Як наша сім’я зустріла «день перемоги» 9 травня 1945 року? Ми тоді жили в польських Карпатах біля чехословацького кордону в селі Жерниця Нижня, повіт Лісько. Там по селах проживало українське населення, а в містах – польське.
9 травня 1945 року мій дідусь Хоміщак Дмитро збирався їхати сіяти овес (пшениця у нас в горах не родила). Він запряг коня і на фіру поклав три мішки вівса для посіву. Сам пішов до хати, сів за стіл і почав снідати. В цей час до хати прибігла невістка і сказала дідові, що приїхали москалі й забирають з фіри наш овес (такого слова, як «радянський» в нас ніхто навіть не знав).
Коли дідо вийшов на подвір’я, то побачив, що один мішок був вже на солдатській фірі, а другий солдат саме переносив. Дідо взяв за другий кінець мішка і вирвав його від солдата. Далі почав ставити мішок на місце. Але в цей час солдат з близької відстані випустив йому в спину автоматну чергу. Всі сім куль застрягли в легенях.
Дідо ще зайшов до хати, сам ліг на ліжко і сказав: «Мене вбили мосалі…».
Солдати ж пояснили свій вчинок тим, що «і ми, і коні пабєдітєлі», що вони повинні їсти овес.
Дідо двічі їздив аж до Америки на заробітки, а смерть застала його на власному подвір’ї від рук «освободітєлєй».
На той час уже існувала в селі польська адміністрація, якій про цей випадок доповіли, а також їм було сказано й про те, що вбивцями були солдати, які обслуговували телефонну лінію. На другий день приїхала польська поліція, склала акт про смерть, але солдатів вони не чіпали.. Тож, відчувши цілковиту безкарність, вони безчинствували аж до осені 1945 року.
А восени в селі Загочев’я грали весілля, на яке усе ті ж солдати без будь-якого запрошення заїхали. Їх, за звичаєм, пригостили. А коли солдати напилися, той самий, що вбив діда, сказав, що ми – «пабєдітєлі», і тому «я должен сідєть возлє молодой».
Наші інтереси:
Радянські "асвабадітєлі" принесли аж у гори "русскій мір".
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Крав овес, застрелив діда та біля пляшки «загинув смертю хоробрих»
Світ:
Як наша сім’я зустріла «день перемоги» 9 травня 1945 року? Ми тоді жили в польських Карпатах біля чехословацького кордону в селі Жерниця Нижня, повіт Лісько. Там по селах проживало українське населення, а в містах – польське.
moskal_20110429.jpg
9 травня 1945 року мій дідусь Хоміщак Дмитро збирався їхати сіяти овес (пшениця у нас в горах не родила). Він запряг коня і на фіру поклав три мішки вівса для посіву. Сам пішов до хати, сів за стіл і почав снідати. В цей час до хати прибігла невістка і сказала дідові, що приїхали москалі й забирають з фіри наш овес (такого слова, як «радянський» в нас ніхто навіть не знав).
Коли дідо вийшов на подвір’я, то побачив, що один мішок був вже на солдатській фірі, а другий солдат саме переносив. Дідо взяв за другий кінець мішка і вирвав його від солдата. Далі почав ставити мішок на місце. Але в цей час солдат з близької відстані випустив йому в спину автоматну чергу. Всі сім куль застрягли в легенях.
Дідо ще зайшов до хати, сам ліг на ліжко і сказав: «Мене вбили мосалі…».
Солдати ж пояснили свій вчинок тим, що «і ми, і коні пабєдітєлі», що вони повинні їсти овес.
Дідо двічі їздив аж до Америки на заробітки, а смерть застала його на власному подвір’ї від рук «освободітєлєй».
На той час уже існувала в селі польська адміністрація, якій про цей випадок доповіли, а також їм було сказано й про те, що вбивцями були солдати, які обслуговували телефонну лінію. На другий день приїхала польська поліція, склала акт про смерть, але солдатів вони не чіпали.. Тож, відчувши цілковиту безкарність, вони безчинствували аж до осені 1945 року.
А восени в селі Загочев’я грали весілля, на яке усе ті ж солдати без будь-якого запрошення заїхали. Їх, за звичаєм, пригостили. А коли солдати напилися, той самий, що вбив діда, сказав, що ми – «пабєдітєлі», і тому «я должен сідєть возлє молодой».
Радянські "асвабадітєлі" принесли аж у гори "русскій мір".
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта