Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
2948

Тягар білої людини

Національні, расові і релігійні конфлікти стрясали людство завжди. Нічого надзвичайного в цьому немає. У людей є звичка мати різний колір шкіри, розріз очей і навіть різні релігійні (політичні) переконання. Привести усе людство до єдиного клонованого зразка ніколи нікому не вдасться. І те, що всі ми різні, засвідчує, що кожному з роду людського, кожній нації та расі притаманна виключна своєрідність.

Ось тільки своєрідність білої людини останнім часом піддається усе більшому пресингу з боку небілих народів. Шляхом міграції, інфільтрації в культуру білої раси небілих, ламаються характерні для європейців традиційні цінності, розмивається генетична складова, деградують внутрішні сили раси.

Все це змушує фахівців говорити про те, що Біла Європа, скуштувавши усі плоди толерантності, інтернаціоналізму та політкоректності, знову починає голосно казати про втрату національної самоідентифікації, необхідності міграційних бар’єрів та повернення до національних цінностей.

Складно не помітити, що правий поворот у Європі має під собою вельми серйозні підстави. Нині у світі частка білого населення стрімко зменшується. Це зменшення не тільки популяції, але й носіїв певних цінностей. Дикий Південь, котрий стає усе сильніше, являє собою історично більш низький ступень розвитку людства, має чужий для північної білої людини менталітет. Не надто переймаючись створенням власних цінностей, південь атакує батьківщину білої людини – Європу – прагнучи, уникнувши історичних вкладень, стати володарем тих благ, що були створені білим людством. Але при цьому південьці не бажають асимілюватися, приймати пануючий устрій, а всіляко намагається підкреслити свої дикі південні звичаї.

Цілі квартали, у яких білому ліпше не з’являтися, живуть за своїми законами. В той же час немає такого кварталу, до якого б південець не міг безперешкодно потрапити, продемонструвавши свою неасимільованість. Наукові прогнози також позбавлені оптимізму. Якщо у 1950 році європейське та північноамериканське населення складало 32% від світового, то у 2025 році прогнозується зменшення його долі до 15%. А скільки з цих 15% буде власне білих? Не більше 10%! В той же час за вказаний термін частка африканського населення збільшиться від 9% до 18%. Азіатів буде замість 53% вже 57%.

Франція, Німеччина, Нідерланди, Австрія, Північна Італія вже волають від засилля турків, арабів, африканців та інших південців. Північна Європа та Скандинавія рік від року відсувають все більше незручностей від міграції чужинців. Ісламський фактор у Європі набирає обертів. У центрі Європи з’являються цілі ісламські анклави, що сіють екстремізм, чужинську південну культуру та криваві конфлікти.

Європа перетворюється на порохову діжку, де більше всього небезпек очікує саме на білу людину. Бо окрім усього іншого білі не плодяться такими шаленими темпами, як їхні південні сусіди. Навпаки, - в Німеччині в турецьких родинах по 5-6 дітей, а в суто німецьких по 1-2 дитини, така сама картина з арабами у Франції.

Отже, біле людство піддається серйозному пресингу з боку кочовиків, чорної раси та азіатів. Але якщо Китай створив велику цивілізацію (до речі, відокремившись від диких орд кочовиків своїм знаменитим муром), то кочові народи та чорна раса не можуть похвалитися нічим, окрім своєї агресивності, дикунства та руйнівництва.

Білий світ поступово приходить до розуміння означеної проблеми. Так, у США нещодавно вийшла у світ книга відомого політичного діяча, конгресмена Пата Бьюкенена “Загибель Заходу. Вимирання білої раси”. Посилаючись на офіційні дані ООН Бьюкенен пише, що до 2050 року нащадки білої раси (того кита, на якому тримається світова цивілізація) складатимуть лише до 10% від усього людства. З них кожному третьому піде сьомий десяток років, а кожному десятому – дев’ятий. Німців стане менше на 23 000 000 чоловік, росіян – на 30 000 000. А у самій Америці білих буде абсолютна меншість. Що стосується небілої популяції, то вона значно збільшиться.

Коріння проблеми слід шукати в тих тенденціях, котрі панують у Європі з приходом ліберального капіталізму. Про ці тенденції писали ще Ніцше і Евола. Сутність проблеми полягає у заміні традиційних арійських цінностей на привнесені. Звідки? Про це далі. А поки зупинимося детальніше на самих цінностях, що їх підсовують європейській цивілізації. Йдеться про свідоме нівелювання панувавшого у арійському середовищі практично до кінця Середньовіччя культу героя. І, відповідно, до заміни його на культ толерантного обивателя.

Рівність, терплячість, смиренність, лояльність до людських пороків, збочень, політкоректність – далеко не весь комплекс чеснот, що їх має наслідувати нині представник білої раси. Ці чесноти і стали тим вірусом, котрий призвів до деградації арійської нації.

Типовим проявом культу обивателя став переворот піраміди цінностей, коли останні стали першими. У Америці давно є популярним жарт, що найкраще там живеться безробітній багатодітній чорношкірій наркоманці-лесбіянці, зараженій СНІДом. Тоді на її захист стануть найрізноманітніші організації, від спілки феміністок до товариства анонімних наркоманів. А найгірше почуватиметься працюючий білий традиційної орієнтації. Оскільки саме на нього націлені усі ці войовничі феміністки та чорношкірі брати, а на його гроші лікуються наркомани, отримують дотації чорні ледарі та зводяться клініки для хворих на СНІД підстаркуватих педерастів. Це і є політкоректний терплячий світ шабесгоїв. Світ, в якому нормальна, здорова, повноцінна людина почиває себе не лише незатишно, але й певним чином забов’язаною різноманітним розкладеним меншинам. Ще б пак! Бо ж вони чимось ображені, чи не від самої природи. Тому їм треба всіляко допомагати. Звичайно, за рахунок нормальних.

Вкорінені в білому світі режими колективної безвідповідальності, які іменуються сучасними демократіями, змушені спиратися на різного роду меншини, аби не мати імідж диктаторських. В суспільних стосунках також відбулася підміна понять. Замість раніше панувавшого в арійському світі принципу “право – відповідальність” отримав розповсюдження чужий для білого світу принцип “право – обов’язок”. Тим самим колективна безвідповідальність набула державного характеру. Ієрархічна структура білого світу, що поєднувала в собі традиційні цінності, передбачала, що праву громадянина повинна відповідати міра відповідальності за користування цим правом. Кожен мав стільки прав, скільки відповідальності міг на себе взяти. І навпаки, розмір відповідальності залежав від наявності певних прав. Ніхто нікого не вводив в оману уявною рівністю. Підміна відповідальності обов’язком підірвала традиційний ієрархічний принцип арійського світу. Настала епоха безвідповідальності, для якої є чужим культ героя й аскета. Разом з нею наступив і період занепаду білої раси.

Виявилася перевернутою і система соціальної допомоги. Нова система стала породжувати споживацькі нахили та соціальний паразитизм. Лишилися у минулому аскетизм, жертовність, прагнення залучитися до вищих цінностей культурного й духовного світу, спрага за творенням прекрасного. Замість цього на сцену вийшов культ споживання за будь яку ціну (ось вам і зростання екологічної напруги), прагнення будь-якими засобами зберегти своє життя, сприяння масовій низькій культурі, утворення суспільства, націленого лише на все більше споживання. Тепер вже не низи почали тягнутися нагору, прагнучи дорости до рівня духовних, культурних і політичних вождів. Навпаки, верхи почали опускатися до рівня шудри, намагаючись сподобатися та спертися на низькі касти. Тим самим відбулася деградація владних інститутів, духовних і культурних цінностей, зведення їх до рівня черні. Вони перестали бути взірцем для наслідування.

Проте не варто думати, що соціальних пільг немає. Тільки надаються вони не зовсім тим людям. Типовий приклад як соціальна політика може отруїти націю – Європа, США.

Ти наркоман, хворий на СНІД, сексуальна меншина, розумово відсталий, у тебе неповна сім’я, ти біженець, алкоголік – для тебе допомога є. Якщо ж сім’я здорова, батьки та діти повноцінні, то жодної для тебе державної допомоги не буде. Тим самим стимулюється не здорове, а хворе. Потрібні пільги – стань хворим, набудь собі порок, розвали сім’ю.

Якщо думати раціонально, саме здорові, розумні, сильні, нормальні люди і сім’ї повинні мати підтримку. Тоді й решта будуть прагнути створювати міцні родини, народжувати здорове потомство, розвивати й вдосконалювати себе. Маєш порок – наркоман, алкоголік, гомосексуаліст тощо – пробач, жодних пільг і допомоги. Позбався, тоді й отримаєш.

Природа сама прихильна до здорових тварин. Ватажок зграї з’їдає найліпші шматки м’яса, у нього найкраща, найплодовитіша самка, але він і відповідає за безпеку всієї зграї, і першим кидається на ворога. Так і людина. Якщо вона розумна, талановита, духовно і фізично повноцінна, націлена на створення здорової сім’ї та народження здорового потомства, то має отримати державну підтримку. Тоді ж подібні прагнення й у інших з’являться. І пороків стане менше, і суспільство буде здоровішим, і природа відплатить добром. А все відбувається навпаки. Держава відбирає ліки у хворої дитини, лишає без підтримки молоду сім’ю для того, щоб вилікувати хворого на СНІД наркомана. Держава відбирає у здорового й сильного, працездатного і талановитого, щоб винагородити повну протилежність. Як наслідок, здорового в нації лишається усе менше, а хворого більше. Відбувається виродження всієї білої раси.

(Друкується у скороченому вигляді)