування, яке називається жертвою (від слова жар, jar – горіння, енергія, тепло). Оскільки егрегори живляться психічною енергією, то єдина жертва, яку вони приймають – це думки і емоції людей. Все інше: ритуали, магічні предмети, матеріальні дари, театралізовані дійства, священні ігри – це тільки засоби для генерування думок та емоцій.

Чим вищі егрегори, тим вищою, чистішою енергетикою вони живляться. Сонячні, світлі, арійські егрегори живляться радісними емоціями, які несуть веселість (Дух Велеса) і святість (Святий Дух). Натомість низькі, сатанинські егрегори живляться негативними емоціями і темними думками.

Для отримання зворотної хвилі вдячності, яка підносить на вищий енергетичний і матеріальний рівень, арії робили щирі дари своїм святим і добрим богам. Коли раділи боги, то разом з ними радів Усесвіт та його Творець, в результаті чого арії купалися в океані божественної любові. Найвиразніше це проявилося у період Трипільської цивілізації, тобто під час перших трьох тисячоліть Золотої доби Арійського циклу.

ДАРУВАННЯ І КОНТРАКТ

Обов’язковою умовою дієвої жертви є її щирість і безкорисність, інакше це вже буде не дарування, а торговельна угода, контракт. Світлі боги не сприймають такого меркантильного підходу, він їх не цікавить і не звеселяє. Контракт можливий тільки з низькими егрегорами, звідси термін «угода з дияволом».

Наприклад, центральне місце в іудейському світогляді посідає уявлення про ДОГОВІР, згідно з яким Ієгова обіцяв надавати повне сприяння Авраамові та його нащадкам (плодючість, влада, завоювання чужих земель), а за це вони зобов’язувалися здійснювати обрізання. Ось як про це пише книга Буття 17, 3–14:

«І впав Авраам на обличчя своє, а бог до нього промовляв, говорячи: Ось мій договір із тобою... І я складу договір свій поміж мною та поміж тобою, і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний договір, що буду я богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі... А ти договора мого стерегтимеш, ти й потомство твоє по тобі в їхніх поколіннях. То мій договір, що його ви виконувать будете, поміж мною й поміж вами, і поміж потомством твоїм по тобі: хай кожен чоловічої статі буде обрізаний у вас. І будете ви обрізані на тілі крайньої плоті вашої, і стане це знаком договору поміж Мною й поміж вами... А необрізаний чоловічої статі, що не буде обрізаний на тілі своєї крайньої плоті, то знищиться душа та з народу свого, він зірвав договора мого!».

Перед нами характерний приклад угоди між двома договірними сторонами, що беруть на себе взаємні обов’язки. Ця угода позначена єврейським словом «беріт», що означає «договір», «союз», «контракт». Обрізання виступає в ролі підпису під цим договором, своєрідною «міткою», «печаттю». Ієгова знайшов собі донорів, що добровільно-примусово живитимуть його низькою енергетикою в обмін на ілюзію панування над усіма народами.

Позитивні наслідки дає тільки жертва світлим богам, адже тільки вони мають кваліфікацію творити складні, цілісні, гармонійні речі. Натомість темні егрегори не здатні до продуктивної творчості, вони спроможні тільки руйнувати, обманювати, створювати ілюзії, спокушати, давати невиконувані обіцянки, сіяти роздори, генерувати негативні емоції, щоб потім ними живитися. Тому слово «диявол» ще перекладається як наклепник, брехун.

«Вони Йому відповіли: Ми потомки Авраама й не були ніколи невільниками ні в кого. Як же ти говориш: будете визволені? Ісус відповів їм: Істинно, істинно кажу вам: кожен, хто чинить гріх – гріха невільник... Чому ви не розумієте моєї мови? Бо ви не можете слухати мого слова. Диявол – ваш батько, і ви прагнете чинити волю батька вашого. Він був душогубець від початку і не тримався правди, бо правди нема в ньому: коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і брехні батько» (Іван 8.33–44).

Люди, що поєднані зі світлим богом-егрегором, є дітьми бога, який веде їх до процвітання. Натомість ті, що поклоняються темному егрегору, є його рабами й невільниками; попри облесливі обіцянки свого брехливого пана, вони отримають від нього тільки страждання і катастрофу.

ТЕХНОЛОГІЯ ДАРУВАННЯ: ПРИНЦИП ДВОХ ДЕСЯТИН

Отже, жертва – це механізм руху до ре-лиги, проявами якого є поліпшення якості життя, зростання духовного, інтелектуального, емоційного та матеріального здоров’я та багатства. Простіше кажучи, жертва є дійовим засобом особистого і колективного збагачення. Але правильно її виконати не так просто. Щоб здійснити чисту жертву, від якої зрадіє Всесвіт, треба перебувати у стані чистоти і володіти достатньо високим рівнем свідомості. В арійській традиції випрацювано технологію покрокового розвитку самосвідомості шляхом здійснення послідовної низки чимраз успішніших дарувань.

Починати треба з себе: з подарунку самому собі – з чистої жертви своїй втіленій божественній сутності. Засобом такої жертви може бути що завгодно: їжа, одяг, техніка, твір мистецтва, подорож, зустріч тощо. Важливо тільки дотриматися трьох умов правильної жертви:

1. Жертва має бути відчутною, значною. Орієнтиром для визначення розміру жертовного подарунку служить десята частина від надходжень – або отриманих протягом якогось часу (напр., місяця), або від достатньо значного разового надходження.

2. Жертва має викликати радість людини. Позитивні емоції, радісне збудження, задоволення – надійний індикатор правильності виконання цього пункту.

3. Жертва має викликати радість внутрішнього бога, а тому має бути корисною для розвитку і вдосконалення людини або її життєвого простору. Для цього їжа має бути не тільки смачною, а й оздоровлюючою, речі – корисними, витвори мистецтва – красивими, події – шляхетними, розвиваючими.

Для багатьох людей здійснення такої жертви є нелегкою справою, адже багато хто просто не знає ні себе, ні своїх сокровенних бажань. І тільки після того, як людина навчиться робити подарунки собі, вона стає спроможною зробити магічний подарунок для Всесвіту, від якого той зрадіє і відповість у стократ потужнішою хвилею вдячності.

Магічна жертва для Всесвіту і його Творця дещо складніша в порівнянні з подарунком внутрішньому богу:

1. Жертва також має бути відчутною, значною, «богатою». Орієнтиром для визначення її правильного розміру також є десятина від надходжень. Даючи її, людина наче сигналізує Всесвіту, що спроможна дати раду на порядок більшому багатству.

2. Жертва має бути абсолютно щирою, радісною і безкорисною, без очікування повернення. Людина дарує тому, що любить Всесвіт і його Творця, тож хоче зробити їм приємне.

3. Жертва має бути корисною для Всесвіту, вона повинна робити його красивішим, чистішим, гармонійнішим. Тільки тоді він зрадіє.

Іскрою, яка запалює радість Всесвіту, є хвиля радісних емоцій, що йде від самого жертводавця. Але зазвичай вона недостатньо потужна для того, щоб Усесвіт її відчув. Для посилення цієї хвилі радості треба зробити так, щоб зраділа спільнота людей, причому чим вона чисельніша, тим краще. З цієї причини найефективнішими є жертви на суспільно корисні справи, про які знає громадськість і радіє разом із жертводавцем. Саме до таких дарувань закликає нас Євангеліє: «Тож хай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небесах» (Матвій 5.16).

– А як же бути з євангельською настановою: «Коли ж даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по зібраннях та вулицях, щоб їх хвалили люди» (Матвій 6.2)?

Ця настанова стосується не жертовного дарування, а тільки милостині, подаяння. Тому що милостиня – це не та справа, якою можна гордитися і пропагувати як приклад для наслідування.

ЧИ ТРЕБА ДАВАТИ МИЛОСТИНЮ

Милостиня і згадані в Євангелії «добрі вчинки» – це різні речі. Милостиня – це компроміс, який зазвичай консервує існуючий гріховний стан людини. Натомість вчинок вважається добрим тільки тоді, коли він допомагає усвідомити проблему і вирішити її, зробивши людину досконалішою. І в жодному разі милостиня не є жертвою, бо милостиня дається іншій людині з почуття жалості, а воно супроводжується не радісними, а негативними емоціями.

– Чому ж тоді іудохристиянство закликає якомога більше давати милостиню і вважає її доброю справою?

Тому що все іудохристиянство – це агресивне жебрацтво і шантаж. Воно вимагає подаянь, а тим, хто не дає, погрожує прокляттям і вічними муками. Це особливо добре видно навколо московських церков під час свят: щоб увійти до церкви, доводиться пройти принизливий шлях крізь щільні ряди якихось циган, бомжів, паразитів, калік, психічно хворих, алкоголіків, наркоманів, соціальних покидьків. Всі вони вимагають подаянь, незалежно від того, приємно людині їх робити чи ні.

Тут нема жодної радості. Жебраки зазвичай ображені на весь світ і вважають, що всі перед ними завинили. Тому при отриманні милостині здебільшого відчувають не вдячність, а ненависть до дарувальника, бо він «дав мало». Мало буде навіть тоді, якщо дарувальник віддасть все, що має.

Жебрацтво – це сутність іудохристиянства. Це видно навіть в іудохристиянській літургії, яка побудована на сльозливому викликанні жалості в Ієгови і випрошуванні у нього подачок. Все це дійство спрямоване на те, щоб опустити людину у Простір страждань. У цьому просторі нема добробуту, тому жебрак ніколи не стане багатим – якщо внутрішньо не перестане бути жебраком і не підніметься у вищий простір подій.

ДАР, ЖЕРТВА, ДОБРИЙ ВЧИНОК, МИЛОСТИНЯ

Для чіткого розуміння і практичного використання можливостей правильної жертви доцільно уточнити основні терміни.

Дар – це коли ми просто комусь щось даємо без претензій на повернення чи оплату. Дар може бути як добрим вчинком, так і поганим, наприклад, коли ми даруємо алкоголіку гроші. Дар може бути малим і великим.

Магічний дар називається жертвою – це найвищий прояв доброго вчинку. Жертва завжди суттєва і значима, несуттєвих жертв не буває. Жертва завжди супроводжується радісними емоціями і завжди веде до розвитку – особистісного, колективного, загальносвітового. Магічний дар низьким егрегорам не є жертвою в точному значенні цього слова, бо там нема ні радості, ні відгуку Всесвіту: це пародія на жертовний дар, антижертва.

Милостиня – це негативні емоції і консервація існуючого стану. Це спроба самозаспокоєння дарувальника й ілюзія доброго вчинку. Якщо ж хтось справді бажає допомогти людині, то спочатку треба пробудити в ній почуття вдячності і підняти її свідомість. Тоді допомога буде справжнім добрим вчинком.

Невдячність – це неприродний стан людини, це збочення і зло. Невдячним людям не можна нічого дарувати, бо це буде марна витрата ресурсів і підтримка зла. Дарувати можна тільки тим, хто спроможний до вдячності і, отримавши дар, щиро прославлятиме Творця.

ЩОБ ЗІБРАТИ УРОЖАЙ ТРЕБА ПОСІЯТИ ЗЕРНО

У масові свідомості жертва представлена як втрата чогось важливого. Це ще один наслідок метушливої діяльності дітей диявола з перевертання істини.

Насправді жертва – це магічний засіб примноження і збагачення – духовного, інтелектуального, емоційного, матеріального.

Сенс механізму жертви в тому, що для отримання щедрого урожаю треба щедро засіяти зерно. Якщо правильно засієш – вчасно і в добрий грунт – то збереш у стократ більше.

Облуда дітей диявола полягає в тому, що вони переконали сіяча не сіяти, аби не втратити того, що в нього є. В результаті у суспільстві різко сповільнився рух енергії дарування, тож воно нагадує людину зі сповільненим кровообігом.

Але тепер ми вже знаємо що до чого. Тож активуймо магічний інструмент збагачення! Даруймо любов собі і ближнім, робімо добрі справи і всі разом радіймо – і тоді з нами радітиме Всесвіт та його Творець!

Це і є істинна релігія, бо піднімає у простір земного Царства божого і веде до відновлення зв’язку між людським і божественним.

Хай Буде!

Продовження:

• Термоядерний хліб аріїв
• Універсальний критерій успіху ВУД, або Сонячна машина самовдосконалення і збагачення

Якщо вам сподобалась ця публікація, ви можете підтримати перетворення нашого сайту на платформу для колективних пошуків, обговорень, знайомств, експериментів:
Модернізуймо Народний Оглядач!

В тему:
Арійство (арійське хрестиянство) – реставрація релігії Золотої доби Трипілля 
Арійські обряди та настанови
Іудохристиянська антитеза
Світоглядні принципи арійства
Світоглядна антитеза, лівий шлях
Сварга і дракон – символи арійства
Первинні арійські хрестиянські храми прикрашалися сваргами
Аріянство – релігія знань
Аріанство у слов’ян
Скуфія брахманів і Русь кшатріїв
Русь – земля Тура
Русь аріанська
Хрещення варнових богів Русі
Аріанські храми в Україні
Свята Русь – держава Золотої доби
Антиохійський аріянський центр
Єгипетський іудохристиянський центр
Галілеяни – хрестияни – аріяни
Хрестиянство і християнство – дві різні релігії
Динамізм – філософський фундамент аріохрестиянства
Міф про гоніння християн
Фарисей Шауль – апостол, прапор і криголам
Аріянство – релігія Римської імперії
Новий порядок імператора Феодосія
Аріянство у скіфів-готів-слов’ян
Вульфила – великий брахман аріянства
Глаголиця – священне письмо брахманів
Готи – засновники хрестиянської Європи
Кирилиця – інформаційна диверсія
Ярослав Мудрий – внутрішній ворог
Українське аріянство
Аріянство – віра козаків
Юрій Немирич – лідер аріянства, полковник Богдана Хмельницького
Хула проти Святого Духа – інформаційна зброя дітей диявола
Спецоперація арійських брахманів
Остання хуцпа голого короля