"Страх Божий", "Раб Божий", "Багатство – гріх", "Бідність – чеснота", "Первородний гріх", "Люди як овече стадо", "Обмежений розум", "Непомильність духовного лідера", "Їсти тіло, пити кров", "Одноразове життя", "Кінець світу" - ці та інші облудні єресі перетворюють вчення Ісуса Хреста на повну протилежність.

2000 років тому нове Вчення Ісуса Хреста починає ширитися по Землі серед народів світу змінюючи світ на краще.

Але не всі від цього радіють.

Вороги Хреста -- фарисеї-- відразу, від самого початку ведуть війну проти ХРЕСТИЯНСТВА.

Цю війну ведуть ті самі сатаністи, котрі кричали "розіпни його" і яких Хрестос назвав кодлом гадючим. За дві тисячі років сатаністи таки домоглися свого - сьогодні церква настільки отруєна, що в Західній Європі, зокрема, масово поширений атеїзм.

Церква сьогодні хвора, немічна, квола, паралізована і зовсім малоефективна. Церква сьогодні розділена на багато різних організацій котрі між собою конфліктують. На "наших", "ваших" і "їхніх". Це тому що Чотририєвангеліє і Святе Передання були отруєні фарисеями-сатаністами.

Як казала Діва Марія у Фатімі трьом дітям пастушкам, "диявол крокуватиме в рядах церкви". Сьогодні ці реінкарновані фарисеї, що кричали "розіпни його" якраз займають високі посади в Церкві, при чому вже практично у всіх конфесіях без винятку, і в католицьких і в православних і в протестантських. Та це передбачав Хрестос і тому дав притчу про пшеницю і кукіль.

І наше завдання відділити Хрестову пшеницю від фарисейського куколю, ОЧИСТИТИ Чотириєвангеліє та Святе Передання і ОНОВИТИ Церкву.

І тоді наша Церква ЗАЗВУЧИТЬ, тоді вона ДИХАТИМЕ на повні груди.

Канони (принципи і правила) Церкви придумали ще апостоли і їх учні. Проте в ході інформаційної війни фарисеїв проти Церкви виникли і утвердилися в Церкві ряд ворожих ідей, що отруюють свідомість людини і позначаються словом єресь.  Розгляньмо "канони" Церкви які придумали і внедрили у церковне вчення фарисеї-сатаністи, і які потрібно викорінити зі Святого Тіла Церкви, зі Свідомості Церкви, з Церковної Ідеології:

 

1. Страх Божий

БОГ Є ЛЮБОВ. А любов і страх – це антоніми.

Страх - почуття, що пригнічує живу істоту, збиває з пантелику, паралізує волю, чи різко збуджує, призводячи до помилкових рішень і дій. Під час відчуття страху, злі духовні сутності на тонкому плані живляться низькочастотною енергією, бо не можуть живитися високочастотною, що пече їх. Добра жива істота живиться Благодаттю Святого Духа, яка є нематеріальною, проте на матеріальному плані проявляється як високочастотна. Що на вищому рівні розвитку, святості є Людина, то більше Благодаті вона отримує і дарує оточуючим. Що святіша Людина, то менше вона схильна до страху. Безстрашність - ознака святості. Натомість страх - це почуття, що перетворює високочастотну енергію Благодаті на низькочастотну - придатну для живлення злим духовним сутностям. Для таких низькочастотна енергія є єдиним джерелом живлення, тому від голоду ті роблять все, щоб її отримати, зокрема залякують.

Не треба боятися нічого взагалі, бо коли хтось боїться - то нечисть живиться його енергією, адже Благодаттю вона живитися не може. Страх це зло, «вигідне» нечистій силі, так само як ненависть, образа, погорда, заздрість. Страх не має нічого спільного з БЛАГОГОВІННЯМ, радісним трепетом душі, наприклад, коли тримаєш новонароджену дитину, доторкаєшся до таємниць Царства божого.

Отже слова "СТРАХ" і "БОЖИЙ" є несумісними по суті, а їх поєднання в одному словосполученні є нісенітницею, абсурдом.

2. Раб Божий

Людина створена на образ і подобу Божу. Будучи створеною Богом, Прародителем ВСІХ і ВСЬОГО Людина є ДИТЯМ БОГА ЖИВОГО. Дитям, а не рабом.

Дитина ж буває або чоловічої або жіночої статі. Дитина чоловічої статі називається син, а дитина жіночої статі називається донька. Тому логічно, що чоловіки є СИНАМИ Бога, а жінки є Його ДОНЬКАМИ, адже Бог для людей є БАТЬКОМ-РОДИТЕЛЕМ. 

Кожна Людина має РОЗУМ і СВОБІДНУ ВОЛЮ, і несе відповідальність перед Творцем за свої думки, слова, вчинки. Раб (невільник) не має своєї волі, виконує чужу, тому не несе відповідальності. Як тваринна форма життя не має розуму та свобідної волі вибору між добром і злом, і тому не несе відповідальності. Бог не є рабовласником. Натомість рабовласником є диявол. Є диявольське рабство, мафіозне рабство, залежність від наркотиків та інших пороків, тюрма. Хто чинить гріх – той гріха невільник.

Бог же дає СВОБОДУ. Свобода вибору, свобода творчості – ось основа життя й еволюції.

"Все, що чиниться з власної волі – добро, все, що чиниться з чужої волі – зло."

Раб - означає невільник, той хто не має власної волі і виконує чужу.

І коли в церкві хрестять новонароджену дитину словами "хрещається РАБ...", чи вінчають молодят словами "вінчається РАБ... з РАБОЮ...", і коли хоронять людину "Упокій, Боже, душу РАБА... " - то виходить, що кожен є РАБОМ(невільником) від пеленок і до гробу, а українці є нацією РАБІВ(невільників) у власного  Тата (Бога Отця). І це формує рабське мислення, рабську поведінку, і таке, рабське життя, коли ми привикли чекати, що нас хтось заставить щось робити, і хтось за нас вирішить наші проблеми, нашу долю, а ми самі безвідповідальні за стан справ навколо.

Зовсім інший наслідок дає правильне, арійське хрещення, вінчання, поховання, та інші обряди. "Хрещається ДИТЯ БОЖЕ (Ім’я дитяти), Во Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.", "Вінчається ДИТЯ  БОЖЕ (ім’я молодого) з ДИТЯМ БОЖИМ (ім’я молодої) Во Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.", або "Вінчається СИН БОЖИЙ (ім’я молодого) з ДОНЬКОЮ БОЖОЮ (Ім’я молодої) Во Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!"

Людина, що усвідомлює себе Дитиною Бога Живого - відповідно мислить, розуміє як свої Божественні БЕЗМЕЖНІ можливості, ҐЕНЕТИЧНО отримані від Батька-Бога-Отця, так і всю відповідальність перед Батьком-Богом-Отцем за свій життєвий шлях. Така Людина є ковалем свого щастя, така Людина є самодостатньою, і така Людина є СпівТворцем, що своєю життєвою творчістю ДОПОВНЮЄ Творчість Предвічного Творця-Вседержителя.

3. Багатство – гріх

Багатство – це ознака хорошої карми, винагорода за заслуги. Людина народжена для радості і щастя. Матеріальна забезпеченість і щедрий добробут – це ласка, яку дає Бог за заслуги, переважно попередніх життів. Гроші – це інструмент, який дає просвітленій людині матеріяльні можливості. Головне не ставити матеріяльне як головне, бо воно тимчасове. Треба бути дбайливим господарем грошей, і не допускати, щоб вони панували над тобою. Людина має жити радісно, гармонійно розвиваючи свої Дух, душу і плоть. Бог і багатство співзвучні, адже "бог" - це той, хто має багато.

4. Бідність – чеснота

Злиденне існування – це ознака поганої карми і негідного життя, часто - в попередніх втіленнях. Що більше істота деградує, то в гірші умови потрапляє, і менші можливості для розвитку отримує. Не існує матеріальної бідності: є бідність свідомості, бідність мислення, бідність інтелекту, бідність сили волі, бідність розуму. Хтось живе в палатці і, читаючи там книжки, вважає себе багатим. Хтось має нерухомість, меблі, авто, техніку, і, стикаючись з багатіями, страждає від комплексу бідності. Самооцінка залежить від мудрості, а не від майна.

Немудрі батьки купують дитині дорогу техніку і дорогий одяг, щоб дитина почувалася "не гіршою за інших".

Мудрі батьки вчать дитину обходитися мінімальними засобами, правильно використовувати гроші, спрямовувати ресурси на важливе, черпати сили, радість, насолоду від Природи, живитися Благодаттю, будучи в стані святості. Мудрі батьки без грошей, власним прикладом дають дитині правильне, боже виховання, вчать мислити своєю головою і жити правильно.

Свята людина ніколи не бідна, а завжди багата.

5. Первородний гріх, "всі ми люди грішні", "грішники, з яких перший є я"

Так полюбляють казати фарисеї в рясі (лицемірні лжесвященики), бо будучи самі рабами гріха їм легше і приємніше чути від всіх прихожан що вони теж найнижчі грішники.

Людина може відповідати тільки і виключно за власні гріхи. Чужий гріх неможливо взяти на себе, як безглуздям є взяття на себе чужої хвороби (заразитися від когось не означає, що в нього це зникне). Ісус Хрестос не брав на себе гріхи людей, а відпускав їм гріхи їхні, допомагаючи їх подолати - якщо люди цього дуже прагнули. Він не брав на себе хвороби, а зцілював хворих, спалюючи їхні недуги потоком Святого Духа.

У час Сатья Юги (Золотої доби) кожне дерево давало смачні й корисні плоди, клімат був м'який, а суспільство - гармонійним. Внаслідок поступової деградації людства екологічні умови закономірно погіршувалися, дикі теплолюбні дерева переставали плодоносити. І сьогодні ми живемо в Залізну добу - Калі Югу. Проте можливості творити, жити в радості, а також отримати народження на вищому рівні земного буття, є відкритими. Якщо людина спочатку відчуває смак вищого, прагне істинних знань і поступово їх пізнає, то її минулі провини згорають. Пізнання істини, пізнання Всесвіту і його Творця, дають метаною – оновлення згори. Гріх - це помилка. Гріх чиниться з волі лукавого, в стані ілюзії «потреби», «необхідності», «вигоди», «доцільності» чи «безкарності». «Ізначальна гріховність» людської природи суперечить поняттю «Образ і Подоба Божа», адже Творець, будучи святим і досконалим, гріховного не творить. «Первородний гріх» - це ворожий ярлик, інструмент контролю і маніпуляцій «вівцями» та «рабами» через нав’язане їм відчуття провини.

"Всі ми люди грішні" - це неправда. ВСІ МИ ЛЮДИ РІЗНІ. Є серед нас грішники і є серед нас і святі. Не треба себе сто разів називати грішними - бо на стоперший раз захрюкаємо. "Скажи людині сто разів що вона свиня - і на сто перший раз люди на захрюкає". Не треба казати що всі ми грішні, бо це ще й універсальна відмазка.

Розвиваймося до святости.

6. Наш розум є обмежений

Щоб привити "населенню" почуття вини (за допомогою котрого потім тим населенням маніпулювати), і відбити бажання до розвитку, самовдосконалення і еволюції, в масову свідомість вкидується твердження, що людина є не лише грішною ізначально, але ще і ОБМЕЖЕНОЮ.

Фундаментальною фарисейською брехнею є твердження, що людина є маленька, немічна, слабка і її розум є ОБМЕЖЕНИЙ. Така світоглядна закладка дозволяє легше маніпулювати людьми, бо відбиває в людини бажання ДУМАТИ власною, Богом-даною головою.

Якщо людина цю брехню приймає - то логічно, вона вже і не намагається рости до святості, чи розвивати свої Дух, душу і тіло. Бо який смисл, якщо ти ОБМЕЖЕНИЙ. Ця єресь суперечить словам "Якщо матимете віру, як зерно гірчичне і скажете цій горі "кинься в море" і не завагаєтесь - буде воно так, по вірі вашій." Тобто, можливості Людини - БЕЗМЕЖНІ, як у Того, -  хто Людину Сотворив на Свій ОБРАЗ і ПОДОБУ. 

Кожна людина є дитям Бога, сином чи донькою Бога. Значить, Людина має таку саму ГЕНЕТИЧНУ МАТРИЦЮ як Бог Отець. І відповідно розум кожного сина і кожної доньки має ТАКИЙ САМИЙ потенціял як розум Самого Бога Отця, чи, зокрема, як розум Ісуса Хреста. Тобто розум Людини, яка створена подібною до Бога має подібні НЕОБМЕЖЕНІ можливості. І саме для унаочнення можливостей людського розуму та тіла і народжувався Ісус Хрестос на цій планеті. Ті чуда які Хрестос вчинив і були унаочненням для людей їхніх людських можливостей.

Юдохрістияни кажуть, що людина не може до кінця пізнати Бога, бо вона обмежена. Це фундаментальна помилка. Саме завдяки своїх безмежних можливостей розуму людина МОЖЕ ПОВНІСТЮ і ЦІЛКОМ пізнати Бога.

Якраз для цього Бог людині дав голову, щоб людина думала своєю головою, і самостійно пізнавала Бога у всіх Його багатогранних проявах.

7.  Вівці, що пастиря не мають

Прирівняння людей до овець - це ідеологія юдаїзму, згідно з якою всі неюдеї є тваринами, і найкращими твариними на які треба рівнятися неюдеям - є вівці. Неюдеям треба бути покірними і податливими як вівці, щоб юдеї їх могли спокійно доїти, стригти, різати на м’ясо, і вбивати для своїх кривавих жертвоприношень для юдейського бога Яхве, котрий любить запах "всепалення", запах свіжини, бог, що любить запах смаженого м’яса. У юдаїстів вважається гріхом давати кредит під відсотки своїм, юдеям. Водночас вважається нормальним і заохочується наживатися на відсотках з неюдеїв, бо вони вівці, тварини.

Якщо вівцями логічно назвати жінок-прихожанок, то хто ж тоді чоловіки що приходять до церкви? Барани? Але чомусь ніякий священнослужитель не насмілюється називати чоловіків-прихожан БАРАНАМИ, бо тоді логічно що і він сам(священнослужитель) - баран.

В одній англомовній коляді Ісуса названо бездоганним ягням, perfect lamb. Тобто Його прирівняно до нещасної вівці зарізаної на жертовнику. За іудохристиянством, Хрістос є ягням-жертвою і водночас пастухом, який пасе своїх послідовників як овече стадо. А вівцям думати не положено - лише по овечому покорятися і вірити в доброго пастуха, надіючись не піти на шашлик передчасно.

Така єресь спрямована на розвиток рабської свідомости мас. Бо сріблолюбним, марнославним та владолюбним фарисеям в рясі (тим самим яких Хрестос називав кодлом гадючим) потрібен сліпий послух, маніпуляція людьми  через почуття вини, і щедрі пожертви "на храм".

Овечий символізм у Чотириєвангеліє - це фальсифікат.

ПРОТЕ - цілком гармонійно виглядає ягня на руках Ісуса Хреста на іконах - і це слід розуміти однозначно. Адже це очевидно: ШАНУЙТЕ І ЛЮБІТЬ ПРИРОДУ, ЗОКРЕМА ТВАРИН, БО ХІБА Я (ІСУС) МОЖУ ЗАРІЗАТИ НА М'ЯСО ЦЕ ЯГНЯ ЩО В МЕНЕ НА РУКАХ? ОТ І ВИ ВІДМОВТЕСЬ ВІД КРИВАВОЇ ЇЖІ. Хрестос був веґетаріянцем.

8. Непомильність папи чи будь-якого духовного лідера

Папа – це людина, а людина може як розвиватися, так і деградувати. Коли священика висвячують, на нього сходить Благодать, Сила Святого Духа. Що вищий сан, то більша сила і відповідальність за її застосування. Відповідно до сили росте і спокуса. Тож коли священник впадає у гріх, то це падіння потужніше ніж у простого прихожанина, подібно як коли простий робітник влазить у борги - то це копійки, а як заможний підприємець влазить у борги - то це дуже значна сума.

Оновлення церкви передбачає демократичне обрання священика для громади самою ж громадою, так само як і вигнання негідного священика цією ж громадою. Вести суспільство мають право тільки найсвятіші, найдостойніші.

9. Їсти тіло, пити кров

Або, канібально-вампірська єресь. Багатьом віруючим, що вперше про це дізнаються, виявлення цієї єресі - сприймається боляче. Це і не дивно, адже я сам дійсно відчував Благодать під час ковтання намоленого хліба з вином, починаючи від Першого Причастя, ще будучи школярем. І сумнів в такій тайні - означав би зневіру у всьому вченні Церкви, а заодно і в Ісусові Хрестові. Саме для цього сатаністи ухитрились масово запровадити такий обряд в Церкві замість нормального молитовного со-причастя до Науки через споживання хліба і свіжого виноградного соку, як це робили Вчитель з Учнями.

Якщо Ісус був людиною, і ми люди, їмо Його тіло - то ми канібали-людожери. І якщо ми люди п’ємо кров Ісуса, що був людиною - то ми - вампіри-кровопивці. Таке жахіття ніяк не міг заповісти Ісус Хрестос, і не могли цього переповісти Його Апостоли.

Це головна, центральна єресь, адже ототожнюється зі Святая Святих і для багатьох нормальних людей є руйнівним ударом.

Через своє мертве тіло Ісус Хрестос мав здійснити найбільший Урок для людства – Воскресіння. Хрестос прийшов до нас саме для того, щоб навчити нас рости до святості, а своїм Воскресінням показав, що можна робити силою Віри.

Фарисеї ж переконали послідовників Хреста, що, начебто, Він прийшов щоб стати «цапом відбувайлом» і «взяти на себе» гріхи та хвороби всього людства.

Ісус ніколи не закликав, і не міг закликати до такого жахливого і протиприродного явища як КАНІБАЛІЗМ, навіть символічно. Це придумали фарисеї - діти диявола, вороги Хреста. Це ворожа облуда.

"Хліб наш насущний дай нам днесь" – означає, дай нам ЗНАННЯ ІСТИННІ, які ми сьогодні можемо осилити в міру нашого сьогоднішнього рівня розвитку, а вже маючи ці знання, ми самі здобудемо собі їжу, одяг, оселю і все необхідне.

10. Одноразове життя

Людина живе раз, тому пий-гуляй, в одному випадку, або бійся вічної кари, в іншому. Якби людина жила раз, то протягом свого короткого життя не встигала б піднятися до святості. Насправді людина поступово розвивається через багатократні втілення - шляхом ПЕРЕНАРОДЖЕННЯ - реінкарнації або, в євангельских термінах, палінгенезії. В залежності від якості кожного прожитого життя, вона або розвивається, або деградує. У новому втіленні людина народжується на заслуженому рівні матеріального світу з відповідним рівнем комфорту і можливостей подальшого розвитку. "Смерть – це середина життя" - казали наші предки. Або, за словами Бгагавад-гіти:

Ми одіж вдягаєм нову, як стара перетліла
Так Дух із старого в нове поселяється тіло
Бо хто народився на світ – той повинен умерти
Хто вмер – той відродиться в тілі новому по смерти.

11. Кінець світу

Кінець старого світу – це завжди початок світу нового. Всесвіт і природа розвивається циклічно. Після пітьми і невігластва Залізної доби неминуче сходить Сонце Сатья Юги - Золотої доби, періоду святості й гармонії.

Пізнай Істину - і вона визволить тебе. Пізнання Істини завжди супроводжується Радістю.
 

Після того як ці єресі будуть загально визнані і викорінені з ЦЕРКВИ, після того як всі тексти Церкви будуть переглянуті на предмет ворожих вставок і відредаговані, після того як наші композитори, - натхненні радістю очищення від цієї чортівні, яку подавали за Благодать, - напишуть нові пісні для Служби Божої - отоді наша Церква ЗАЗВУЧИТЬ. Так ЗАЗВУЧИТЬ як вона звучала ще коли її засновник Хрестос Ходив по Землі.

І тоді:

"Врага не буде, супостата!

А буде СИН

І буде МАТИ

І будуть ЛЮДЕ

НА ЗЕМЛІ."

Мир Вам!

 

 


В тему:

Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого

Іудохристиянська антитеза

Книга «Пшениця без куколю»

Воанергес: Церква дітей блискавки

Добра Новина: настанови для Дітей блискавки

Зоряний мандрівник (Згадай себе!)

Реінкарнація і принцип економії енергії

Хрестос чи Христос? Відповідь дає Синайський кодекс IV століття

Всесвіт, Сварга, Брахма

Бгагавад-гіта (Божественна пісня)

 

 

 

 

 

 

Наші інтереси: 

Очищення і Оновлення Священних Писань і Святого Церковного Передання.

Гравець: 
Андрій Пасічник

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка